Біологічні переконання грецьких філософів-натуралістів (Анаксагор, Емпедокл, Демокрит). V століття до н.е

Основи матеріалізму, які були закладені в VІ ст. до н.е. іонійськими натурфілософами, в подальшому успішно розвивали давньогрецькі філософи-натуралісти, які намагалися розв'язати проблему будови й розвитку матерії з позицій античної атомістичної теорії, створеної, за свідченням Аристотеля, Левкіппом (бл. 500-440 до н.е.) - вчителем Демокрита.

У тісному зв'язку з атомістичними уявленнями перебувало вчення Анаксагора (500-428 до н.е.). Він вважав, що матерія складається із дрібних часток, які він сам називав "насінням" і які, за ініціативою Аристотеля, одержали надалі назву "гомойомерій", тобто "ті які уподібнюються часткам". Згідно Анаксагору, насіння різних речовин, які зустрічаються в природі, - землі, води, повітря, вогню, золота, заліза, м'яса, кісток, крові й т.д. - за своїми властивостями подібні тілам, до складу яких вони входять. У відповідності зі своїм загальнофілософським вченням Анаксагор пояснював і процеси харчування й росту живих організмів. На його думку, їжа (наприклад, хліб або вода) тільки з виду здається однорідною, насправді ж вона представляє собою суміш усілякого сім'я, у тому числі й такого, з якого складаються тканини нашого тіла. У процесі травлення це сім'я розділяється, причому часточки м'язів з'єднуються з м'язами тіла, часточки крові попадають у кров і т.д. Анаксагор думав, що спочатку організми утворилися із з'єднання сім'я, захопленого краплями дощу з неба на землю, з сім'ям, яке перебувало в землі. При цьому у вологому середовищі виникли зародки, з яких розвилися живі істоти; надалі останні придбали здатність народжуватися один від одного. Відмінність статей закладене вже в сім'ї, причому сім'я виходить від самця; самка ж лише надає для нього місце. Зародки чоловічої статі попадають у праву сторону матки, жіночого ж - у ліву. У ході розвитку в зародка насамперед формується мозок, з яким пов'язані відчуття зору, слуху, смаку, нюху й дотику. Теорія відчуттів, запропонована Анаксагором, заснована на ідеї взаємодії протилежностей у предметі, який ми сприймаємо і у наших органах чуттів. Із цієї причини всяке відчуття, на його думку, зв'язано зі стражданням, тільки ми не завжди його помічаємо.

Емпедокл (ок. 490-430 до н.е.) поклав в основу свого вчення уявлення про чотири елементи (стихії), або "коріння". Виникнення живих істот Емпедокл уявляв собі так. Спочатку частки чотирьох елементів, з'єднуючись, утворили органи й частини тіла тварин, які існували самостійно. Потім з окремих членів і частин тіла виникли різного роду потворні неповноцінні істоти, нежиттєздатні з тієї причини, що в них не було всіх органів, необхідних для життя й розмноження; лише надалі, також у результаті випадкових сполучень, виникли гармонічні організми, які стали розмножуватися статевим шляхом.

Харчування й ріст живих організмів Емпедокл, як і Анаксагор, пояснював прагненням часток з'єднуватися із собою подібними. Тканини людського тіла, за Емпедоклом, відрізняються різними пропорціями, в яких перебувають вхідні в них чотири елементи.

Цікаві міркування Емпедокла з питань фізіології й ембріології. Так, він вважав, що слух залежить від напору повітря на вушний хрящ, що висить у юшці наче дзвіночок і коливається при ударі. Головну роль в організмі, на думку Емпедокла, грає кров, і тому верховенство належить тій частині або тим органам, у яких крові найбільше. Душа вмирає разом з тілом, тому що вона представляє собою лише кількісне відношення змішаних у тілі елементів.

На відміну від Анаксагора Емпедокл вважав, що зародок утворюється зі змішання чоловічого сім'я з жіночим, причому стать зародка залежить від температури, у якій він розвивається.

Біологічні погляди Емпедокла зіграли важливу роль у поширенні ідеї про природне походження живих істот. Вона була далі успішно розвинена Демокритом (460-370 до н.е.), який стверджував, що світ складається із дрібних неподільних часток - атомів, що рухаються в порожнечі. Атоми вічні й незмінні; вони ніколи й ніким не були створені й не можуть бути знищені. Рух властивий атомам від природи, і для пояснення його немає потреби прибігати до сил, які перебувають поза матерією. Атоми відрізняються один від одного тільки за своєю формою й величиною. Цього одного досить, за Демокритом, для того, щоб пояснити виникнення всіх тіл природи - неживих і живих. Так як все складається з атомів, то народження будь-якої речі є з'єднання атомів, а смерть - їхнє роз'єднання.

Живі істоти виникли, на думку Демокрита, у той період розвитку нашого світу, коли земля, яка була насичена вологою, вся складалася з м'якого мулу. Під дією сонячного жару в окремих місцях, де накопичувалася волога, виникло гниття, що дало початок утворенню оболонок усередині яких зародилися перші тварини. Демокрит висунув теорію про виділення сім'я всім тілом, тобто допускав наявність у сім'я часток від всіх органів і частин тіла.

Згідно переконанням Демокрита, під час перебування зародка в матці спочатку утворюється пупок, а потім живіт і голова. Потвори виходять внаслідок неправильного зрощення різних порцій сім'я, яке спотворює форму частин зародка, які розвиваються.

Дата добавления: 2015-05-26