Тема 4. Суб’єкти господарського права

Поняття та види суб’єктів господарського права, теорія персоніфікації підприємств ("господарчого органу"). Розгляд теми про суб'єктів господарської діяльності варто розпочати з аналізу понять суб'єкта господарського права, яке ширше за поняття суб’єкта господарювання та співпадає з поняттям учасник господарських відносин. Крім того, доречно розмежувати поняття типових та нетипових суб’єктів господарської діяльності. Для з’ясування цих питань необхідно проаналізувати перелік осіб, що вправі здійснювати господарську та підприємницьку діяльність згідно Господарського кодексу України; розкрити категорії фізичної та юридичної особи як учасників майнових відносин; навести види суб'єктів господарювання, зокрема, провести класифікацію юридичних осіб-суб'єктів господарювання, назвати види підприємств, що закріплені в ГК України. Слід сформулювати правове значення правосуб'єктності, поняття загальної та спеціальної правосуб'єктності, в тому числі згадати відмінності в регулюванні цього питання в системі континентального та англо-американського права. ГКУ називає коло осіб, яким заборонено здійснювати підприємницьку діяльність в Україні. Ці положення доречно порівняти зі встановленнями Конституції України. Для повноти відповіді студент має навести приклади суб'єктів майнових відносин, що не здійснюють підприємницьку діяльність, проте приймають участь в господарських відносинах.

Розгляд питання про юридичних осіб як суб'єктів господарювання наштовхується на аналіз теорії персоніфікації підприємств (західна) та теорія "господарчого органу" (вітчизняна, радянська) та поняття "суб’єкту господарювання" (ГКУ). Тут потрібно пригадати цивілістичну конструкцію юридичної особи, який притаманні майнова відокремленість, самостійна відповідальність, рівність з іншими суб'єктами, самостійна воля, та виявити певні властивості підприємств (госпорганів, об'єднань, монополістичних утворень), що порушують погляди на "класичні" властивості юридичної особи. Проблема має два аспекти. По-перше, у взаємодії між засновником та підприємством, наприклад, між дочірнім підприємством та материнською компанією викреслюються відносини, що ґрунтуються не на рівності, а на суворій підпорядкованості. До того ж, можуть фактично скластися відносини, коли підприємство не має будь-якого майна, проте продовжує господарювати. В цих умовах інститут юридичної особи знецінюється. По-друге, безліч суб'єктів господарювання не мають статусу юридичної особи, проте наділені господарськими правами та обов’язками, їх правове положення піддане спеціальному законодавчому врегулюванню, мають самостійну податкову та бухгалтерську звітність, виступають самостійними учасниками судового процесу тощо. Зокрема, в цьому контексті необхідно казати про промислово-фінансові групи, відокремлені підрозділи юридичних осіб, пайові інвестиційні фонди, договірне утворення щодо спільної господарської діяльності тощо. Під час обговорення проблеми студент має визначити такі відмінності в правовому статусі структурних підрозділів вітчизняних та іноземних підприємств. Так, останні підлягають реєстрації в Міністерстві економіки, їх статус прирівнюється до юридичних осіб-резидентів.

Установчі документи суб'єктів господарювання. Розгляд питання про установчі документи суб'єктів господарювання необхідно розпочати з характеристики складових цього комплексного поняття, визначити значення та правову природу установчого договору та статуту, установчого акту, навести та пояснити причину виділення видів суб'єктів господарювання, що діють на підставі статуту, установчого договору, установчого акту, чи установчого договору та статуту. Характеристику установчого договору необхідно здійснювати на підставі аналізу Закону "Про господарські товариства". Слід відокремити установчий договір від договору про сумісну господарську діяльність, що не утворює юридичну особу, навести суттєві умови установчого договору. Назвати випадки, коли засновницькій договір може укладатися, але не є обов’язковим. Розгляд правових властивостей статуту суб'єкта господарювання – юридичної особи доречно здійснювати на підставі ЦКУ, ГКУ, Законів "Про господарські товариства", "Про банки та банківську діяльність", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про товарну біржу". "Про режим іноземного інвестування" тощо. Студент повинен бути обізнаним про необхідні питання, що відображаються в статуті суб'єкта господарювання – юридичної особи. Повнота аналізу установчих документів суб'єктів господарювання потребує характеристики порядку їх реєстрації, та реєстрації змін та доповнень до них.

Правовий статус державних, в тому числі казенних підприємств. Визначаючи правовий статус державних, в тому числі казенних підприємств необхідно брати до уваги, що державний сектор економіки є важливим фактором забезпечення суспільних інтересів в галузі господарювання. Правове регулювання відповідних організаційно-правових форм підприємств здійснено в ГКУ. Аналізуючи його зміст необхідно поділити державні підприємства на комерційні та казенні, визначити підстави утворення казенних підприємств, відмінності їх характеристик від державних комерційних підприємств, зокрема, порядку утворення, функцій органів, що їх засновують, сфери діяльності, правового режиму майна, обсягу засновницьких та майнових повноважень тощо. Доречно проаналізувати положення Закону "Про оренду державного та комунального майна". Для повноти розгляду питання необхідно показати роль та місце державного сектору економіки в зарубіжних країнах. Підручник "Господарче право зарубіжних країн" надасть в цьому належну допомогу.

Правовий статус окремих господарських товариств. Вивчення правового статусу господарських товариств в Україні потребує на підставі ЦКУ та ГКУ порівняльної характеристики таких їх основних видів, як акціонерного товариства (закритого та відкритого типу), товариства з обмеженою відповідальністю та повного товариства. Зокрема доречно порівняти такі характеристики, як порядок утворення (припинення) товариства, установчі документи, правова природа часток учасників (засновників), мінімальний розмір статутного капіталу, відповідальність учасників за боргами товариства, порядок руху учасників, органи управління товариства, взаємовідносини учасників з товариством тощо. Необхідно прийняти до уваги, що законодавство України не забороняє акціонерам акціонерного товариства закритого типу реалізувати власні акції третім особам, що не є засновниками. Єдине обмеження стосується реалізації акції на фондовому ринку та правила переважної купівлі акцій. Студент має розрізняти додаткову відповідальність засновників у товаристві з додатковою відповідальність (має визначений установчими документами розмір) та в повному товаристві (не обмежена будь-яким розміром). Під час порівняння правового статусу акціонерного товариства закритого типу та товариства з обмеженою відповідальність варто помітити, що перелік засновників товариства з обмеженою відповідальністю відображається в установчих документах товариства.

Правовий статус господарських об'єднань. Правовий статус господарських об'єднань ґрунтується на правових встановленнях ГКУ. Необхідно розмежувати види господарських об'єднань, охарактеризувати відмінності господарських об'єднань та господарських товариств, зокрема, щодо складу учасників (в господарському об’єднанні це тільки підприємства), цілей та механізму створення (припинення), механізму внутрішньогосподарського управління тощо.

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Рекомендації парламентських слухань „Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу”: Схвалено Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 р. № 990-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 1. - Ст.2.

3. План дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році: затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 111-р // www.rada.gov.ua

4. Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва: Указ Президента України від 12 травня 2005 р. № 779/2005 // Урядовий кур’єр. - 20.05.2005. - № 92.

5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 //Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18-22. – Ст.144.

6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст.356.

7.. О.Беляневич. Відокремлені підрозділи підприємств як учасники господарського обороту//Вісник господарського судочинства. – 1998. - №2. – С. 248

8. Петриченко О.П. Організаційно-правові форми державних підприємств за законодавством України//Вісник господарського судочинства.- 1999. -№4. –С.. 217

9. Самойленко А.В. Приватний підприємець як одна з форм участі фізичних осіб у господарській діяльності//Вісник господарського судочинства.- 2000. -№2. –С. 197

10. Фролов В.Д. Правові аспекти реалізації правосуб’єктності юридичної особи// Вісник господарського судочинства. – 2004. - №2. – С. 219.

11. Самойленко А.В. Сутність підприємства як економіко-правової категорії// Вісник господарського судочинства. – 2006. - №1. – С. 137.

12. Похиленко І.С. Поняття та критерії класифікації суб’єктів малого підприємництва// Вісник господарського судочинства. – 2006. - №2. – С. 219.

13. Ю.Алексеева. Частное предприятие как субект корпоративных отношений. //Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 12 – С 125

14. О.Загнітко, В.Малига. Правовий статус підприємств колективної власності. // Право України. – 2005. № 2 – С 43.

15. В.Жушман, В.Уркевич. Правове регулювання майнових аспектів діяльності фермерських господарств за новим законодавством України: окремі проблеми.//Право України. – 2004. - № 6 – С. 46.

Дата добавления: 2015-05-31