Витрати виробництва, їх сутність та кваліфікація

Витрати виробництва — вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля виробництва продукції.

Зовнішні (явні, або експліцитні) витрати — витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми (грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових і транспортних послуг тощо).

Внутрішні (неявні, або імпліцитні) витрати — витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів.

Витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

Витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним):

Постійні (умовно постійні) витрати (FС) мають місце незалежно від зміни обсягів виробництва (затрати на утримання будівель, адміністративного персоналу, орендна плата тощо)

Змінні витрати (VС) безпосередньо пов'язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, електроенергію, оплату праці (відрядну) робітників тощо)

Сукупні (загальні витрати) (ТС) — сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів виробництва; сума постійних і змінних витрат:

ТС = FС + VС

Середні витрати (АТС) — середня величина витрат на виробництво одиниці продукції: ATC = TC/Q

Граничні витрати (МС) — приріст витрат на виробництво ще однієї (додаткової) одиниці продукції: MC = ∆TC/∆Q

У деяких випадках фірми несуть незворотні витрати, які не можуть бути відшкодовані і характеризують:

— втрачені можливості, пов'язані з помилковими управлінськими рішеннями (збитки, які відшкодовуються за рахунок прибутку);

— втрати, які здійснюються раз і назавжди й не компенсуються у разі припинення діяльності фірми (витрати на рекламу та ін.).

40. Аграрні відносини, їх зміст і специфіка. Власність на землю.

Аграрні відносини — це складова економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

· Особливість аграрних відносин зумовлена й тим, що земля є предметом праці й одночасно засобом виробництва.

· Природно-кліматичні умови, структура ґрунту, біологічні чинники впливають на продуктивність праці і обумовлюють ризиковість, нестійкість сільського господарства.

· природно-кліматичні фактори зумовлюють і ритм виробництва, його сезонний характер, що породжує коливання у зайнятості робітників, у виробництві і пропозиції продукції сільськогосподарського виробництва

· особливості використання техніки

· остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після реалізації продукції

· рівень концентрації виробництва значною мірою визначається розмірами земельних угідь

· значна частина виробленої продукції споживається всередині господарств не набуваючи товарної форми.

Наявність різних форм власності на землю (державна, муніципальна, приватна) і землекористування є основою багатоукладності сільського господарства. Світова практика показує, що в аграрному секторі ефективно функціонують різноманітні за розмірами і формами власності види підприємств — дрібні, середні й великі, засновані на повній власності на землю, частковій власності й оренді; сімейні ферми, сільськогосподарські кооперативи і корпорації. Усі вони мають однакові права у відносинах з державою, іншими аграрними і несільськогосподарськими підприємствами та організаціями.

Дата добавления: 2015-05-26