Методичні рекомендації щодо вивчення теми. Фінансова діяльність у сфері господарювання – це діяльність, пов’язана з обігом коштів (фінансів)

Фінансова діяльність у сфері господарювання – це діяльність, пов’язана з обігом коштів (фінансів). Вона може здійснюватися суб’єктами господарювання на професійних засадах із метою за­доволення відповідних потреб інших осіб (професійна фінансо­ва діяльність полягає в наданні фінансових послуг). Водночас кожен суб’єкт господарювання, органи господарського керів­ництва здійснюють таку діяльність для забезпечення свої основ­ної діяльності (індивідуальна фінансова діяльність, або кредит­но-розрахункові відносини). Її метою є забезпечення платоспро­можності суб’єктів господарських правовідносин, у тому числі проведення розрахунків, покриття витрат виробництва продук­ції, одержання прибутку тощо.

Тема, що розглядається, охоплює надзвичайно широке коло відносин, які є предметом вивчення ряду спеціалізованих юри­дичних та економічних дисциплін (зокрема фінансового права та ін.). Тому основним завданням студентів є ознайомлення із загальними основами правового регулювання у сфері найбільш поширених видів професійної та індивідуальної фінансової діяльності.

Вивчаючи професійну фінансову діяльність, студентам перш за все необхідно з’ясувати зміст поняття «фінансова установа», які суб’єкти до них належать, які їхні ознаки, особливості ство­рення, реєстрації, ліквідації.

Студентам слід знати порядок здійснення готівкових та без­готівкових розрахунків у національній валюті, коли допускають­ся розрахунки в іноземній валюті та які вимоги до них став­ляться законодавством. Зокрема, це передбачає з’ясування того, що таке каса, ліміт каси, коли суб’єкти господарювання можуть здійснювати розрахунки в готівковій формі, яких вимог вони при цьому повинні дотримуватися, яким чином реєструються та­кі операції. Потрібно визначити, що таке безготівкові розрахун­ки, дати їхню загальну характеристику та стисло описати їхні види, детальніше зупиняючись на найбільш поширених (платіж­не доручення, чек тощо) та складних (акредитив тощо).

Наостанок студенти мають ознайомитися з найбільш поши­реними видами фінансових послуг банківських та інших фінан­сових установ, якими користуються суб’єкти господарювання. Ухил при цьому необхідно робити саме на інтересах останніх. Потрібно дати загальну характеристику договорів позики, кре­диту, банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку, факторингу. Це передбачає визначення змісту й форми, різно­видів таких договорів, нормативного регулювання (якими пра­вовими актами регулюються) тощо.

Визначення вказаних договорів дано в схемах. Тому студенти повинні уважно розглянути додані схеми. У схемі вказані пред­мет, форма договору. Необхідно звернути увагу на те, що роз­писка також є письмовим посвідченням укладення договору.

Строк дії договору визначається в договорі, якщо строк по­вернення грошей не встановлений або цей строк визначений мо­ментом пред’явлення вимоги, позика може бути повернена про­тягом 30 днів від дня пред’явлення вимоги про це, якщо інше не встановлене договором.

Необхідно звернути увагу на відмінності договору позики від договору позички, вони не є однаковими договорами. Договір позички – це договір, за яким одна сторона (позикодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом установленого строку.

Ціллю цього договору є набуття користувачем речі позико­давця в строкове безоплатне користування. Договір позички від­різняється від договору позики такими ознаками:

1) право власності на річ у разі надання речі в позичку збе­рігається за її власником (позичкодавцем), а річ передається в тимчасове користування; за договором позики річ переходить у власність позичальника;

2) предметом договору позички може бути річ, визначена індивідуальними ознаками, а предметом договору позики – річ, яка може бути визначена родовими ознаками, та грошові кошти;

3) за договором позички має бути повернута сама річ, за до­говором позики – річ того самого роду;

4) договір позички може бути реальним і консенсуальним, а договір позики може бути лише реальним;

5) до договору позички застосовуються норми, що регулю­ють майновий найм (оренду), а за договором позики – ні;

6) договір позички завжди є безвідплатним, а договір позики може бути відплатним і безоплатним.

До кредитних правовідносин застосовуються правові норми інституту позики (ст. 1048, 1049, 1050, 1052 ЦК). Крім того, відносини, що виникають із цього договору, регулюються Зако­нами України «Про банки та банківську діяльність», «Про фі­нансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Консорціумний договір кредиту регулюється ще й По­ложенням про порядок здійснення консорціумного кредитуван­ня, затвердженим постановою Правління Нацбанку України від 26.02.1996 р. № 37.

За законодавством України не може бути стороною такого договору благодійна організація (ст. 19 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації).

Від договору позики він відрізняється тим, що цей договір, як правило, відплатний, предметом є тільки грошові кошти.

Зміст договору:

– назва договору; адреси та реквізити сторін; їхнє місцезна­ходження, найменування фінансової операції; розмір кредиту, ціль; відсоткова ставка за кредит; умови надання кредиту; строк дії договору; порядок зміни та припинення договору; права та обов’язки сторін; відповідальність за порушення умов договору; інші умови; підписи сторін.

Предмет договору факторингу:

– право грошової вимоги, строк платежу за якою настав;

– право вимоги, яке виникне в майбутньому (ця вимога вва­жається переданою з дня виникнення права вимоги до борж­ника, а якщо право грошової вимоги зумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події).

Права фактора (ст. 1084 ЦК):

– фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимог, а клієнт не відповідає перед фак­тором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (предмет – право грошової вимоги, здійсне­не шляхом купівлі-продажу);

– якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов’язання клі­єнта перед фактором, фактор зобов’язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який за­безпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлене договором факторингу.

Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпе­чений відступленням права вимоги, клієнт зобов’язаний сплати­ти факторові залишок боргу.

Зустрічні вимоги боржника регулюються ст. 1085 ЦК Укра­їни. Якщо фактор пред’явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред’явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли в боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про від­ступлення права грошової вимоги факторові.

Визначення договорів дані в схемах до модуля. Щодо дого­вору банківського рахунка, то в схемі вказані предмет договору, сторони, зміст, форма договору. Студентам потрібно уважно ознайомитися із Законами України «Про платіжні системи та пе­реказ грошей в Україні», «Про банки та банківську справу», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінан­сових послуг», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», з Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою Пос­тановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 р., Інструкцією про міжбанківські розрахунки в Укра­їні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 27.12.1999 р., знати перелік документів, які пода­ються для відкриття банківського рахунка, яким чином здійсню­ються банківські операції, права та обов’язки банку.

Ст. 1071 ЦК вказує на підстави списання грошових коштів із рахунка. Банк може відмовити клієнтові у виконанні його розпо­рядження на перерахування з його рахунка грошових коштів:

– якщо на рахунку клієнта відсутні грошові кошти, необхід­ні для виконання його розпорядження;

– якщо клієнт подав до банку розрахунковий документ, яким ініціюється списання грошових коштів із його рахунка, що підписаний особами, підписи яких не зазначені в картці із зраз­ками підписів осіб, що мають право розпоряджатися рахунком;

– реквізити розрахункового документа заповнені непра­вильно;

– в інших випадках, установлених законом або правилами банку.

Необхідно звернути увагу й на черговість списання грошових коштів із рахунка (ст. 1072 ЦК України).

Договір банківського рахунка може бути розірваний клієнтом у будь-який час. Банк також має право вимагати розірвання договору на підставах, указаних у ст. 1075 ЦК України.

Визначення договору банківського вкладу, його форма, сто­рони, предмет та зміст договору дані в схемах. Студенти повин­ні звернути увагу на види таких договорів та порядок виплати процентів на банківський вклад. Законом передбачена можли­вість внесення на рахунок грошових коштів іншою особою, при цьому вважається, що вкладник погодився на одержання коштів від таких осіб.

Укладення договору з фізичною особою підтверджується ощадною книжкою. Ощадний (депозитний) сертифікат підтвер­джує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (влас­ника сертифіката) на одержання після закінчення установленого строку суми вкладу та процентів, установлених сертифікатом.

Дата добавления: 2015-05-31