Сутність та основні етапи системного аналізу

Принципи та основні поняття системного підходу.

Основні властивості і класифікація систем.

Системний підхід та системний аналіз як складові методології дослідження складних соціально-економічних систем

Тема 1

1. Основні поняття теорії систем:

- Розвиток поняття системи.

- Система і середовище.

- Поняття, що характеризують будову, функціонування та розвиток систем.

Виды структур:

сетевая структура,

иерархическая структура

матричная структура:

Смешанные иерархические структуры с вертикальными и горизонтальными связями:

структури з довільними зв’язками можуть мати будь-яку форму.

Функціонування і розвиток систем. Розглянемо основні поняття, за допомогою яких описують процеси, які відбуваються у складних системах.

Стан. Поняття стану зазвичай характеризує миттєве фото, «зріз» системи, зупинку в її розвитку. Його визначають через вхідні впливи і вихідні результати, або через макропараметри (наприклад: тиск, швидкість, прискорення тощо).

Якщо система може переходити з одного стану в інший, то кажуть, що вона має поведінку.

Якщо за умови відсутності зовнішніх впливів або при постійних зовнішніх впливах система може зберігати свій стан скільки завгодно довго, то кажуть що вона знаходиться у стані рівноваги.

Під стійкістю розуміють здатність системи повертатися у стан рівноваги після того, як вона була виведена з цього стану під впливом зовнішніх або внутрішніх збурюючих впливів. Стійкість та рівновага в соціально-економічних системах більш складні поняття, ніж аналогічні в технічних системах.

Функці я (від латинського виконання) – це спосіб виявлення активності системи, Функція – це прояв властивостей системи при взаємодії із зовнішнім середовищем. Функції можуть реалізувати лише в структурі.

Під функціонуванням системи розуміють її дію в часі. В процесі функціонування здійснюється:

§ взаємодія системи з середовищем;

§ вироблення системою алгоритму, моделі взаємодії з середовищем;

§ передача зовнішньої взаємодії системи в її внутрішню структуру;

§ узгодженість функціонування системи як цілого;

§ перетворення системою оточуючого середовища і самої себе.

Для практики важливим завданням є правильний вибір режиму функціонування системи.

Розвиток систем являє собою складний процес якісної зміни. Розвиток є однією з фундаментальних засад всього сущого. Джерела розвитку знаходяться як всередині самої системи, так і в зовнішньому середовищі.

Саморозвиток – це розвиток системи за рахунок внутрішніх ресурсів і джерел відповідно з власної програми.

Для саморозвитку в системі мають бути механізми:

• цілепокладання;

• самоорганізації;

• саморегуляції;

• самоуправління

Управління це діяльність, яка за своїм змістом є впорядкуванням взаємодії певної мно­жини елементів. Впорядкування зв’язків між елементами будь-якої систе­ми є необхідною умовою її існування і функціонування і досягається за допомогою двох основних способів: саморегуляції та управління.

Саморегуляція характерна тим, що вона здійснюється без застосуван­ня зовнішніх сил, завдяки програмі, закладеній природою, на основі дії її об’єктивних законів.Управління завжди здійснюється у системах «людина – природа», «людина – техніка», «лю­дина – людина» та інших, але здійснюється воно саме тому, що в цих системах первинним керівним елементом виступає людина і створені вони для забезпечення та обслуговування інтересів людини.

Дата добавления: 2015-05-26