Основні положення еволюційної теорії дарвіна

ЕВОЛЮЦІЙНЕ ВЧЕННЯ

Основні положення теорії Дарвін висловив в 1859 р. в книзі «Походження видів шляхом природного добору, або Збереження сприятливих порід в боротьбі за життя», розвинув в подальших працях — «Зміна тварин і рослин під впливом одомашнення» (1868) і «Походження людини і статевий добір» (1871). До близь­ких висновків незалежно прийшов А. Уоллес (1858). Назву «дар­вінізм» запропонував Т. Гекслі (1860).

12. Тип Круглі, або Первічнополостні черві (Nemathelminthes) - велика група безхребетних, які відносяться разом з плоскими черв'яками до нижчих білатеральних тварин. Усього відомо більше 100 тис. видів круглих черв'яків.

Малюнок 1. Круглі черві. Зліва направо: елегантний кенорабдітіс, великий нирковий черв'як, рабдітіс, нітчатка Банкрофт, спіральна трихинелла.

Серед немательминтів багато як паразитичних, так і вільноживучих видів, які заселяють моря, прісні води та грунт. Паразитичні немательминти зустрічаються майже в усіх багатоклітинних тварин, а також у багатьох рослин.

На відміну від плоских, круглі володіють первинною порожниною тіла - схізоцелієм, який утворюється за рахунок руйнування паренхіми, яка зпповнює проміжки між стінкою тіла і внутрішніми органами. Схізоцель відповідає первинній порожнини зародка – бластоцелі. Клас власне круглі черви (нематоди) нараховує близько 12 000 видів, але число їх постійно збільшується через відкриття нових видів. Серед них зустрічаються як вільні форми, що живуть у всіляких місцях (у солоній океанічній воді, прісних водоймах, у ґрунті), так і паразити тварин, людини і рослин. Тіло в нематод витягнуте, типово червоподібне, нитко- чи веретеноподібне, на поперечному зрізі кругле (звідси назва типу). Зверху воно вкрите дуже міцною й еластичною кутикулою. Під нею розташовується шар епітелію, що утворює бічні, спинні і черевні валики. Усередині бічних валиків можуть міститися органи виділення. Мускулатура представлена тільки подовжніми волокнами, кільцеві відсутні, що, очевидно, пов'язано з виникненням у цієї групи тварин первинної порожнини тіла, яка виконує функції гідростатичного скелета. Більш того, і подовжня мускулатура ніколи не утворює суцільного масиву, а складається з чотирьох стрічок. Ці стрічки розділяються епітеліальними валиками.

13. Двомембранні органели клітин,їх будова та функціх Будова та ф-ї мітохондрій. Мітохондрії - це двомембранні органели,які містяться в усіх еукаріотичних клітинах. Вони мають форму окуглих тілець, паличок, ниток. Мітохондрії мають гладеньку зовнішню мембрану. Головною функцією мітохондрій є синтез АТФ, який відбувається за рахунок енергії, що вивільняється при окисненні органічних сполук. Поверхневий апарат мітохондрій складається з двох мембран – зовнішньої і внутрішньої. Зовнішня мембрана гладенька, вона відмежовує мітохондрію від гіалоплазми. Внутрішня мембрана утворює вгини всередину мітохондрій, які мають вигляд трубчастих або гребінчастих утворів – крист. Пластиди – двомембранні органели клітин вищих рослин різної форми та розмірів.Пластиди різноманітні за формою,розмірами, забарвленням, особливостями будови. Розрізняють три основних типи пластид – зелені(хлоропласти), безбарвні(лейкопласти) та яскраво забарвлені у різні кольори(хлоропласти).

14. Популяція — сукупність організмів, що займають обмежений ареал (територія поширення якогось об'єкта або явища), мають спільне походження за фенотипом та географічноізольовані від інших популяцій даного виду. Ріст популяції — співвідношення народжуваності і смертності.
В еволюційній теорії, популяція - група особин, здатна до більш-менш сталого самовідтворення (як статевого, так і безстатевого), вона відособлена (зазвичай географічно) від інших груп, з представниками яких (при статевій репродукції) потенційно можливий генетичний обмін. З точки зору популяційної генетики, популяція - це група особин, в межах якої ймовірність схрещування у багато разів перевершує ймовірність схрещування з представниками інших подібних груп. Зазвичай говорять про популяції як про групи в складі виду абопідвиду.

15. У клітинній біології, ядро (лат. nucleus) – клітинна органела, знайдена у більшості клітин еукаріотів і містить ядерні гени, які складають більшу частину генетичного матеріалу. Ядро має дві первинні функції: керування хімічними реакціями в межах цитоплазми і збереження інформації, потрібної для поділу клітини.

Окрім клітинного геному, ядро містить певні білки, які регулюють зчитування генетичної інформації. Зчитування гена на ядерному рівні залучає складні процеси транскрипції, обробки первинної мРНК і експорт зрілої мРНК до цитоплазми.

Ядро звичайно має розмір 8-25 мікрометрів в діаметрі. Воно оточено подвійною мембраною, яка називається ядерною оболонкою. Крізь внутрішню і зовнішню мембрани на деяких інтервалах проходять ядерні пори. Ядерна оболонка регулює і полегшує транспорт між ядром і цитоплазмою, відокремлюючи хімічні реакції, що відбуваються в цитоплазмі, від реакцій, що трапляються в межах ядра. Зовнішня мембрана безперервна з грубим ендоплазматичним ретикулумом (англ. RER) і може мати зв’язані рибосоми. Простір між двома мембранами (який називається «перинуклеарним простором») безперервний з люменом RER. Ядерна сторона ядерної оболонки оточена мережею філаментів, яка називаються ядерною ламіною.

16. Вид (англ. species) — одна з головних одиниць біологічної класифікації, таксономічна категорія. Зазвичай вид є якісно відокремленою формою живих істот, основною одиницею еволюційного процесу. У випадку організмів, що розмножуються статевим шляхом, вид зазвичай визначається як група організмів, що здатні до продукування життєздатного і плодючого потомства при схрещуванні. У організмів з безстатевим розмноженнямситуація з визначенням цього поняття ускладнюється, і вид визначають на підставі схожості фенотипових ознак та гомології геномів.

17.Клiтина — складна цiлiсна фiзiологiчна система, у якій вiдбуваються всi процеси життєдiяльностi: обмiн речовин i енергiї, подразливiсть, рiст, самовiдтворення.

Основнi її елементи — клітинна мембрана, цитоплазма, органели та ядро. Клiтина може жити й нормально функцiонувати тiльки за наявностi цих компонентiв, які тiсно взаємодiють один з одним та з навколишнiм середовищем. Засновником учення про клiтину як цiлiсну систему був вiдомий нiмецький учений Рудольф Вiрхов.

Дата добавления: 2015-05-26