Правові норми як вид соціальних норм: поняття, основні ознаки, приклади. Галузі права: поняття, приклади

Білет № 2

Для регулювання відносин у суспільстві дер­жава встановлює загальнообов'язкові правила поведінки, які називають правовими нормами. Норми права записані в законах, постановах, указах і охороняються від порушень засобами державного примусу.

Правові норми – правила поведінки, що встановлюються і охороняються державою та мають загальнообов’язкову силу (наприклад обов'язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття, заборона проникати до житла особи без рішення суду).

Норми права розрізняють за характером суспільних відносин, які вони встановлюють:

- норми, що встановлюють обов'язок (наприклад, обов'язок захищати Ві­тчизну, її незалежність і територіальну цілісність, сплачувати податки і збори, обов'язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття);

- норми, що надають права (наприклад, право на життя, свободу та осо­бисту недоторканність, право на освіту, працю, відпочинок);

- норми, що накладають заборони (наприклад, заборона заподіювати шкоду природі й культурній спадщині, посягати на права і свободи інших людей, проникати до житла особи без рішення суду)

Суспільні відносини, врегульовані нормами права, учасники яких наділені певними правами і обов’язками, називаються правовими відносинами.

Норми права регулюють усі правові відносини людей у суспільстві. Об'єднання норм права у групи дозволяє упорядкувати їх та швидко віднай­ти необхідну норму, уникнути можливих суперечностей між ними.

Галузь права — сукупність норм права, які регулюють якісно однорідні суспільні відносини методом правового регулювання. Основними галузями права є конституційне, адміністративне, цивільне, господарське, трудове, сімейне, житлове, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне та ін.

Конституційне право визначає суспільно-економічний лад, правовий ста­тус громадян, форми правління й державного устрою, порядок формування та компетенцію органів державної влади. Адміністративне право регулює суспільні відносини у сфері державного управління. Цивільне право регу­лює майнові та пов'язані з ним особисті немайнові відносини. Господарське право регулює господарські відносини, у які вступають організації, підпри­ємці у процесі господарської діяльності. Трудове право регулює трудові й пов'язані з ними інші суспільні відносини. Сімейне право регулює осо­бисті немайнові та майнові права людей, які виникають у сфері шлюбу й сім'ї. Житлове право регулює житлові відносини з метою забезпечення права громадян на житло, належного використання і збереження житлового фонду. Кримінально-процесуальне право регулює порядок провадження кримінальних справ. Цивільно-процесуальне право регулює порядок про­вадження цивільних справ.

Висновок. Правові норми — правила поведінки, що встановлюються і охо­роняються державою та мають загальнообов'язкову силу. Сукупність норм права, які регулюють якісно однорідні суспільні відносини методом право­вого регулювання, називається галуззю права. Основними галузями права є конституційне, адміністративне, цивільне, господарська, трудове, сімейне, житлове, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне та ін.

2.2. Назвіть правоохоронні органи в нашій державі. Складіть пам'ятку (порадник) «Визначте права неповнолітніх осіб при затриманні, арешті, допиті».

1. Види правоохоронних органів України

Правоохоронні органи — державні органи, які на підставі закону і в установленому ним порядку здійснюють діяльність із метою охорони правопо­рядку і захисту прав, свобод, законних інтересів громадян, державних і громадських формувань, мають можливість застосовувати правові методи впливу.

До системи правоохоронних органів на­лежать: прокуратура; органи внутрішніх справ, Служби безпеки Укра­їни, митні органи, органи охорони державного кордону, органи юстиції, адвокатура.

Прокуратура бере участь у розробленні органами державної влади заходів щодо запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі щодо вдосконалення та роз’яснення законодавства. Прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів правоохоронними органами під час виконання судових рішень і за діями всіх інших правоохоронних органів.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, а також військові прокуратури.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який спрямовує роботу всіх органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю.

Органи внутрішніх справ забезпечують громадський порядок, попереджують, розкривають і розслідують правопорушення, злочини, виправляють і перевиховують засуджених, забезпечують пожежну безпеку й безпеку дорожнього руху.

Важливою структурною одиницею органів внутрішніх справ є міліція. Її правовий статус визначає Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.

Відповідно до закону міліція - державний озброєний орган ви­конавчої влади, який захищає та охороняє життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від проти­правних посягань.

Служба безпеки України (СБУ) — це державний правоохоронний орган спе­ціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Діяль­ність СБУ регламентує закон «Про Службу безпеки України».

Органи державної податкової служби забезпечують виконання законів про податки громадянами, установами, організаціями.

Важливим напрямком державної діяльності є митна справа, яка включає в себе встановлення порядку та організацію приміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладання митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні.

Головним завданням Прикордонних військ України – органів охорони державного кордону – є забезпечення недоторканності державного кордону України на суші, морі річках, озерах та інших водоймах України, а також охорона економічної зони України.

Систему органів юстиції складають: Міністерство юстиції України, Міністерство юстиції Автономної Республіки Крим, обласних управлінь юстиції, Київської та Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, як правило, включають також нотаріальні контори (державні і приватні), органи реєстрації актів громадського стану (РАГСу), інші служби Міністерства юстиції.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. адвокатура України є добровільне професійне громадське об’єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Приватний нотаріат. Діяльність нотаріусів, які займаються приватною практикою, має певну специфіку, зумовлену необхідністю обов'язкового членства приватного нотаріуса в Нотаріальній палаті згідно зі Статутом Нота­ріальної палати України, затвердженим установчою конференцією нотаріусів України.

2. Порадник «Права неповнолітніх осіб при затриманні, арешті, допиті працівниками міліції»

Ніхто не може бути заарештований або утримуватися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених Законом.

Проте кожного можуть затримати співробітники міліції.

Якщо вас затримують, намагайтеся зберігати спокій і ввічливо вимагайте дотримання ваших прав. Не ображайте працівників міліції, не чиніть їм фізичного опору.

ПАМЯТАЙТЕ! Вас можуть затримати лише у визначених законом випадках!

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення:

- коли скоєно правопорушення, за яке передбачається адміністратив­на відповідальність, то обов'язково має бути складений протокол на підставі посвідчення особи та свідків, які могли б повідомити про вас необхідні дані;

- коли ви здійснюєте адміністративне порушення, до вас вичерпалися всі інші заходи впливу, а ви не припиняєте своєї протиправної діяль­ності;

- співробітники міліції зобов'язані відрекомендуватися, пояснити, яке правопорушення ви вчинили або у скоєнні якого злочину вас підозрю­ють, а також роз'яснити, які ваші права та обов'язки, визначені про­цесуальним законодавством.

Адміністративне затримання не може тривати більше, ніж три години. Не­повнолітнього міліція має право утримувати тільки в спеціально відведених для цього приміщеннях. Затриманого зобов'язані відпустити після з'ясування особи.

Про факт і місце затримання неповнолітнього обов'язково повідомляють батьків або осіб, що їх замінюють.

Затримання та взяття під варту неповнолітнього застосовується лише у виняткових випадках, коли це спричинено тяжкістю злочину (Кримінально-процесуальний кодекс України).

Вас можуть також затримати у підозрі в скоєнні кримінального злочину за наявності однієї з таких підстав:

- коли вас застали під час скоєння злочину або безпосередньо після його скоєння;

- коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на вас, що саме ви скоїли злочин;

- коли на вас (на одязі, у житлі або при вас) буде виявлено явні сліди злочину.

За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу в скоєнні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагала­ся втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особу підозрюваного.

ПРИ ЗАТРИМАННІ У ПІДОЗРІ В СКОЄННІ КРИМІНАЛЬНОГО ЗЛОЧИНУ:

- вам мають роз'яснити ваші права, у тому числі про право не свідчи­ти проти себе чи своїх рідних, а також право мати захисника і зустріч із ним до першого допиту і скласти про це протокол;

- має бути складений протокол про затримання неповнолітнього, пі­дозрюваного у скоєнні злочину, із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місця затримання, пояснень затриманого, а також часу складення протоколу про роз'яснення підозрюваному своїх прав. Не­повнолітній може відмовитися підписувати протокол, і про це також має бути зроблений відповідний запис;

- затримання у підозрі в скоєнні кримінального злочину не може тривати більше 72 годин. Якщо цей термін закінчився, особа має бути звільнена, крім випадків, коли слідчі органи отримують дозвіл суду на взяття під варту.

Після складання протоколу може бути здійснено особистий огляд пі­дозрюваного і вилучення речей та документів. Такий огляд може здійснюва­тися лише особою однієї з підозрюваним статі в присутності двох понятих.

НЕПОВНОЛІТНІЙ МАЄ ПРАВО:

- давати показання або відмовлятися давати показання і відповідати на запитання;

- мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

- подавати докази, заявляти клопотання і відводи;

- вимагати перевірки прокурором правомірності затримання;

- подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого, прокурора;

- користуватися юридичною допомогою захисника;

- оскаржувати постанову по справі.

Вимагайте, аби повідомлення батькам було здійснено якнайшвидше! Ви­магайте захисника після затримання! Нічого не підписуйте до появи батьків або захисника!

Нічого не підписуйте, попередньо не прочитавши текст!

Дата добавления: 2015-05-26