Знання про живу природу в ранніх рабовласницьких державах Азії й Східного Середземномор'я

У період цивілізації Стародавнього Сходу людство зробило значний крок уперед у пізнанні природи. Накопичені тут знання зробили згодом вплив на науку античної Греції і Риму.

Хоча елементи древніх уявлень про організми часто огорталося в релігійну форму, а медицина розвивалася в основному як система магічних впливів і залишалася в руках жерців, все-таки медико-біологічні погляди починали поступово відокремлюватися від релігії і магії та здобувати характер натурфілософських систем.

Найдавніші (ІV тисячоліття до н.е.) відомості про біологічні об'єкти в Месопотамії (Двуріччя – область в середній і нижній течії річок Тигр і Євфрат в Зах. Азії)знаходяться в клинописних табличках (клинопис - писемність, знаки якої складаються із груп клиноподібних рисок, знаки видавлювалися на сирій глині). У багатьох з них приводяться списки тварин і рослин. Народи Месопотамії розділяли тваринний світ на "риб", тобто водних тварин взагалі; членистих, змій, птахів і чотириногих. Серед останніх розрізняли м'ясоїдних (собаки, гієни, леви) і травоїдних (осли, коні, верблюди). Рослини підрозділялися на дерева, овочі, пряності, лікарські трави. У вавилонській і ассірійській (Ассирія – стародавня держава в півн. Дворіччі – територ. сучасного Іраку) медичній табличках описані різні хвороби й способи їх лікування, однак відомості про будову й діяльність органів людини відсутні. На думку вавілонян, життя пов'язане із кров'ю, а печінка - головний орган життя, що містить запас крові. Органом мислення вважали серце.

Значні успіхи були досягнуті народами Месопотамії при виведенні нових порід свійських тварин, зокрема верхівкових коней. Під впливом Ассиро-Вавілонії в Хетській державі (Мала Азія) в середині XІ ст. до н.е. з'явився трактат про конярство - один з найбільш древніх рукописів, цілком присвячених спеціальній біологічній темі, й імовірно, один з найперших творів з біології, що зберегли ім'я автора - Киккулі з Митаннії (область у Малій Азії у верхів'ях Євфрату).

У Месопотамії були виведені крупні породи ослів, робочих коней, овець і великої рогатої худоби. Тут, а також у деяких інших країнах Азії і Європи схрещували домашню рогату худобу з диким туром. Шляхом спарювання осла з кобилою вперше був виведений мул.

Важливим практичним відкриттям народів древньої Месопотамії було штучне запилення фінікової пальми, що привело до широкого застосування гібридизації її різновидів і одержанню великої сортової розмаїтості цього дерева.

Біологічні знання й погляди древнього Єгипту дуже близькі до згаданих уявлень ассиро-вавілонян. У так званому папірусі Еберса, який датується XVІ сторіччям до н.е., є вже досить диференційована анатомічна термінологія, пов'язана з описом захворювань різних органів. Єгипетський автор говорить, що серце є найважливішим органом тіла, а биття пульсу показує, що "голос серця може бути почутий у всіх членах". У папірусі Еберса перерахована велика кількість лікарських рослин, простий перелік яких показує, як багато культурних рослин було освоєно в древньому Єгипті.

Великих успіхів досягло землеробство: єгиптяни культивували в той час кілька видів хлібних злаків, безліч різних овочів, фруктових дерев, льон і маслину.

У Єгипті розводили велику рогату худобу, коней, ослів, овець, кіз, свиней. Були одомашнені одногорбий верблюд, кілька видів антилоп, кішка, гусаки, качки, лебеді, голуби. З Індії були завезені кури. Подібно китайцям, єгиптяни практикували інкубацію курячих яєць в особливого роду пічках.

Дата добавления: 2015-05-26