Лекція - 2 години

Тема 14. Юридична природа і правовий режим повітряного простору

Ключові слова та поняття: «акт незаконного втручання в діяльність цивільної авіації», екіпаж повітряного судна, концепція «відкритого неба», міжнародне повітряне право, міжнародний політ, міжнародні повітряні перевезення, правовий статус повітряного судна, «п'ять свобод повітря».

Семінарське заняття – 2 години.

Матеріали, що рекомендуються для вивчення

Правові акти:

1. Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1929 р /[Електронний ресурс] // УПС «Консультант плюс»;

2. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. і тексти поправок до Чиказької конвенції /[Електронний ресурс] //УПС «Консультант плюс»;

3. Конвенція про злочини та деякі інші акти, що здійснюються на борту повітряних суден 1963 /[Електронний ресурс] // УПС «Консультант плюс»;

4. Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 р. /[Електронний ресурс] // УПС «Консультант плюс»;

5. Конвенція про боротьбу з незаконними діями, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 р /[Електронний ресурс] // УПС «Консультант плюс».

Література:

1. Бордун В.Д., Верещагин Е.М., Международное воздушное право / В.Д Бордун, О.М. Верещагин - Кн. 1. - М, 2002.

2. Бордун В.Д. Правовой механизм деятельности международных авиационных организаций / В.Д Бордун - М, 1999.

3. Верещагин Е.М. Международное воздушное право: Проблемы международно-правового регулирования воздушных сообщений / А.Н. Верещагин. - М, 2000.

4. Дежкин В.М. Правовое регулирование международных воздушных сообщений / В.М. Дежкин – М, 2001.

5. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учебник / И.И. Лукашук – Москва: БЕК, 1997

6. Тимченко Л.Д., Кононенко В.П. Міжнародне право: підручник / Л.Д. Тимченко, В.П Кононенко. – К.: Знання, 2012.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

План заняття

1. Поняття й основні риси міжнародного повітряного права. Галузеві принципи міжнародного повітряного права. Джерела міжнародного повітряного права.

2. Юридична природа і правовий режим повітряного простору.

3. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень. Чиказька конференція 1944 р. Чиказькі конвенції про міжнародну цивільну авіацію.

4. Забезпечення безпеки міжнародних польотів. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

Методичні вказівки

При підготовці відповіді на перше питання рекомендується розглянути поняття «міжнародне повітряне право», при цьому слід мати на увазі той факт, що у вітчизняній доктрині міжнародного права запропоноване значне число визначень міжнародного повітряного права, що суттєво відрізняються одне від одного. Доцільним буде врахувати, що вказівка у визначенні цієї галузі міжнародного права на регламентацію відносин у зв'язку з використанням повітряного простору цивільною авіацією характеризує її предмет і сутність більш чітко. Необхідно також розглянути основні риси міжнародного повітряного права, галузеві принципи та джерела міжнародного повітряного права, центральне місце серед яких займає Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. (Чиказька конвенція).

Розглядаючи юридичну природу і правовий режим повітряного простору слід розмежувати юридичний статус державного повітряного простору та юридичний статус міжнародного повітряного простору, а також правовий режим повітряного простору держави, який встановлюється її внутрішнім правом з урахуванням міжнародних зобов'язань держави та правовий режим недержавного, міжнародного повітряного простору, що установлюється винятково міжнародним правом.

При підготовці третього питання, перш за все, необхідно розглянути принципи, що лежать в основі регулювання міжнародних польотів. Для цього потрібно на основі Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. дати визначення терміну «міжнародне повітряне сполучення». Окрім того, у міжнародному праві поняття міжнародних повітряних сполучень (перевезень) зазвичай розкривається через комерційні права (або «свободи повітря»). До них належать п'ять основних «свобод повітря», суть яких необхідно розкрити.

Явище незаконного втручання в діяльність цивільної авіації не тільки не втрачає, а навпаки дедалі набуває все більшої актуальності. Готуючи дане питання необхідно, перш за все, з’ясувати суть поняття «акт незаконного втручання в діяльність цивільної авіації».

На сьогодні склалася система основних міжнародно-правових актів у сфері захисту цивільної авіації. Першим кроком в цьому напрямку стало підписання Конвенції про злочини та деякі інші дії, здійснені на борту повітряного судна, Токіо, 14 вересня 1963 року (Токійська конвенція), а пізніше Конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, Гаага, 16 грудня 1970 року (Гаазька конвенція) та Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, Монреаль 23 вересня 1971 року (Монреальська конвенція). У 1988 році Монреальська конвенція була доповнена Протоколом про боротьбу з незаконними актами насилля в аеропортах, обслуговуючих міжнародну цивільну авіацію. Студентові необхідно коротко прорезюмувати їх основний зміст.

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА (КУРСАНТА)

1. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.

2. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.

Методичні вказівки

Опрацьовуючи перше питання студент повинен виходити із засадничих положень про те, що держави несуть відповідальність за порушення принципів та норм міжнародного повітряного права. Вони також несуть відповідальність за порушення суверенітету інших держав над їх повітряним простором.

Особливу увагу слід приділити такому важливому аспекту проблеми відповідальності у міжнародному повітряному праві як відповідальність авіаперевізника. Результатом співробітництва держав у цій сфері стала серія договорів, яка отримала назву "Варшавська система". Згідно Варшавської конвенції 1929 р. перевізник несе відповідальність за шкоду, яка виражається у смерті та будь-якому тілесному ушкодженні пасажира, у знищені, втраті чи пошкодженні багажу та вантажів, а також у спізненні при перевезенні. Необхідно з’ясувати умови, за яких перевізник може бути звільнений від відповідальності або відповідальність може бути обмежена.

За договорами Варшавської системи встановлені максимальні межі відповідальності авіаперевізника (обмеження відповідальності по сумі), відповідальність заснована на принципі вини (обмежена відповідальність). Регламентована також процедура відшкодування збитків.

Необхідно також звернути увагу на ще деякі проблеми, які останнім часом стали актуальними і які не врегульовані у міжнародному праві, це проблема позовів безпосередньо до виробників авіаційної техніки у випадку авіапригод з технічних причин, це проблема відповідальності органів управління повітряним рухом та відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам тощо.

Розглядаючи друге питання слід виходити із того, що створення і діяльність міжнародних організацій в галузі цивільної авіації має на меті заповнення прогалин і усунення недоліків безпеки, здійснює дослідження, розробку та удосконалення стандартів, правил, регламентів, покликаних забезпечувати безпечний і впорядкований розвиток цивільної авіації, надійність та економічність повітряно-транспортних сполучень.

Необхідно розглянути значення, діяльність та роль міжнародних організацій у цивільній авіації таких як: Організація Міжнародної цивільної авіації (ІКАО), Європейська конференція цивільної авіації, створена в 1954 році; Європейська організація із забезпечення безпеки навігації — Євроконтроль, утворена в 1960 році; Африканська комісія цивільної авіації, що виникла в 1969 році; Агентство із забезпечення безпеки аеронавігації в Африці і Мадагаскарі, засноване в 1959 році; Латиноамериканська комісія цивільної авіації, утворена в 1973 році; Рада цивільної авіації арабських держав, заснована у 1967 році. Крім того, існує значне число міжнародних неурядових організацій, покликаних сприяти співробітництву держав у справі забезпечення ефективної і безпечної міжнародної аеронавігації.

Дата добавления: 2015-05-31