Національні моделі економічного розвитку

Національно-економічні інтереси та визначення національної економічної політики.

Національні економічні інтереси об'єднують економічні інтереси кожного громадянина, кожної сім'ї, різних соціально-економічних груп населення, регіонів, держави в цілому.

Внутрішнім фактором реалізації корінних національних інтересів України є національне багатство та її економічний потенціал.

Національний економічний інтерес як економічна категорія відображає суспільні потреби, суперечливу єдність різнорівневих інтересів, діалектичну взаємодію продуктивних сил і виробничих відносин, усуспільнення виробництва та економічної відособленості господарюючих суб’єктів, монополізації економіки і конкуренції, багатоаспектності форм власності й господарювання.

Національний економічний інтерес включає не лише поточні, а й стратегічні інтереси підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання на світовому ринку, зміцнення економічної безпеки країни, формування принципово нової інноваційної моделі розвитку та сучасної інфраструктури ринку технологічних нововведень, побудови постіндустріального суспільства.

Концептуальне значення теорії національних економічних інтересів висвітлено в наступних нормативно-правових актах:

1. Концепція (Основи державної політики) національної безпеки України (схвалена Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 року N 3/97-ВР).

2. Рекомендації парламентських слухань "Зовнішня політика України як інструмент забезпечення національних інтересів держави: здобутки, реалії та перспективи" (Схвалено Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року N 1531-IV).

3. Концептуальні засади забезпечення реалізації національних інтересів у сфері приватизації (затверджено рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року).

Отже, активізація ролі держави щодо реалізації та захисту національних економічних інтересів здійснюється шляхами:

- запровадження індикативного планування, регулювання пропорцій відтворення та споживання, поєднання прямих і опосередкованих методів впливу, виходячи за межі ринкових відносин

- застосування світового досвіду у забезпеченні гарантій економічної незалежності завдяки використанню фундаментальних засад економічного зростання, зокрема, макроекономічної стабілізації, інвестицій, інтелектуального капіталу.

Національна модель економічного розвитку – це сукупність елементів, які формують цілісність національного господарства, механізм, що забезпечує тісний зв'язок і взаємодію цих елементів.

Економічна модель кожної країни – це результат довготривалого історичного процесу, на протязі якого вибудовуються співвідношення елементів моделі і формується механізм їх взаємодії.

Саме тому кожна національна економічна система унікальна, і механічне запозичення її досягнень неможливий.

Найбільш повно ефективність моделі оцінюється в показниках зростання економічного потенціалу та добробуту населення.

Модельними критеріями можуть бути і макроекономічні показники:

1. Обсяг, структура і динаміка ВВП;

2. Величина ВВП душу населення;

3. Індекс зростання споживчих цін;

4. Рівень продуктивності праці та ін.

Сучасні економічні моделі являються варіантами змішаної економіки.

В масиві розвинених країн виділяють три групи країнових моделей ринкової економіки:

1. Ліберальну;

Лібералізація – зняття обмежень, відміна чи послаблення державного контролю, розширення свободи діяльності для економічних суб'єктів, зняття кількісних та якісних обмежень.

Ліберальній економіці притаманні такі риси: зняття обмежень, відміна чи послаблення державного контролю, розширення свободи діяльності для економічних суб'єктів, зняття кількісних та якісних обмежень.

Лібералізація ринків:

- Звільнення ринкової економіки від заважаючи її нормальному функціонуванню державних обмежень;

- Відміна державного контролю за цінами і заробітною платою;

- Ліквідація заборон на експорт;

- Відмова від використання імпортних квот;

- Зниження податків і мита та ін.

2. Соціально-орієнтовану;

Соціально-орієнтована економіка – це особлива форма господарювання, яка таким чином направляється і регулюється державою, всім суспільством, що кінцеві її цілі підпорядковуються не інтересам одних тільки власників засобів виробництва, власників підприємств, а і також інших учасників процесу, в тому числі виробників матеріальних благ.

Дата добавления: 2015-05-26