Стаття 114. Шпигунство 2 страница

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту за­подіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умис­ного вбивства значення не має.

Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний перед­бачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалеж­них від його волі обставин.

Мотив і мета злочину та емоційний стан суб'єкта підлягають з'ясуванню, оскільки у ряді випадків вони впливають на кваліфікацію умисного вбивства. Частина 2 ст. 115 передбачає відповідальність за умисне вбивство: з корисливих мотивів (п. 6), з хулігансь­ких мотивів (п. 7), у зв'язку з виконанням потерпілою особою службового або громад­ського обов'язку (п. 8), а також з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9). Особливий емоційний стан є ознакою умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), та умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117).

6. Готуванням до вбивства, як випливає з ч. 1 ст. 14, є підшукування або пристосу­вання засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення вбивства, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення вбивства. Ви­ходячи зі змісту ч. 1 ст. 15, замах на вбивство має місце у випадках ненастання смерті іншої людини незалежно від волі суб'єкта, який діяв безпосередньо з прямим умислом на позбавлення її життя. Він є закінченим, якщо суб'єкт повністю вчинив усі дії, які вважав необхідними і достатніми для позбавлення життя потерпілого, але його смерть не настала з причин, що не залежали від волі суб'єкта. Незакінченим є такий замах на вбивство, коли суб'єкт вбивства, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними і достатніми для заподіяння смерті потерпілому.

І Існастання смерті потерпілого у ряді випадків є наслідком помилки суб'єкта вбив-і або відхилення дії. Так, замах на непридатний об'єкт має, зокрема, місце тоді, коли < кт вчиняє посягання на труп людини, статую, манекена, приймаючи їх за живу! и му. Замах з непридатними засобами буде, коли суб'єкт застосовує такі засоби, які воїми якісними характеристиками не можуть заподіяти смерть потерпілому (зіпсута ■ їй, непридатні набої до неї, недостатня доза отрути тощо).

Умисні дії суб'єкта, які не заподіюють і об'єктивно не можуть заподіяти смерть по-плому (ворожіння, проклинання тощо), не є замахом на вбивство. В судовій прак-

..... дії, які в силу забобонності або явного невігластва суб'єкта, котрий намагався за

пніомогою надприродних сил заподіяти кому-небудь шкоду, правомірно розглядають-

ниявлення наміру, так званий «голий умисел», що не є кримінально караним. І Іомилка в способі дії має місце тоді, коли суб'єкт застосовує такий спосіб вчинен-

нн ипивства, який не може привести до заподіяння смерті потерпілого. Наприклад, вин-

иікриває люк підземного резервуару, відкриває запірну засувку і заповнює його

ою з метою заподіяти смерть особі, яка там перебуває. Однак смерть останньої не

гає, оскільки вона скористалася для врятування резервним водогоном, що має авто-

іну водозапірну засувку та вихід на поверхню.

І Іомилка в особі потерпілого має місце тоді, коли суб'єкт помилково заподіює рть іншій особі, прийнявши її за ту особу, якій мав намір заподіяти смерть. При од-овому кримінально-правовому статусі цих потерпілих вчинене суб'єктом, залежно обставин справи, належить кваліфікувати як умисне вбивство (ч. 1 або ч. 2 ст. 115).

По піочас, якщо винний прагнув позбавити життя особу, яка є спеціальним потерпілим

пішого злочину (наприклад, злочину, передбаченого ст. 348), а помилково позбав-

мптя іншу людину, яка не є потерпілим від такого злочину, його дії слід кваліфі-

1111 за ст. 15 і відповідною статтею Особливої частини КК, що передбачає відпо-

іьність за посягання на такого спеціального потерпілого, а також за відповідною

иною (пунктом ч. 2) ст. 115.

Иідхилення дії буде, наприклад, у випадку, коли суб'єкт, посягаючи на життя конк-ИОЇ людини за допомогою вогнепальної зброї, промахується і з необережності запо-іі смерть іншій людині, яка була поруч. Вчинене ним у цій ситуації належить квалі-і вати так: замах на умисне вбивство (ч. 2 ст. 15 і, залежно від обставин, ч. 1 або ч. 2

I 15) та вбивство через необережність (ч. 1 ст. 119). Якщо ж необережна форма вини
Ю заподіяння смерті іншій особі при цьому відсутня (казус), то вчинене суб'єктом
і кваліфікувати лише як замах на умисне вбивство.

Від замаху на вбивство людини необхідно відрізняти добровільну відмову від вчи­ни вбивства та дійове каяття. Виходячи із законодавчої конструкції добровільної йти при незакінченому злочині (ст. 17), добровільна відмова від вчинення вбивства -и гаточне, з власної волі припинення суб'єктом діяння, спрямованого на заподіяння Ьюрті іншій людині, при усвідомленні можливості завершення цього злочину. Добро-і іііі відмова від вбивства людини, згідно з ч. 1 ст. 17, можлива на стадіях готування "чинства і замаху на вбивство. Особа, яка добровільно відмовилася від вбивства по­шлого, підлягає кримінальній відповідальності лише за умови, що фактично вчине-і' m діяння містить склад іншого злочину. Всі інші співучасники злочину підлягають імінальній відповідальності за готування до вбивства або замах на вбивство. При готуванні до вбивства або замахові на вбивство можливе, зокрема, фактичне Цйення таких інших злочинів, як заподіяння тілесних ушкоджень, побої, мордування, пі пня, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, незаконне поводження Вросю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, незаконне введення в ор-

II їм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, перевищення влади

. жбових повноважень. За таких умов, дії особи, яка добровільно відмовилася від іення вбивства до кінця, належить відповідно кваліфікувати за статтями 121, 122,

'4, 125, 126, 127, 263, 314, 365. Такий же підхід належить застосувати і при доб-ній відмові від доведення до кінця інших злочинів проти особи.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

і шиття 115

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

При реальній сукупності злочинів (вбивства і готування до вбивства, замаху на вбивство або інших вчинених у різний час злочинів) вчинене суб'єктом підлягає само­стійній кваліфікації за відповідними статтями КК України.

Дійове каяття може мати місце лише після вчинення вбивства або закінченого за­маху на вбивство. Відповідно до ст. 45, особа, яка вчинила вбивство, яке є особливо тяжким злочином, не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Однак ця обставина може бути визнана такою, що пом'якшує пока­рання (ст. 66).

Умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115, а також без ознак, передбачених статтями 116-118, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з по­мсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпі­лим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 115.

7. Частина 2 ст. 115 передбачає відповідальність за кваліфіковані види умисного вбивства. Для кваліфікації умисного вбивства за ч. 2 ст. 115 необхідно встановити хоча б одну ознаку, передбачену ч. 2 ст. 115. Якщо в діях винної особи таких ознак вбачається декілька, то всі вони мають отримувати самостійну правову оцінку за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115. При цьому слід мати на увазі, що у певних випадках кваліфікація умисного вбивства одночасно за декількома пунктами ч. 2 ст. 115 виключається. Так, не можна кваліфікувати умисне вбивство однієї особи одночасно за пунктами 6 і 7. Як правило, умисне вбивство однієї особи не повинно також кваліфікуватися за пункта­ми 6, 8, 9 ч. 2 ст. 115. Водночас, слід мати на увазі, що в окремих випадках (наприклад, при вчиненні вбивства на замовлення) така кваліфікація (а також додатково і за п. 11 ч. 2 ст. 115) можлива. Проте покарання за кожним з цих пунктів, при ідеальній сукуп­ності злочинів, окремо не призначається.

Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115). Позбавлення життя однієї особи і замах на вбивство іншої не утворюють цієї кваліфікуючої ознаки і потребують кваліфікації за сукупністю злочинів - за ч. 1 або відповідним пунктом ч. 2 ст. 115 та ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115. Якщо винний, бажаючи вбити декілька осіб, позбавив життя двох із них, а стосовно інших умисел не довів до кінця з незалежних від його волі при­чин, то вчинене кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 та ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115. При цьому вбивство двох або більше осіб слід кваліфікувати за п. 1 ч. 2 ст. 115, якщо дії винного охоплювалися єдиним умислом і були вчинені, як правило, одночасно. Вбивство різних осіб може бути вчинене з різних мотивів. Якщо такий мотив є обтяжуючою обстави­ною, то вчинене слід кваліфікувати ще й за іншим відповідним пунктом ч. 2 ст. 115.

Наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або біль­ше осіб значення для кваліфікації злочину за п. 1 ч. 2 ст. 115 не має.

У разі умисного вбивства при вчиненні злочинів, в яких кваліфікуючою ознакою є загибель людей (зокрема ч. З ст. ПО, ч. З ст. 161, ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 260, ч. 2 ст. 294, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 378, ч. З ст. 399), дії винного слід кваліфікувати за частинами 1 або 2 ст. 115 та за статтею КК, яка передбачає відповідальність за злочин, де кваліфікую­чою ознакою є загибель людей.

Умисне вбивство двох або більше осіб з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи утворює склад геноциду і залежно від обставин справи кваліфікується за ч. 1 ст. 442 або як замах на цей злочин.

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного пере­бувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115), має місце тоді, коли смерть заподіюється дитині, якій на момент позбавлення її життя не виповнилося 14 років, або жінка завідо­мо для винного справді перебувала у стані вагітності. Вбивство дитини, яку винний помилково вважав малолітньою, або вбивство жінки, яку винний помилково вважав ва­гітною, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 і п. 2 ч. 2 ст. 115 та, залежно від обставин справи, за відповідною частиною (пунктом ч. 2) ст. 115.

Як умисне вбивство заручника (п. З ч. 2 ст. 115) належить кваліфікувати умисне

ібивство особи, яка була захоплена чи трималася з метою спонукати її родичів, держа-

м ібо іншу установу, підприємство чи організацію, фізичну або службову особу до

■Чинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення цієї особи. Як

і сне вбивство заручника кваліфікуються такі дії винного незалежно від того чи є він

тнучасником захоплення заручника (ст. 147), хоча мотив такого вбивства повинен

и зв'язок з цим злочином. Наприклад, бажання спонукати родичів затриманого,

їжавну або іншу установу, підприємство чи організацію, фізичну або службову особу

10 вчинення або утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника,

помста за невиконання висунутих вимог, прагнення приховати захоплення заручника

ницо.

У разі вчинення винним захоплення заручника і його умисного вбивства, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - ч. 2 ст. 147 і п. З ч. 2 ст. 115.

І Іри кваліфікації умисного вбивства за ознакою вчинення його з особливою жорс­токістю (п. 4 ч. 2 ст. 115) слід мати на увазі, що законом особлива жорстокість

.... і'язується зі способом позбавлення людини життя та іншими обставинами, які свід-

і пк про виявлення винним особливої жорстокості.

Умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, коли винний, по-

пиіяючи життя потерпілого, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних

ірмждань шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, у т. ч. з використанням

■ОГНЮ, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного

ІЮ, тощо. До особливо жорстокого способу умисного вбивства належить також запо-

і пі пня великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного завдавали по-

ирпілому особливих страждань.

Особлива жорстокість може виявлятися у завданні потерпілому, при умисному Позбавленні його життя, психічних чи моральних страждань - зганьблення честі, при­ниження гідності, заподіяння душевних переживань, глумління тощо.

1111 С\

Умисне вбивство слід також вважати вчиненим з особливою жорстокістю, якщо во-і-у проводжувалось глумлінням над трупом, а так само в присутності близьких потер-

п тому осіб, і винний усвідомлював, що такими діями спричиняє їм особливі страждан­ня Але знищення або розтин трупа з метою приховання вбивства не можуть вважатися іииінством з особливою жорстокістю.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово ■мникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, або матір'ю своєї новонародженої дитини, або при пере­вищенні меж необхідної чи уявної оборони, або у разі перевищення заходів, необхід-ля затримання злочинця, хоча б його було вчинено з ознаками особливої жорс­ткості шляхом спричинення великої кількості тілесних ушкоджень або в присутності близьких потерпілому осіб, слід кваліфікувати, відповідно, за статтями 116, 117 ібо 118.

Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 < ' ст. 115), має місце тоді, коли винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя нашої особи, усвідомлював, що застосовує спосіб вбивства, небезпечний для життя не

....,ки однієї людини, а й інших людей. При цьому небезпека для життя інших людей

III пути реальною. У випадку, коли при умисному вбивстві людини заподіяно тілесні іження також іншим особам, дії винного слід кваліфікувати за п. 5 ч. 2 ст. 115 та мі пкжідними статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за МИСНЄ заподіяння тілесних ушкоджень.

Якщо при умисному вбивстві, вчиненому способом, небезпечним для життя бага-осіб, позбавлено життя й іншу особу (інших осіб), вчинене слід кваліфікувати за гами 1 і 5 ч. 2 ст. 115.

(а наявності обставин, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, помилко-('' вважав, що застосовує спосіб, який є небезпечним для життя багатьох осіб, тоді

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

< шиття 115

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

як цей спосіб фактично не був таким, має місце замах на умисне вбивство, передбачене п. 5ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115) має місце у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних ви­трат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. Вилучення з корисливих мотивів органа чи тканини людини шляхом примушування або обману, що завідомо для суб'єкта зло­чину заподіяло смерть потерпілому, слід кваліфікувати, залежно від обставин справи, за відповідними частинами ст. 143 та п. 6 ч. 2 ст. 115.

Для наявності даного складу умисного вбивства не має значення, чи досяг винний тієї матеріальної вигоди, якої прагнув. Час виникнення корисливого мотиву (до початку чи під час позбавлення життя потерпілого) на кваліфікацію вчиненого як умисного вбивства з корисливих мотивів не впливає. У випадках, коли умисел на заволодіння майном виник у винного після вбивства, вчиненого з інших мотивів, його дії не можна кваліфікувати за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, а, залежно від обставин, слід кваліфікувати за від­повідною частиною ст. 115 та за ст. 185 чи 186. Сукупність злочинів матиме місце і в тому випадку, коли винний вчиняє умисне вбивство під час нападу або зразу ж після нього з метою заволодіння або утримання майна. За таких обставин вчинене слід ква­ліфікувати як умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115) та розбій (ч. 4 ст. 187). Умисне вбивство, поєднане з вимаганням, належить кваліфікувати за п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч. 4 ст. 189. Так само за сукупністю злочинів кваліфікується вчинення умисно­го вбивства з метою заволодіння предметами, відповідальність за заволодіння якими передбачена спеціальними нормами (зокрема, статтями 262, 308, 312, 313). Дії підбу­рювача умисного вбивства з корисливих мотивів необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і п. 6 ч. 2 ст. 115 незалежно від того, чи були його особисті мотиви щодо позбавлення життя потерпілого корисливими. Незаконне заволодіння особою транспортним засо­бом, поєднане з позбавленням життя потерпілого, слід кваліфікувати залежно від спря­мованості її умислу та мотивації дій. За наявності корисливих мотивів вчинене потре­бує кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. З ст. 289.

Умисним вбивством з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115) є умисне вбивство, вчинене на ґрунті явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими пра­вилами співжиття і нормами моралі, а так само умисне вбивство без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу. За наявності реальної сукупності умисного вбивства з хуліганських мотивів і хуліганства вчинене слід кваліфікувати за п. 7 ч. 2 ст. 115 та за відповідною частиною ст. 296. Коли під час хуліганства заподіяно смерть потерпілого з необережності, дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 та за ст. 119. Умисне вбивство в сварці чи бійці, які розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли на грунті особистих відно­син, хоча при цьому і було порушено громадський порядок, не можна кваліфікувати як вчинене з хуліганських мотивів.

Умисне вбивство особи чи її близького родича^ зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115) має місце тоді, коли позбав­лення життя потерпілого здійснюється з метою не допустити чи припинити його пра­вомірну діяльність у зв'язку з виконанням ним свого службового або громадського обов'язку, змінити характер такої діяльності або із помсти за неї. Під виконанням службового обов'язку розуміють діяльність особи, що входить у коло її повноважень, а громадського обов'язку — здійснення спеціально покладених на особу громадських пов­новажень чи інших дій в інтересах суспільства або окремих громадян (зокрема, припи­нення правопорушення, повідомлення органам влади про вчинений злочин або готу­вання до нього). Час, що пройшов з моменту виконання потерпілим свого службового чи громадського обов'язку, не впливає на кваліфікацію цього діяння за п. 8 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство громадянина, який вживав заходів щодо припинення хуліганства, і кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115, і додаткової кваліфікації за п. 7 ч. 2 ст. 115 воно мі- потребує. Хуліганство і наступне вбивство особи, яка вживала заходів щодо припи­нення хуліганства, залежно від обставин справи, слід кваліфікувати за відповідною час-і мною ст. 296 і п. 8 ч. 2 ст. 115 або ст. 348.

До числа близьких родичів належать: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і іри, дід, баба, онуки.

Умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча (у зв'яз-

і їх державною чи громадською діяльністю), працівника правоохоронного органу

його близьких родичів, члена громадського формування з охорони громадсько-

m порядку і державного кордону або військовослужбовця (у зв'язку з їх діяльністю

щодо охорони громадського порядку), судді, народного засідателя чи присяжного чи

ічміх близьких родичів (у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуд-

шхисника чи представника особи чи їхніх близьких родичів (у зв'язку з діяльністю,

іюн'язаною з наданням правової допомоги), представника іноземної держави (з метою

ми ниву на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони

представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень) підлягає

ііфікації, відповідно, за статтями 112, 348, 379, 400, 443. Однак, коли умисне вбив-

< і ю або замах на вбивство зазначених осіб вчинене за наявності інших обтяжуючих

ґавин, вказаних в ч. 2 ст. 115, вчинене кваліфікується ще й за відповідним пунктом

ми ї статті.

Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчи-/і(пня (п. 9 ч. 2 ст. 115) має місце за наявності в діях винної особи, спрямованих на по-іішіиіення життя іншої особи, зазначеної мети. При цьому для наявності складу умис­ною вбивства з метою приховати інший злочин не має значення, намагався приховати ІИННИЙ закінчений злочин, готування до злочину чи замах на злочин. Не має також Мічення, чи був винний причетним до злочину, який приховується. Потерпілим при ілкому вбивстві може бути будь-яка особа, яка володіє певною інформацією про вчи­нений злочин і ця обставина відома винному.

Якщо винний особисто вчинив інший злочин та умисне вбивство з метою його при- юмння, його дії слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 та за статтею КК, яка передбачає ні чмовідальність за інший вчинений ним злочин. При цьому на кваліфікацію вчиненого in шіливає роль, яку виконував винний при вчиненні іншого злочину,- був його органі-і.мором, підбурювачем чи пособником. Коли винний вчинив умисне вбивство з метою приховати злочин, вчинений іншою особою, його дії слід кваліфікувати тільки за п. 9 ' ст. 115 без додаткової кваліфікації за ст. 396. Якщо ж умисне вбивство з метою приховати злочин, вчинений іншою особою, було заздалегідь обіцяно, то вчинене вин­ним слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 та як співучасть (пособництво) у вчиненні і (но злочину, який приховувався.

Умисне вбивство також кваліфікується за п. 9 ч. 2 ст. 115, якщо воно: а) вчинене МННИМ з метою полегшити вчинення іншого злочину особисто; б) вчинене з метою полегшити вчинення злочину іншою особою.

1 Іотерпілим при умисному вбивстві з метою полегшити вчинення іншого злочину є п.-яка особа, яка здатна у будь-якій формі перешкодити винному вчинити злочин. і [ри цьому для кваліфікації вчиненого за п. 9 ч. 2 ст. 115 не має значення, чи здійснив Ммний свій умисел на вчинення такого іншого злочину. Коли він вчинив цей інший пін (злочини) або готування до вчинення цього злочину чи замах на його вчинення, ІЧИНене кваліфікується за сукупністю злочинів, залежно від стадії вчинення іншого ■ шну (наприклад, п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 14 і ч. З ст. 312). Якщо ж винний вчинить іалегідь обіцяне умисне вбивство з метою полегшити вчинення якогось злочину ІН­ШОЮ особою, то він є співучасником (пособником) даного іншого злочину. Вчинене і;іких випадках кваліфікується також за сукупністю злочинів (наприклад, п. 9 ч. 2 о 115,ч. 5 ст. 27 і ч. Зет. 312).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

Дата добавления: 2015-05-31