Відносини та форми власності в Україні в період переходу до ринку

Власність: її сутність і форми

Власність — це сук-ть відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Власність як юридична категорія відображає законодавче закріплення економічних відносин між фізичними і юридичними особами з приводу володіння, користування й розпорядження об'єктами власності через систему юридичних законів і норм.

Вертикально-історичний підхід:кожному етапу розвитку людського суспільства відповідає певна форма власності, яка відбиває досягнутий рівень розвитку продуктивних сил, особливості привласнення засобів і результатів виробництва та основного суб'єкта, який концентрує права власності. Типи: колективна та приватна. Форми: первіснообщинна; рабовласницька; феодальна; капіталістична.

Горизонтально-структурний підхід: приватний і суспільний тип.

Приватна власність — виключне право на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності та отримання доходу належить приватній особі: індивідуально-трудова, сімейна, індивідуальна з використанням найманої праці, партнерська і корпоративна форми власності.

Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів: державна (загальнодержавна і муніципальна) і колективна (вл-ть трудового колективу, кооперативна вл-ть, вл-ть громадянських та релігійних об’єднань, корпоративна(акціонерна), партнерська) форми

Роздержавлення — це процес обмеження адміністративного втручання держави в економіку шляхом перетворення обєктів державної власності на такі, що засновані на інших, недержавних, формах власності та комерціалізації діяльності державних підприємств. Основні шляхи роздержавлення: приватизація та комерціалізація державних підприємств. Приватизація — трансформація будь-якої форми власності у приватну, процес переходу в приватну власність об'єктів, заснованих на державній, змішаній або колективній власності. Приватизація як форма роздержавлення власності відображає процес докорінної трансформації відносин власності з метою формування приватного сектору як передумови підвищення соціально-економічної ефективності господарювання та піднесення суспільного добробуту на основі становлення та відтворення ринкових відносин, підприємницького середовища, конкуренції. Способи приватизації в Україні:

— перетворення державних підприємств у акціонерні чи інші господарські товариства;

— безкоштовна передача та продаж акцій відкритих АТ;

— викуп за альтернативними планами приватизації;

— викуп державних підприємств, зданих в оренду з викупом;

— викуп майна державних підприємств членами трудового колективу;

— продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні. Етапи реформування власності в Україні:

I. Початковий етап приватизації (1992—1994 рр.).

II. Масова приватизація (1995—1998 рр.).

III. Індивідуальна грошова приватизація (1999—2002 рр.).

IV. Заключний етап приватизації (з 2003 р.).

Основними технологічними особливостями приватизаційного процесу на початковому етапі трансформаційних перетворень в Україні були:

— населення брало участь у приватизації через механізм застосування безоплатно отриманих "приватизаційних грошей" обмеженого обігу — іменних приватизаційних сертифікатів;

— з метою ініціювання приватизаційного процесу працівники великих підприємств, насамперед їх керівники, отримали значні пільги у придбанні акцій цих підприємств;

— працівникам малих підприємств створювалися можливості викупу цих підприємств за залишковою проіндексованою вартістю здебільшого через механізм оренди з викупом.

На сьогодні масова приватизація в Україні забезпечила усунення державної монополії на засоби та результати виробництва, становлення прошарку індивідуальних та асоційованих приватних власників і формування недержавного сектору як основи розвитку ринкових відносин.

Дата добавления: 2015-05-26