Бюджетно-податкова політика та її інструменти

Суть, функції та види податків. Крива Лаффера.

Податки — обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Функції податків:

Фіскальна — централізація частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби.

Розподільча — перерозподіл вартості ВВП між державою, юридичними та фізичними особами.

Регулююча — вплив податків на різні аспекти діяльності їхніх платників.

Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американський економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як "крива Лаффера". Ця крива виявляє таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу.

Залежно від рівня державних структур:

— загальнодержавні (встановлюються державними органами влади вищого рівня);

— місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).

За об'єктом оподаткування:

— податки на доходи фізичних і юридичних осіб

— податки на майно

— податки на споживання

За методом стягнення:

— розкладні — спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями і, нарешті, між окремими платниками;

— окладні — встановлюються спочатку податкові ставки, а далі — розмір податку для кожного платника.

За формою оподаткування розрізняють такі податки:

Прямі — вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.

Непрямі (опосередковані) — вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу.

Прямі податки, у свою чергу, набувають двох форм:

— реальні (земельний податок, домовий, на грошовий капітал і т. ін.);

— особисті — встановлюються для конкретного платника особисто (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, на спадщину, на дарування, на приріст капіталу, на майно і т. ін.).

Непрямі податки поділяють на три групи: фіскальні монополії, акцизи і мито.

Бюджетно-податкова (фіскальна) політика - заходи уряду щодо зміни державних витрат, оподаткування та стану державного бюджету, спрямовані на забезпечення повної зайнятості, рівноваги платіжного балансу і економічного зростання при виробництві неінфляційного ВВП.

Фіскальна політика: державні закупівлі та інвестиції; податкові ставки; податкові пільги; база оподаткування; режим оподаткування; структура витрат; балансування бюджетів.

Стимулювання економічного зростання здійснюється шляхом зростання обсягу державних закупівель, зменшення податків та збільшення трансфертних виплат домогосподарствам і бізнесу. Це бюджетно-податкові засоби впливу.

Заходи фіскальної політики, що обмежують економічне зростання, полягають у зменшенні державних закупівель, зростанні податків, зменшенні трансфертних виплат. Це обмежує сукупний попит, а тому й обсяг національного виробництва.

Дата добавления: 2015-05-26