Тема 9: Право зовнішніх зносин

Методичні поради до вивчення теми:

Теми Особливої частини міжнародного публічного права вимагають активного використання теоретичних положень Загальної частини курсу і, перш за все, відновлення у пам’яті точного змісту основних понять міжнародного права, якими будете оперувати під час розгляду кожної наступної теми.

Зовнішні зносини — частина загальної системи міждержавних відносин і міжнародної діяльності кожної держави, що охоплює лише офіційні, підтримувані за допомогою особливих державних органів переважно політичні зв'язки і відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з метою здійснення їх зовнішніх функцій мирними засобами відповідно до основних принципів міжнародного права.

Право зовнішніх зносин є галуззю сучасного загального міжнародного права, що складається із системи юридичних норм, які регулюють становище і діяльність суб'єктів міжнародного права у здійсненні їхніх зовнішніх зносин відповідно до основних принципів міжнародного права. Джерелами права зовнішніх зносин є численні міжнародні договори, як двосторонні, так і багатосторонні, найважливішими з яких є Віденська конвенція про дипломатичні зносини, Віденська конвенція про консульські зносини, Конвенція про спеціальні місії та Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру, а також міжнародні звичаї та внутрішнє законодавство держав (наприклад, кількісний склад дипломатичних представництв, повноваження органів державної влади, які вступають в зовнішні зносини, порядок ввезення призначених для дипломатичних представництв предметів і звільнення їх від усіх митних зборів тощо). Право зовнішніх зносин — це єдина самостійна галузь міжнародного права, що складається із таких чотирьох частин: дипломатичне право; право спеціальних місій; дипломатичне право міжнародних організацій; консульське право. У кожній із цих складових права зовнішніх зносин є спільний предмет правового регулювання — офіційна діяльність держав у міжнародних відносинах за допомогою відповідних органів зовнішніх зносин. Потрібно дати визначення органів зовнішніх зносин та охарактеризувати їх види: закордонні і внутрішньодержавні. З огляду на існування значних відмінностей у правовому статусі різних органів зовнішніх зносин і різних категорій їх персоналу, корисним для успішного засвоєння матеріалу теми було б складення порівняльної таблиці.

Розгляд третього і четвертого питань теми слід розпочати з визначення поняття “дипломатичне право” і «консульське право» і з виділення у змісті цього поняття предмета регулювання даної галузі міжнародного права. Оскільки цим предметом виступають статус і функції державних органів зовнішніх зносин, доцільно класифікувати зазначені органи, поділивши їх на внутрішньодержавні та закордонні, а останні - на постійні й тимчасові. У центрі Вашої уваги у процесі вивчення теми будуть перебувати постійні закордонні органи зовнішніх зносин і, перш за все, дипломатичні представництва.

Інформація стосовно дипломатичних представництв повинна бути опрацьована Вами за такою схемою: три рівні дипломатичних представництв; три категорії їх персоналу; функції дипломатичного представництва; чотири стадії призначення глави представництва (словник міжнародно-правової термінології варто поповнити поняттям “агреман”); випадки припинення дипломатичної місії; випадки припинення функцій окремого дипломата; два значення терміну “дипломатичний корпус” і зміст поняття “дуайен”; обов’язки дипломатичних представництв і їх персоналу щодо держави перебування. Розгляд питання потрібно будувати на змісті Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

У питанні про привілеї й імунітети необхідно, по-перше, сформулювати визначення цих понять і з’ясувати відмінність між ними. По-друге, імунітети й привілеї дипломатичного представництва як державного органу слід розглядати окремо від особистих імунітетів і привілеїв членів дипломатичного персоналу та їх сімей. Імунітети й привілеї адміністративно-технічного й обслуговуючого персоналу доцільно порівняти за обсягом з імунітетами й привілеями дипломатичного персоналу і зробити відповідні висновки.

Ознайомившись з поняттям “спеціальна дипломатична місія” і джерелами регулювання її статусу, необхідно провести порівняльний аналіз обсягу імунітетів і привілеїв дипломатичного представництва і спеціальної дипломатичної місії. За аналогічною схемою варто розглядати і статус представників держав у міжнародних організаціях та посадових осіб міжнародних організацій.

До обов’язкових для опрацювання аспектів теми слід віднести такі: два види консульських установ (самостійні установи і відділи дипломатичних представництв); консульський патент і екзекватура (порівняйте з поняттям “агреман”); консульський корпус і позаштатні консули (порівняйте з поняттям “дипломатичний корпус”); випадки припинення повноважень консула (порівняйте з випадками припинення повноважень дипломата); чотири класи консульських установ (порівняйте з рівнями дипломатичних представництв); перелік консульських посадових осіб; перелік спеціальних функцій консульських установ; характеристика імунітетів і привілеїв, по-перше, консульської установи (у порівнянні з дипломатичним представництвом) і, по-друге, членів персоналу консульських установ.

Завдання для самопідготовки

1. Опрацювати питання лекційного заняття:

1. Поняття та джерелаправа зовнішніх зносин.

2. Система органів зовнішніх зносин.

3. Дипломатичне право.

4. Консульське право.

2. Виписати у словник правничої термінології та дати визначення основних термінів і понять: зовнішні зносини, право зовнішніх зносин, дипломатичне право, консульське право, посольство, місія, дипломатичне представництво, спеціальна дипломатична місія, дипломатичний корпус, агреман, дуайен, нунцій, консульські представництва, постійні представництва держав при міжнародних організаціях, спеціальні місії, посол, консул, екзекватура, дипломатичні привілеї та імунітети, торговельне представництво, дипломатичний протокол, персона грата, п ерсона нон грата, меморандум, комюніке, дипломатична нота, вірчі грамоти, відкличні грамоти, консульський патент, дипломатія.

3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:

1. Функції і принципи права зовнішніх зносин.

2. Функції дипломатичних і консульських установ.

3. Торгові представництва.

4. Привілеї та імунітети представників держав при міжнародних організаціях.

4. Виконати тестові завдання для самоконтролю знань з теми:

1. У випадку збитку, спричиненого дипломатом, він:

а) покривається винуватою особою;

б) ніким не покривається;

в) покривається ООН;

г) покривається державою акредитації дипломата.

2. До постійних закордонних органів зовнішніх зносин належать:

а) спеціальні місії;

б) консульські установи;

в) дипломатичні представництва;

г) делегації на міжнародних конференціях.

3. Агреман – це:

а) офіційний протест держави з приводу протиправних дій іншої держави;

б) згода держави прийняти конкретну особу в якості глави іноземного дипломатичного представництва;

в) староста дипломатичного корпусу;

г) дозвіл, який видається особі, призначеній консулом.

4. Екзекватура – це:

а) процедура прийняття рішень органами міжнародних організацій;

б) згода держави видати особу, яка звинувачується у скоєнні злочину;

в) дозвіл, який видається особі, призначеній консулом, компетентними органами держави перебування на виконання нею своїх функцій у консульському окрузі;

г) структурний підрозділ дипломатичного представництва

5. Член сім’ї дипломата, який є громадянином держави перебування:

а) користується імунітетами і привілеями в повному обсязі;

б) не користується дипломатичними імунітетами і привілеями;

в) користується фіскальним імунітетом;

г) користується митними привілеями.

6. Вступ властей держави перебування у приміщення іноземного дипломатичного представництва допускається:

а) за наявності поважних підстав;

б) за умови згоди глави дипломатичного представництва;

в) у випадку пожежі без згоди глави дипломатичного представництва;

г) за наявності санкції Генерального прокурора держави перебування без згоди глави дипломатичного представництва.

7. Члени дипломатичного персоналу і члени їх сімей можуть бути притягнені компетентними органами держави перебування без згоди акредитуючої держави до:

а) кримінальної відповідальності;

б) цивільно-правової відповідальності без будь-яких винятків;

в) цивільно-правової відповідальності за позовом у спадковій справі, в якій дипломат або член його сім’ї виступає в якості спадкоємця;

г) адміністративної відповідальності без будь-яких винятків.

8. Віденська конвенція про дипломатичні зносини була прийнята в:

а) 1945 р.;

б) 1951 р.;

в) 1961 р.;

г) 1975 р.

9. Видами органів зовнішніх зносин є:

а) постійні й тимчасові;

б) офіційні та неофіційні;

в) консульські та дипломатичні;

г) закордонні і внутрішньодержавні.

10. Віденська конвенція про консульські зносини була прийнята в:

а) 1949 р.;

б) 1951 р.;

в) 1963 р.;

г) 1975 р.

Дата добавления: 2015-05-31