Функції цивільного права

Характеристику цивільного права як галузі національного права Доповнюють перелік його функцій і внутрішня система побудови.

Функції цивільного права — це головні напрями його впливу на цивільні відносини з метою впорядкування останніх. Вони визначаються специфікою предмета і методу цивільного права, а також завдань (цілей), поставлених перед ним.

До основних функцій цивільного права цивілісти традиційно відносять регулятивну, охоронну і виховну¹.

Іноді цей перелік виглядає дещо інакше: регулятивна, охоронна, превентивна функції². При цьому мається на увазі, що цивільне право взагалі виконує функції, властиві праву, але з притаманними йому особливостями³.

Такий підхід, вірний по суті, водночас, із погляду можливості загальної оцінки функцій цивільного права, може призвести до неадекватних уявлень про них, оскільки не дає повної картини функціонального механізму цієї галузі.

З таких міркувань доцільно при характеристиці функцій цивільного права вказувати й на ті, що мають загальний характер, а також на ті, що є специфічними у цій сфері.

При такому підході варто розмежовувати загально правові на рівні цивільного права та специфічні цивілістичні функції.

Загальноправовими функціями, що проявляються на цивілістич-ному рівні, є:

1) Інформаційно-орієнтацІйна. Здійснюється ознайомленнясуб'єктів цивільних відносин із концепцією прав людини (приватної особи), засадами визначення становища приватної особи, загальними тенденціями правового регулювання в цій галузі тощо.Таким чином, відбувається орієнтація суб'єктів цивільного права напевний тип поведінки, усвідомлення ними своїх прав та обов'язків.У разі невиконання цих завдань учасники цивільних відносинпрактично втрачають можливість усвідомлювати себе суб'єктамиприватного права, а відтак не можуть повною мірою реалізуватисвої цивільні права та обов'язки;

2) виховна (запобіжно-виховна, превентивна). Полягає у вихованні поваги до права взагалі, цивільних прав інших осіб, правопорядку тощо. Невиконання цивільним правом цієї функції можепризвести до розмивання межі між правом І "неправом", до порушення одними суб'єктами цивільних відносин у процесі реалізаціїними цивільних прав інтересів інших осіб, до зловживання цивільними правами тощо;

3) регулятивна. Полягає в позитивному регулюванні цивільнихвідносин, наданні прав та обов'язків їх учасникам, встановленніправил поведінки суб'єктів цивільного права;

4) захисна. Виконує завдання захисту цивільних прав та інтересів від порушень. Досягається ця мета шляхом передбаченняправових засобів належного виконання цивільних прав та обов'яз-

¹ Дин.:

_в встановлення відповідальності за цивільні правопорушення

ТОЩО-

Аналізуючи зазначені функції в цілому, можна дійти висновку, вони властиві будь-якій галузі права, але набувають специфічних властивостей за рахунок предмета (сфера приватних або ж цивільних відносин) та методу досягнення мети, виконання завдання. Водночас цивільне право виконує специфічні, властиві лише йому функції, шо є передумовою, проявом і результатом застосування цивільно-правового методу регулювання.

Специфічними цивілістичними функціями в галузі цивільних відносин є:

1) уповноважу вальна функція. Полягає в тому, що цивільнеправо створює нормативну базу передумови для саморегулюванняу сфері приватного права, визначає засади внутрішнього регулювання за допомогою угоди сторін цивільних відносин.

Ця функція є специфічною цивІлістичною функцією, оскільки лише в цій галузі учасники відносин можуть самі визначати для себе правила поведінки, фактично створювати нормативні акти локальної ДІЇ ТОЩО.

Концептуальною основою зазначеної функції є відома ще римському приватному праву сентенція: "Дозволено все, що прямо не заборонено законом", яка протиставлялася і протиставляється нині положенню публічного права: "Дозволено лише те, що прямо зазначено в законі";

2) компенсаційна функція. У процесі її виконання забезпечується можливість поновлення порушеного цивільного права та інтересу на еквівалентній основі.

Ця функція також властива лише цивільному праву, оскільки в інших галузях мета поновлення порушеного права на еквівалентній основі, як правило, не ставиться. Наприклад, адміністративно-правові норми можуть виконувати функцію припинення правопорушення, навіть повернення учасників відносин у становище, яке існувало до правопорушення. Водночас майнові санкції, котрі застосовуються в цих відносинах, мають завданням покарати правопорушника, але не поновити майнове становище потерпілого. Натомість, у цивільному праві зменшення майна у порушника договірного зобов'язання або в особи, котра завдала шкоди іншій особі, практично завжди означає відповідне прирощення у майновій сфері потерпілого.

Дата добавления: 2015-05-31