Особливості права земельного сервітуту. Проблеми набуття права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах

Проблеми набуття права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах.

Див.24

Правовому режиму земельних сервітутів присвячені ст.ст.98-102 (гл.16 «Право земельного сервітуту») ЗКУ, ст.ст.401-406 (гл.32) ЦКУ.

Законодавче визначення земельного сервітуту наведено у ст.98 ЗКУ: «[п]раво земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) ». ЦКУ містить формулювання «право користування чужим майном (сервітут)» (ч.1 ст.401 ЦКУ), що не розкриває ознак сервітуту.

Проблема. Існуюче визначення земельного сервітуту (ст.98 ЗКУ) є недосконалим, воно не узгоджується із положеннями ст.100 ЗКУ (згадує про можливість встановлення сервітутів на користь визначених осіб - особистих сервітутів), а також в сукупності із ст.100 ЗКУ утруднює (1) встановлення сервітутів відносно ділянок, що не є суміжними, (2) встановлення сервітутів на користь чи за рахунок іншого нерухомого майна (напр., сервітутне право власника трубопроводу на чужу земельну ділянку). Вважаємо, що такі сервітути можуть бути встановлені на підставі положень ст.404 ЦКУ.

NB. Слід розрізняти поняття земельного сервітуту як встановленого договором або судом речового права, наслідком якого є обмеження прав власників інших ділянок, та законодавчо встановлені обмеження прав власників земельних ділянок в інтересах сусідів, що не породжують речового права інших осіб.

Цікаво, що ще у дореволюційному праві Російської імперії розрізнялися сервітути та законні обмеження права власності. Якщо такі обмеження встановлювалися на користь будь-яких третіх осіб, законодавство називало їх «правом участі загальної» («право участия общего»); якщо обмеження встановлювалося на користь визначених осіб, обмеження вважалося «правом участі приватної» («право участия частного»), розглядалося як синонім «права сусідства».

Невичерпний перелік видів земельних сервітутів передбачений у ст.99 ЗКУ:

«Стаття 99. Види права земельного сервітуту

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.»

Є думка, за якою вживання у п.«е» терміну «природна водойма» має особливе значення, забороняючи встановлення сервітутів у випадку із штучною водоймою¹. Зважаючи, що перелік земельних сервітутів є відкритим, з таким підходом погодитися не можна.

Дата добавления: 2015-05-31