КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Розділ V
(таття 171 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
створення перешкод для реалізації політичною партією або її органами своїх повноважень у майновій, фінансовій та інших сферах; незаконне усунення партії від участі у виборах; безпідставне притягнення керівників чи інших членів партії до юридичної відповідальності з метою зниження ефективності чи припинення діяльності партії тощо. Перешкоджання законній діяльності громадських організацій або їх органів може проявитись у будь-яких діяннях, у т. ч. із числа описаних вище, які спрямовані на створення перепон у виконанні громадськими організаціями або їх органами їх статутних завдань, реалізації прав, включаючи право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, обмеження прав і свобод громадян у зв'язку з їх належністю або неналежністю до об'єднань громадян. Перешкоджання може виразитись також у погрозах, насильстві або іншому протиправному впливі на керівників чи інших членів профспілок, політичних партій або громадських організацій та їх органів з метою не допустити виконання ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення з боку цього представника чи профспілкового органу. Склад цього злочину може утворювати також перешкоджання добровільному вступу громадян у передбаченому законом порядку до професійної спілки, політичної партії чи громадської організації. Об'єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкоджання законній діяльності об'єднанню громадян з будь-яким статусом і будь-якого рівня (ланки): громадському об'єднанню з всеукраїнським, місцевим чи міжнародним статусом; первинній, місцевій, обласній, регіональній, всеукраїнській чи іншій профспілковій організації; всеукраїнській структурі політичної партії чи її місцевим осередкам; органу таких об'єднань будь-якого рівня (центральному чи місцевому, вищому (з'їзду, конференції, зборам) чи виконавчому); керівникам або іншим представникам таких об'єднань чи їх органів. Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним (перевищення влади або службових повноважень, заподіяння тілесних ушкоджень, погроза вбивством, службове підроблення, порушення рівноправності громадян), то вчинене, за наявності для того підстав, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 170 та статтями 365, 121, 122, 129,366, 161. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій чи бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності зазначених об'єднань громадян або їх органів. 3. Суб'єкт злочину загальний. 4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Конституція України (статті 36, 37). КЗП (статті 12, 243-252). Закон України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992р. (статті 2, 3, 4, 6, 7, 20-24). Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. (статті 1, 5, 18, 19-25, 41, 42, 43). Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. (статті 2, 5, 6, 10). Рішення КС у справі про свободу утворення профспічок № 11-рп від 18 жовтня 2002 р. Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів 1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів - громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років. 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення 2. Потерпілим від злочину є професійний журналіст. Професійним журналістом є штатний або позаштатний творчий працівник, який як учасник інформаційних відносин професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для поширення її ЗМ1, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які за- иіачаються в державному класифікаторі професій України. Свою професійну діяльність він може здійснювати в інтересах будь-якого друкованого (газети, журнали, бю- к гені тощо і разові видання з визначеним тиражем) або аудіовізуального (радіомов- існня, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо) засобу масової інформації, а іакож інформаційного агентства. 3. Об'єктивна сторона цього злочину полягає у діях, які перешкоджають законній 1) перешкоджання законній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171); 2) переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків або за критику Законною є така діяльність журналістів, яка спрямована на реалізацію ними своїх інжноважень у інформаційній сфері і здійснюється засобами та в порядку, передбачених законом. Перешкоджання незаконній професійній діяльності журналіста не утворює складу почину, передбаченого ст. 171. Такою, зокрема, слід визнавати професійну діяльність і - рпалістів щодо збирання, зберігання, використання та поширення інформації з обме-і еним доступом (конфіденційна та таємна) з порушенням встановленого законом порядку. Зокрема, статус конфіденційної може бути надано інформації, що є власністю дер-і ми і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її iDL-реження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять и іначену інформацію, визначається КМ. При цьому слід мати на увазі, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є цільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право і ромадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист. Незаконною слід також визнавати професійну діяльність журналістів, яка полягає у: закликах до • цілення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісно-11 України; пропаганді війни, насильства та жорстокості; розпалюванні расової, національної, релігійної ворожнечі; поширенні порнографічної чи іншої інформації, яка підриває Пільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини; Пручанні у приватне життя особи тощо. Умисне перешкоджання незаконній діяльності журналіста може в окремих випад-бути кваліфіковано як злочин проти життя, здоров'я, волі особи, злочин проти вла- I і ТОЩО. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів — це протиправне ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ V (таття 171 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
створення будь-яких перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобом масової інформації. Воно може виразитись у примушуванні до поширення певної інформації або відмові в її поширенні, незаконному вилученні тиражу друкованої продукції, знятті передачі з ефіру, недопущенні журналіста до участі у прес-конференції, безпідставній відмові в акредитації засобу масової інформації чи окремому журналістові, позбавленні журналіста чи засіб масової інформації можливості скористатися переважним правом на одержання інформації, необгрунтованій відмові у задоволенні запиту щодо доступу до офіційних документів або наданні письмової чи усної інформації, порушенні права власності на інформацію, навмисному приховуванні інформації, безпідставній відмові від поширення певної інформації тощо. Таке перешкоджання може виразитися також у здійсненні цензури або втручанні у професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації з боку органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Цензурою визнається вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (спів-засновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Закон містить спеціальну заборону щодо втручання у формах, не передбачених законодавством України або договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією засобу масової інформації, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно значимої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб. Забороняються створення будь-яких органів державної влади, установ, введення посад, на які покладаються повноваження щодо здійснення контролю за змістом інформації, що поширюється засобами масової інформації. Перешкоджанням законній професійній діяльності журналістів може бути визнане безпідставне порушення кримінальної справи проти конкретного журналіста або за фактом журналістської діяльності, проведення перевірок контрольними та правоохоронними органами з метою унеможливити або істотно утруднити діяльність засобу масової інформації, безпідставне вилучення документів, пов'язаних з діяльністю засобу масової інформації чи конкретного журналіста, тощо. Таке перешкоджання може здійснюватися шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману, шантажу, пошкодження чи знищення майна, підкупу, зловживання владою або службовим становищем тощо. Якщо перешкоджання здійснювалось шляхом погрози вбивством або знищення майна, застосування фізичного насильства, знищення або пошкодження майна, підкупу службової особи, вчинене за, наявності підстав, слід додатково кваліфікувати, зокрема, за статтями 121, 122, 125-127, 129, 194-196, 369. Умисне вбивство журналіста з метою перешкодити його законній професійній діяльності, а так само з мотиву помсти за таку діяльність потребує кваліфікації лише за п. 8 ч. 2 ст. 115. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, вчинене у ході передвиборної кампанії з метою вплинути на результати виборів, якщо воно призвело до перешкоджання здійсненню громадянином України його виборчого права, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 171 і 157. Якщо таке перс- шкоджання вчинювалося службовою особою з використанням влади або службового і. тановища, воно за наявності підстав потребує додаткової правової оцінки як відповідний злочин у сфері службової діяльності, злочин проти правосуддя або інший злочин. Не утворюють складу розглядуваного злочину дії, які фактично хоча і перешкодили журналістові у його діяльності, але були вчинені на законних підставах (наприклад, припинення випуску друкованого засобу масової інформації за рішенням суду, позбавлення журналіста акредитації за перевищення ним своїх повноважень чи невиконання обов'язків). Переслідування може полягати у фізичному чи психічному впливі на журналіста, його рідних чи близьких, знищенні або пошкодженні його майна, обмеженні або позбавленні його прав чи законних інтересів (позбавлення премії, істотне зменшення розміру і онорару, звільнення з роботи чи переведення на іншу роботу, відмова оприлюднювати підготовлені ним матеріали). Необхідною ознакою таких дій для кваліфікації їх за ч. 2 СТ. 171 є причинна обумовленість такого переслідування виконанням журналістом про-фіхійних обов'язків або його критикою фізичних (не обов'язково самого винного) чи юридичних осіб. Обов'язковою умовою кваліфікації переслідування журналіста за виконання профе-і піних обов'язків чи критику за ч. 2 ст. 171 є вчинення таких дій службовою особою ■бо групою осіб за попередньою змовою. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК, а про поняття групи осіб за попередньою змовою - коментар до ст. 28. Якщо переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків або за кришку вчиняється однією особою, яка не є службовою, вчинене за наявності підстав мо- оути визнано умисним перешкоджанням законній професійній діяльності і кваліфі-мжане за ч. 1 с 171 або іншим злочином, склад якого утворює спосіб переслідування (наприклад, погрозою вбивством). Склад цього злочину - формальний. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення відповідних дій, передбачених ст. 171. 4. Суб'єктом цього злочину у першій його формі може бути будь-яка осудна особа, 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. 6. Порушення права на інформацію, яке полягає у неправомірній відмові в наданні ових рішень», утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого і 212-3 КАП. У разі заподіяння таким діянням істотної шкоди, якщо воно перешко-і їло законній діяльності журналістів, вчинене слід кваліфікувати за ст. 171. Конституція України (статті 15, 34). ЦК (статті 278, 286, 301-308). Uikoh України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. (статті 20, 29, 30—34, 38, 45-1, 47, 47-1). Uikoh України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 1 б листопада 1 р. (статті 18, 26, 35). Uikoh України «Про телебачення і радіомовлення» в редакції від 12 січня 2006 р. (статті 1, ■ в) Uikoh України «Про інформаційні агентства» 28 лютого 1995 р. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ V Стаття 172 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997p. (cm. 1). Рішення КС у справі К. Г. Устименка № 5-зп від ЗО жовтня 1997 р. Рішення КС у справі про друковані періодичні видання № 6-рп від 16 березня 2004 р. Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. Затверджена постановою KM № 1893 від 27 листопада 1998 р. Постанова KM № 1000 від 19 липня 2006 р. «Деякі питання обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять конфіденційну інформацію, що с власністю держави». Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» (пункт 12). Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю 1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років. 2. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців. 1. Об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, право 2. Потерпілим від цього злочину у формі незаконного звільнення працівника з ро Працівник - це особи, на яких поширюється законодавство України про працю і які є відповідною стороною трудових правовідносин, у т. ч. державні службовці, фізичні особи, які уклали трудові договори з громадянами, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу. Підставою виникнення таких відносин можуть бути: трудовий договір (як письмовий, так і усний), членство у кооперативах та їх об'єднаннях, колективних сільськогосподарських підприємствах, селянських (фермерських) господарствах, підприємствах з іноземними інвестиціями. До працівників слід відносити також іноземців, які відповідно до чинного українського законодавства оформлені на роботу і працюють на підприємствах, в установах і організаціях на території України, і громадян України, які працюють за її межами (слід враховувати, що трудові відносини цих осіб регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України). Поняттям «працівники» в контексті ст. 172 не охоплюються працівники міліції та працівники податкової міліції, що мають спеціальні звання, військовослужбовці, у т. ч. ті, що проходять так звану військову службу за контрактом. Порушення щодо них відповідними службовими особами законодавства, яке регулює проходження ними служби, має розглядатися як службові зловживання і за наявності підстав кваліфікуватися за відповідними частинами статей 364, 365, 423, 424. 3. З об'єктивної сторони цей злочин може проявитися у діях або бездіяльності у формі: 1) незаконного звільнення працівника з роботи; 2) іншого грубого порушення законодавства про працю. Звільнення з роботи працівника має визнаватися незаконним, якщо воно здійснене без законних підстав для цього або з порушенням встановленого порядку звільнення, низначеного законом. Такі законні підстави можуть бути загальними або спеціальними. Останні обумовлюються видом трудового договору (строковий, позастроковий тощо), категорією працівників (керівники, працівники, які обслуговують кошти або товарні цінності, працівники, які виконують виховні функції, молоді спеціалісти тощо) та іншими обставинами. Незаконне звільнення працівника з роботи завжди є грубим порушенням законодавства про працю. Під іншим грубим порушенням законодавства про працю слід розуміти будь-яке інше, крім незаконного звільнення працівника з роботи, порушення законодавства про працю, яке істотним чином порушило чи могло порушити право громадянина на працю. Це може бути: невидання наказу про звільнення та/або невидача трудової книжки особі, яка хоче звільнитися з роботи в установленому законом порядку; незаконне переведення на іншу роботу чи істотна зміна умов праці; ненадання щорічної чи додаткової відпустки або систематичне ненадання вихідних днів або перерви для відпочинку і харчування; незаконне притягнення працівника до матеріальної відповідальності; порушення порядку розгляду трудових спорів тощо. Грубе порушення угоди про працю, вчинене шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, утворює самостійний склад злочину, передбаченого ст. 173. Порушення угоди про працю іншим, крім зазначених вище, способом, якщо воно є грубим, за наявності підстав утворює склад злочину, передбаченого ст. 172. Порушення законодавства про працю, яке не є грубим, тягне за собою адміністра-і мину відповідальність (ч. 1 ст. 41 КАП). Закінченим цей злочин вважається: при незаконному звільненні з роботи - з момен-іу фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником; при іншому і рубому порушенні законодавства про працю - з моменту фактичного вчинення такого 11 я пня, незалежно від його наслідків. 4. Суб'єктом злочину може бути службова особа, якій надано право приймати пра Невиконання службовою особою рішення суду про поновлення на роботі слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 172 і ст. 382. 5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у вигляді прямого умис- Якщо особа була звільнена з роботи через помилку (переплутане прізвище працівника, загублені документи про переважне право на залишення на роботі тощо), винна і іужбова особа за наявності підстав може нести відповідальність лише за службову недбалість (статті 367, 425). Порушення законодавства про працю, вчинене з мотивів расової, національної, релі-і Ійної неприязні, за наявності інших необхідних ознак може бути кваліфіковане за ст. 161. 6. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є незаконне грубе порушення законо-
Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 363; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |