Управління і контроль у галузі використання та охорони тваринного світу

№28

№27

Мисливство — один з основних видів спеціального використання тваринного світу, який задовольняє матеріальні, рекреаційні та інші потреби громадян і господарства. Правова регламентація існуючих у цій галузі суспільних відносин ґрунтується на Законі України від 22 лютого 2000 року «Про мисливське господарство і полювання», відповідних постановах Кабінету Міністрів, нормативних актах Міністерства охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди) та Державного комітету лісового господарства (Держкомлісгоспу) України. Держкомлісгосп законодавчо визначений спеціально уповноваженим державним органом у галузі ведення мисливського господарства.

Мисливством вважається добування диких звірів і птахів, які віднесені до об'єктів полювання і перебувають у стані природної волі чи напіввільних умовах у межах мисливських угідь. Мисливські угіддя — це ділянки земної поверхні (території і акваторії), які є середовищем перебування диких тварин і де можливе їх добування. Особливість мисливських угідь як правової категорії полягає в тому, що вони не утворюють самостійного природного об'єкта, як земля, надра, води, ліси. Мисливські угіддя відбивають лише особливі функціональні властивості природних об'єктів — бути середовищем перебування диких тварин. Якщо на певних площах перебувають звірі і птахи, але встановлюється постійна заборона на їх добування, то це виключає відповідно ці площі зі складу мисливських угідь, оскільки не досягається основна мета ведення мисливського господарства — одержання певних матеріальних цінностей, продукції мисливського господарства. Об'єктом полювання виступає державний мисливський фонд, тобто дикі звірі і птахи, що перебувають у мисливських угіддях у стані природної волі чи напіввільних умовах. Право полювання в мисливських угіддях мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і отримали відповідні документи, що посвідчують це право. Законодавство забороняє застосування загальнонебезпечних або винищувальних знарядь і засобів полювання, наприклад, вибухівки, немисливської вогнепальної зброї, використання автотранспортних засобів, отрути, пасток тощо. Полювання без належних мисливських документів, у заборонених місцях, у неналежний час, забороненими засобами і знаряддями та порушення інших встановлених правил добування мисливських звірів і птахів кваліфікується як незаконне полювання (браконьєрство), яке тягне за собою юридичну відповідальність винних осіб.

Рибальство — один з основних видів користування об'єктами тваринного світу, метою якого є одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції для задоволення потреб населення і народного господарства. Правова регламентація існуючих у цій галузі суспільних відносин ґрунтується на Законі України від 13 грудня 2001 року «Про тваринний світ», законодавстві про виключну (морську) економічну зону України, постановах Кабінету Міністрів України, зокрема від 28 вересня 1996 року «Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства», нормативних актах Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України. Останні законодавчо визнані спеціально уповноваженими державними органами у галузі ведення рибного господарства і здійснення рибальства. У сучасному розумінні рибальством охоплюється процес вилучення (вилову, добування, збирання) не лише риб, а всіх водних живих ресурсів, тобто організмів, життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До них належать: риби на всіх стадіях розвитку; морські ссавці; водні безхребетні; ракоподібні; інші водні тварини; водорості.

Ведення рибного господарства здійснюється у рибогосподарських водних об'єктах, до яких належать канали, водосховища, озера, ріки, моря, включаючи води континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України і інших держав. Водний кодекс України передбачає можливість обмеження прав водокористувачів в інтересах рибного господарства та водного промислу на тих водних об'єктах держави, які використовуються для промислового добування риби або мають значення для відтворення її запасів (ст. 68). Використання водних живих ресурсів можливе на праві загального та спеціального користування.Любительське (спортивне) рибальство здійснюється громадянами України, іноземцями, особами без громадянства переважно як загальне користування об'єктами тваринного світу. Воно полягає у безоплатному вилові риби, добуванні водних безхребетних і збиранні водних рослин з метою особистого споживання у спеціально визначених для цього рибогосподарських водоймах за винятком тих, що знаходяться у межах об'єктів природно-заповідного фонду, риборозплідних господарств, питних і технічних водойм.Громадяни, що здійснюють любительський (спортивний) лов рибних ресурсів, зобов'язані дотримуватись наведених правил і встановленого на конкретному водоймі режиму рибальства. Особи, винні в їх порушенні, несуть відповідальність в установленому законодавством порядку.

Державнеуправління у галузіохорони, використання і відтвореннятваринногосвітуздійснюютьКабінетМіністрівУкраїни, Уряд АвтономноїРеспублікиКрим, місцевідержавніадміністрації, центральний орган виконавчоївлади з питаньохоронинавколишнього природного середовища, центральний орган виконавчоївлади з питаньлісовогогосподарстваУкраїни в галузіведеннямисливськогогосподарства, центральний орган виконавчоївлади з питаньрибногогосподарстваУкраїни, їхоргани на місцях, іншідержавніоргани.

КабінетМіністрівУкраїнизатверджує порядок видачі дозволів та встановлення лімітів на спеціальне використання тваринного світу, порядок здійснення полювання та ведення мисливського, рибного господарства, державного кадастру тваринного світу, пра­вила і об'єкти рибальства, порядок надання у користування водой­мищ з метою ведення рибного господарства, виконує інші повно­важення.

Істотну роль у галузі управління тваринним світом виконує Мінприроди України та його органи на місцях. У межах повнова­жень, визначених Законом України «Про тваринний світ», органи Мінприроди України здійснюють координацію діяльності інших спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади у цій сфері, контроль за додержанням вимог фауністичного законо­давства усіма підприємствами, установами, організаціями та гро­мадянами, моніторинг та облік тваринного світу. Вони ведуть Чер­вону книгу України, розробляють та затверджують правила ввезен­ня в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу, ви­користання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяль­ності, добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умовах, виконують інші по­вноваження у межах своєї компетенції.

Самовряднеуправління в галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу здійснюють місцеві ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування».

Громадськеуправління в галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу здійснюють Українське товариство мис­ливців і рибалок, Товариство військових мисливців і рибалок, то­вариство «Динамо» в межах, визначених їх статутами. Крім цих громадських організацій, громадське управління у зазначеній галузі здійснюють Українське товариство охорони природи, Українська екологічна асоціація «Зелений світ», Українське відділення Грінпіста інші громадські організації, у тому числі деякі громадські об'єднання регіонального рівня.

Основними напрямами діяльності органів управління в галузі використання, відтворення і охорони тваринного світу є: ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу; розподіл і перерозподіл тваринного світу; планування заходів у галузі охорони і використання тваринного світу; державний та громадський контроль за охороною і використанням тваринного світу; вирішення спорів, пов'язаних з використанням тваринного світу.

До основних функцій управління належить контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Органами, які здійснюють державний контроль у галузі, є: Кабінет Міністрів України, Мінприроди України та його органи на місцях; місцеві органи державної виконавчої влади, органи місце­вого самоврядування тощо. Так, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію на Головну державну екологічну інспекцію, державні інспекції охорони Чорного і Азовського морів, державні обласні, міст Києва та Севастополя екологічні інспекції покладено контроль за дотриманням правил, норм, щодо викори­стання і охорони тваринного світу, а також за дотриманням вста­новленого порядку обліку тварин та обліку їх використання.

У межах своєї компетенції ці органи уповноважені: ставити ви­моги щодо усунення порушень фауністичного законодавства; при­пиняти в установленому порядку використання тваринного світу, яке ведеться з порушенням законодавства; припиняти незаконні дії або анулювати дозволи та встановлювати обмеження на вико­ристання тваринного світу, утримання, реалізацію, вивезення з Ук­раїни і ввезення на її територію диких тварин; зупиняти тимчасо­во в установленому порядку роботи, під час яких порушуються правила, норми, інші вимоги законодавства, до усунення пору­шень; здійснювати контроль за торгівлею мисливськими трофея­ми; виготовленням виробів з них; подавати позови про відшкоду­вання збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення фауністич­ного законодавства; мають інші права.

Громадський контроль у галузіохорони, використання і відтвореннятваринногосвітуздійснюєтьсягромадськимиінспекторами з охоронидовкілля. Здебільшогогромадськимиінспекторами з охоронидовкіллявиступаютьпредставникиУкраїнськоготоваристваохорониприроди, окремігромадяни, якіреалізуютьсвоїекологічні права, визначені Законом «Про охоронунавколишнього природного середовища».

Відомчий контроль у галузі охорони, використання і відтворен­ня тваринного світу зобов'язані здійснювати органи, у віданні яких знаходяться підприємства, установи, організації, що використову­ють об'єкти тваринного світу.

Відповідно до вимог Закону України «Про ветеринарну медици­ну» (2001 р.) щодооб'єктівтваринногосвітуможездійснюватисядержавний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд.

Моніторингтваринногосвітуєсистемоюспостережень, збиран­ня, обробки, передаваннятааналізуінформаціїпростаноб'єктівтваринногосвіту, прогнозуванняйогозмінтарозробленнянауковообгрунтованихрекомендаційдляприйняттяуправлінськихрішень.

УмежахсвоїхповноваженьмоніторингтваринногосвітуздійснюютьМінприродиУкраїни, ДержкомлісгоспУкраїни, іншіорганидержавноївиконавчоївлади, атакожпідприємства, установиіорганізації, діяльністьякихпризводитьабоможепризвестидопогіршеннястанунавколишньогоприродногосередовищатаоб'єктівтваринногосвіту.

Дата добавления: 2015-05-31