Психологія інвестування

Тема: Психологія інвестицій та інновацій

Психологія інвестицій та інновацій

Питання до розгляду:

1. Психологічні аспекти інвестування.

2. Моделювання інвестиційних рішень.

3. Загальні поняття про невизначеність та ризик інвестиційного проекту.

4. Особливості міжнародних інвестицій.

5. Імпульсне інвестування.

6. Особистий фінансовий план.

7. Психологічні фінансові пастки та парадокси.

8. Оцінка ризикових інвестиційних проектів: український і міжнародний досвід.

1. Психологія інвестування

2. Психологічна характеристика інноваційної діяльності

3. Психологія управління нововведеннями в організації

Питання про те, що робить людей багатими та успішними, вже давно хвилює людство та чисельних дослідників в галузі інвестування. Мова йде про абстрактне мислення, вміння зосередитися на конкретній цілі і не відволікатись на другорядне, вибирати найважливішу інформацію, не боятися масштабних проектів.

Наші далекі предки займались полюванням, вирощуванням свійських тварин, обробляли землю. Люди прекрасно розуміли - чим більше зможуть вполювати або виростити врожаю, тим багатшими вони стануть. Чому ж багатство було джерелом натхнення для багатьох господарів? Відповідь проста: багатші домогосподарства легше переживали природні катаклізми. Але були й такі, хто намагався відібрати багатство в інших, більш заможних та працьовитих. Чому ж існує така різниця: хтось хотів трудитися, або зберегти плоди своєї праці, а інші не могли або не хотіли це робити?

Споконвіку народна мудрість вчить нас заощаджувати плоди своєї праці на майбутнє. Тим не менш, значній частині людства це важко. Лише у похилому віці люди починають розуміти, що якби вони подумали про старість раніше, то мали б набагато вищий рівень життя. Але мова йде про небажання чи нездатність заощаджувати?

Експерименти з соціальної психології вказують на те, що здатність до проектування майбутнього (стратегічного мислення) починає формуватись у дітей з 4 років. В одному з експериментів дітям пропонували або отримати одне смачне тістечко одразу, або зачекати й отримати декілька згодом. Більшість дітей, дивлячись на смачненьке, не могли втриматись від спокуси: після очікування протягом 3 хвилин приблизно 70% дітей миттєво, рефлекторно з’їдали тістечко. Лише 30% дітей після 10-15-хвилинного очікування отримували додаткові тістечка. Саме ці діти в майбутньому виявлялись більш цілеспрямованими та наполегливими у житті, мали постійність у подружніх відносинах, краще вели бізнес й досягали вищих результатів у науці. Може, причина їхнього успіху полягає в тому, що під час експерименту з тістечками вони дочекалися достойної винагороди за це? Здійснюючи такий вибір, діти проектували майбутнє, виробляючи в собі елементи стратегічного рефлексивного мислення. А вже потім таке мислення допомагало їм робити далекоглядніший вибір.

У багатьох дорослих частина мозку, що відповідає за стратегічне мислення, так і залишається у нерозвиненому стані, тобто у їхніх рішеннях повністю домінують рефлекторні механізми. Якщо на столі стоїть смачна і спокуслива їжа, їм важко втриматися, щоб не з’їсти її. Вони навіть не задумуються, як будуть почувати себе потім, після надмірного споживання харчів. Хоча всі усвідомлюють, що переїдання призводить до великих проблем у майбутньому, та все ж віддають перевагу миттєвій насолоді.

Рішення стосовно інвестування у довготерміновий проект можна порівняти з експериментом з тістечками. Ви можете витратити на споживання певну суму грошей або інвестувати її, щоб в майбутньому отримувати більші за теперішні грошові потоки. Яким же чином зрівноважувати майбутні надходження від інвестування з сьогоднішніми витратами? Для цього людство розробило інвестиційні критерії, побудовані на концепції вартості грошей у часі – сьогодні вони є ціннішими за суму грошей у майбутньому. Чому? Тому що ми можемо інвестувати і заробляти інвестиційний дохід.

Навички заощаджувати і мислити стратегічно частково закладені у самій природі людини, щоб вона змогла пережити кризові для неї роки. З іншої сторони, навичку заощаджувати можна виховувати в дитині або собі через систему відповідних стимулів. Якщо процес заощадження не підтриманий очікуваним результатом – навичка може не тільки зруйнуватися назавжди, а й не закріпитися у наступних поколіннях. Так сталося з «радянським» поколінням. Фінансова система того часу не змогла безпечно перенести їхні заощадження у майбутнє, тому люди розчарувались у доцільності цього й почали витрачати більше на поточне споживання.

Дата добавления: 2015-05-26