Правовідносини: поняття, види, склад, приклади. Юридичні факти: поняття, види (дії та події), приклади

Білет № З

ПАМ'ЯТАЙТЕ! ВИ НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНІ ДОВОДИТИ СВОЮ НЕВИННІСТЬ.

Висновок. Правоохоронні органи — державні органи, основною функцією яких є забезпечення законності та охорона правопорядку, боротьба з пра­вопорушеннями, охорона законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому.

Правовідносини — це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Види правовідносин

За функціями права: регулятивні — виника­ють із фактів правомірного поводження суб'єкта; охоронні — виникають із фактів неправомірного поводження суб'єкта.

За характером обов'язку: активного типу — обов'язок зробити певні дії на користь іншої сторони; пасивного типу — обов'язок утриматися від не­бажаних для іншої сторони дій.

За ступенем визначеності суб'єктів: абсолютні — визначена тільки одна сторона — носій суб'єктивного права, а всі інші зобов'язані утримуватися від порушення його законних прав та інтересів (відносини власності; відносини з реалізації політичних свобод — свободи слова, зборів; відносини автор­ства тощо); відносні — точно визначені права й обов'язки всіх учасників, як наділених правом, так і право зобов'язаних (покупець і продавець, юрист і клієнт, викладач і студент).

За галузями права: конституційно-правові (відносини громадянства); адміністративно-правові (відносини зі стягнення і сплати податку); цивільно-правові (відносини купівлі-продажу речі або цінних паперів); трудові (відно­сини за трудовим договором); сімейні (аліментні відносини) тощо.

Із субординації у правовому регулюванні: матеріально-правові — ви­никають на основі норм матеріального права (адміністративно-правові, цивільно-правові, кримінально-правові тощо); процесуально-правові — ви­никають на основі норм процесуального права й похідні від норм матеріаль­ного права (адміністративно-процесуальні, цивільно-процесуальні, карно-процесуальні тощо); процесуально-регулятивні (процес укладання договору); процесуально-охоронні (кримінальне провадження) — типові правовідноси­ни, пов'язані з реалізацією юридичної відповідальності.

За суб'єктами: між суб'єктами федерації (у федеративній державі); між громадянами держави; між громадянином і державою; між юридичною осо­бою — суб'єктом приватного права — і державним органом; міждержавними органами; між державним органом і службовими особами, які зобов'язані виконувати розпорядження керівника цієї інстанції.

За кількістю суб'єктів: прості — не розділені на складові частини; склад­ні — містять у собі систему самостійних правовідносин.

За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами: односторонні - кожна зі сторін має або права, або обов'язки (договір дарування, договір позики); двосторонні — кожна зі сторін має як права, так і обов'язки (договір купівлі-продажу).

За волевиявленням сторін: договірні — визначається воля як правочинної, так і правозобов'язаної сторони, управлінські досить виявлення волі тільки правочинної сторони.

За терміном дії: короткострокові; довгострокові.

Склад правовідносин — основні елементи правовідносин (суб'єкти) і доцільний спосіб зв'язку між ними на основі суб’єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності із приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів.

Суб'єкти — особи, які беруть участь у правовідносинах.

Об'єкт — те, із приводу чого виникає і здійснюється ді­яльність його суб'єктів.

Зміст — суб'єктивні права, обов'язки, повноваження, відповідальність його суб'єктів. Інакше — це юридичне взаємне положення суб'єктів, що визначає, формує їхню поведінку через кореспондуючі одне одному права й обов'язки заради задоволення їхніх інтересів.

Юридичний факт — це життєва обставина, пов'язана з виникненням, зміною або припиненням правовідносин. При наявності норм права без юри­дичного факту правовідносини неможливі.

Юридичний факт є передумовою правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що особа всту­пила у спадкоємні правовідносини й одержала у спадок. Необхідна наявність певних обставин, які фіксуються в гіпотезах норм права.

Юридичні факти класифікуються за різними критеріями

Види юридичних фактів за юридичними наслідками: правотворчі (напри­клад, наказ ректора про зарахування абітурієнта у ВНЗ), првозмінні (напри­клад, наказ ректора про переведення студента з очної на заочну форму на­вчання), правоскасувальні (наприклад, наказ ректора про видання студентові диплома про закінчення ВНЗ).

Види юридичних фактів за волевиявленням:

- дії — вольова поведінка суб'єктів права, з яким зв'язане виникнення, зміна і припинення правовідносин (наприклад, угода, постанова слідчого, рішення суду);

- події — юридичні факти, які виникають, змінюються і припиняються мимоволі людей (наприклад, стихійне природне явище, смерть);

- обставини — складні юридичні факти, які охоплюють своїм змістом дії та події (наприклад, безвісна відсутність, місце проживання, недієздатність).

Дії розділяються на правомірні, неправомірні. Правомірні відповідають вимогам норм права (договір). Неправомірні — не відповідають вимогам норм права (правопорушення).

Правомірні дії — це:

- юридичні акти — дії, які зв'язані із вступом особи в конкретні правовід­носини з метою породити певні юридичні наслідки (наприклад, звернення громадянина із заявою в державний орган про прописку);

- юридичні вчинки — дії, які не мають на меті спричинити юридичні на­слідки (наприклад, фіктивний шлюб породжує, у випадку народження дітей, усі юридичні обов'язки, пов'язані з утримуванням і вихованням дітей).

Неправомірні дії:

- злочини — передбачені законом суспільно небезпечні винні діяння (дії або бездіяльність), які тягнуть, згідно із чинним законодавством криміналь­ну відповідальність. Злочин відрізняється від проступку більшим ступенем суспільної небезпеки; '

- проступки — один із видів правопорушень, що полягає у винній дії або бездіяльності, та спричиняє за чинним законодавством дисциплінарну або адміністративну відповідальність. Проступок відрізняється від злочинів мен­шим ступенем суспільної небезпеки.

Події бувають абсолютними (смерть людини породжує наслідок; майно переходить дружині, дітям, тобто виникають спадкоємні правовідносини, змінюється склад учасників правовідносин, суб'єктом яких був померлий) і відносними (смерть застрахованої особи в результаті вбивства тягне на­слідки незалежно від того, з якої причини відбулося позбавлення життя — ви­плачується страхова премія родині, у спадкоємців убитого виникають право­відносини з органом страхування).

Висновок. Правовідносини — це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Правовідносини поділяються на такі види: за функціями права, характером обов'язків, ступенем визначеності суб'єктів, галузями права, субординації у правовому регулюванні, суб'єктами, кількістю суб'єктів, розподілом прав і обов'язків між суб'єктами, волевиявленням сторін, терміном дії. Право­відносини мають складну будову: суб'єкт, об'єкт, склад.

Юридичний факт — це життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Дата добавления: 2015-05-26