Суть та мета економічної частини 2 страница

3.3.3 Модернізація або розробка нового технічного рішення (приладу, машини, схемного рішення тощо).

В цьому випадку в економічній частині студент повинен:

а) скласти кошторис витрат на розробку нового технічного рі­шення - В. Методика розрахунків наведена в додатку Г. При складанні кошторису потрібно ураховувати тільки ті витрати, які характерні для даної розробки;

б) розрахувати величину експлуатаційних витрат для нової розробки - Е₂. Методика розрахунків наведена в додатку Д;

в) розрахувати економічний ефект від впровадження нового (або модернізованого) технічного рішення за формулою:

грн/рік, (3.9)

де Е₁ - експлуатаційні втрати для аналога, грн/рік;

Е₂ - експлуатаційні втрати для нової розробки, грн/рік.

В тому випадку, коли суттєво змінюються значення основних технічних показників нового технічного рішення, розрахунок економічного ефекту можна здійснити за формулою:

грн/рік, (3.10)

де Q₁ - значення основного технічного показника (чи їх сукупності) для існуючого технічного рішення;

Q₂ - значення основного технічного показника (чи їх сукупності) для нового технічного рішення;

г) розрахувати термін окупності Т₀ витрат, які були використані на розробку нового технічного рішення, за формулою:

років. (3.11)

При Т₀ < 3... 5 років, а для обчислювальної техніки Т₀ < 1...3 роки, нова розробка вважається економічно ефективною.

Основні випадки, з якими може зіткнутись студент при виконанні техніко-економіного обгрунтування дипломного проекту можуть бути такі:

1. Якщо в ході дипломного проектування поставлена задача забезпечити мінімізацію габаритів і маси нового виробу, то кращим буде той варіант, який забезпечить найменші габарити та масу нової розробки при відповідності останніх нормативним даним.

2. Якщо в ході дипломного проектування поставлена задача забезпечити підвищення надійності нової розробки, то для запропонованих варіантів розраховують коефіцієнти відносної ефективності додаткових витрат G, які були використані на підвищення надійності нової розробки. Коефіцієнт підвищення ефективності додаткових витрат G розраховується за формулою:

, (3.12)

де Н_i - надійність нового виробу (або певний показник надійності), яку забезпечить і -й варіант рішення основної задачі проекту;

Н₁ - надійність (або певний показник надійності) аналога. Показниками надійності можуть бути вибрані ймовірність безвідмовної роботи виробу впродовж певного часу, напрацювання на відмову (середній час безвідмовної роботи) та інші;

К_i - капітальні витрати для реалізації i-го варіанта, грн Для розрахунку капітальних витрат мо-жна користуватись методикою, наведеною в додатку А;

К₁ - капітальні витрати для аналога, їх величина береться з реальних джерел або розраховується за методикою, яка наведена в додатку А.

Для обгрунтування вибору оптимального варіанта рішення основної задачі проекту за даним критерієм студент повинен розрахувати коефіцієнти G для кожного із запропонованих варіантів. Кращим буде той варіант, де коефіцієнт G буде більшим. Окрім цього потрібно пом'ятати, що коефіцієнт G повинен бути більшим за одиницю, інакше додаткові витрати на підвищення надійності нового виробу будуть економічно невиправданими.

3. Якщо в ході дипломного проектування поставлена задача зменшити кількість допоміжних елементів (вузлів та деталей) в кон­струкції нового виробу, то для кожного із запропонованих варіантів розраховують коефіцієнти співвідношень К_сп:

, (3.13)

де N_доп - кількість допоміжних елементів конструкції (каркаси, шасі, панелі, кришки, ковпаки, кожухи тощо) виробу;

N_осн - кількість основних елементів конструкції вибору для даного варіанта.

При приблизно однаковій загальній кількості основних і допоміжних вузлів та деталей конструкції нового виробу кращим буде той ва­ріант, де коефіцієнт К_сп буде нижчим.

4. Якщо в ході дипломного проектування поставлена задача забезпечити оптимальність конструктивних форм деталей, які будуть використані у елементах конструкції виробу, то кращим буде вважатись той варіант, який забезпечить:

- більшу кількість (частку) деталей, що не потребують додаткової обробки;

- більшу кількість (частку) деталей із зручними поверхнями обробки;

- меншу кількість спеціальних та складних деталей, які потребують складної обробки;

- нижчий оптимальний середній клас точності обробки деталей;

- нижчий оптимальний середній клас чистоти поверхні деталей, які оброблюються.

5. Якщо в ході дипломного проектування поставлена задача забезпечити більш широке використання стандартних деталей та вузлів в новому виробі, то для кожного із запропонованих варіантів розраховують коефіцієнт спадкоємності К_с та коефіцієнт повторюваності К_п.

Коефіцієнт спадковості К_с розраховується за формулою:

, (3.14)

де N_ст - кількість найменувань стандартних деталей та вузлів, що використовуються в конструкції виробу при даному варіанті;

N_у - кількість найменувань уніфікованих деталей та вузлів, що використовуються в конструкції виробу при даному варіанті;

N - загальна кількість найменувань деталей та вузлів, що використовуються в конструкції виробу при даному варіанті, без урахування деталей кріплення.

Коефіцієнт повторюваності К_п розраховується за формулою:

, (3.15)

де N_заг - загальна кількість всіх деталей та вузлів виробу при даному варіанті, без урахування деталей кріплення.

Кращим буде той варіант, який забезпечить більший коефіцієнт спадковості К_с та менший коефіцієнт повторюваності К_п.

6. Якщо в ході дипломного проектування поставлена задача забезпечити більш ефективне використання матеріалів, то для кожного із запропонованих варіантів розраховують коефіцієнти застосування матеріалів, використання матеріалів та дефіцитності матеріалів.

Коефіцієнт застосування матеріалів К_з розраховується за форму­лою:

, (3.16)

де N_т-р - загальна кількість марок, типорозмірів чи типономіналів матеріалів, що використовуються в конструкції виробу для даного варіанта;

N - загальна кількість найменувань деталей та вузлів в конструкції виробу для даного варіанта.

Кращим буде той варіант, якому відповідає менший коефіцієнт застосування матеріалів К_з. Варіант, коли К_з = 1 є найгіршим варіан­том, бо це означає, що кожне найменування деталі вимагає викорис­тання іншого різновиду матеріалу.

Коефіцієнт використання матеріалів К_в розраховується за форму­лою:

, (3.17)

де М_г - сумарна маса готових деталей, які складають виріб, для даного варіанта;

М - сумарна маса заготівок, із яких виробляються ці деталі, для даного варіанта.

Кращим буде той варіант, де коефіцієнт використання матеріалів К_в буде більшим. Причому, чим ближче цей коефіцієнт до 1, тим технологічнішою буде конструкція виробу.

Коефіцієнт дефіцитності матеріалів К_д розраховується за форму­лою:

, (3.18)

де М_д - маса дефіцитних матеріалів, які використовуються у конструкції виробу, для даного варіанту.

Кращим буде той варіант, де коефіцієнт дефіцитності матеріалів буде менший.

7. Якщо в ході дипломного проектування поставлена задача забезпечити більш широке застосування взаємозамінних елементів конструкції, то для кожного із запропонованих варіантів розраховують коефіцієнти геометричної взаємозамін­ності та фізичної взаємозамінності.

Коефіцієнт геометричної взаємозамінності К_г розраховують за формулою:

, (3.19)

де Т_пр - трудомісткість налагоджувальних (наприклад, слюсар­них) робіт на один виріб для даного варіанта, нормо-годин;

Т_скл - трудомісткість складання, монтажу та налагодження виробу для даного варіанта, нормо-годин.

Коефіцієнт фізичної взаємозамінності К_ф розраховують за фор­мулою:

, (3.20)

де Т_р - трудомісткість регулювання виробу для даного варіанта, нормо-год.

Кращим буде той варіант, де коефіцієнти геометричної та фізичної взаємозамінності К_г та К_ф будуть меншими.

3.4 Зміст економічної частини технологічного дипломного проекту

3.4.1 Модернізація або розробка нового технологічного процесу (нової дільниці, цеху тощо).

В цьому випадку в економічній частині студент повинен:

а) розрахувати величину капітальних вкладень К, необхідних для розробки та впровадження модернізованого або нового технологічного процесу, дільниці, цеха тощо (див. додаток Ж).

б) розрахувати виробничу собівартість одиниці продукції S_В2, яка буде вироблятись за допомогою нового технологічного процесу (див. додаток Й).

в) розрахувати економічний ефект від проведення модернізо­ваного або нового технологічного процесу, дільниці, цеху тощо за формулою:

грн./рік, (3.21)

де S_B1 - виробнича собівартість одиниці продукції при застосу­ванні існуючого технологічного процесу, грн/шт.;

S_B2 - виробнича собівартість одиниці продукції після модернізації або при застосуванні нового технологічного процесу, грн/шт.;

N₂ - обсяг виробництва продукції за рік після модернізації або впровадження нового технологічного процесу (дільниці, цеха), шт.;

г) розрахувати термін окупності Т₀ капітальних вкладень.

Якщо існуючий технологічний процес "1" (дільниця, цех тощо) удосконалюється (модернізується) або створюється новий "2" (дільниця, цех, нове виробництво тощо), то в цьому випадку економічне обгрунтування доцільності нової розробки здійснюється шляхом зіставлення додаткових капітальних вкладень на модернізацію або розробку нового технологічного процесу К з величиною економії на собіварто­сті одиниці продукції S, яка буде виготовлятись при впровадженні модернізованого або нового технологічного процесу (дільниці, цеху, нового виробництва тощо) в порівнянні з базовим.

Механізм зіставлень додаткових капітальних вкладень К та економії на собівартості одиниці продукції S зводиться до розрахун­ку строку окупності Т₀ додаткових капітальних вкладень:

років, (3.22)

де К – додаткові капітальні вкладення на модернізацію або розробку нового технологічного процесу, дільниці, цеху, розширення виробництва тощо, шт.;

S₁ та S₂ – собівартість одиниці продукції при застосуванні існуючого “1” та модернізованого або нового технологічного процесу “2”, шт../шт..;

S – зменшення собівартості одиниці продукції, шт../шт..;

N₂ – обсяг виробництва продукції за рік при застосуванні нового або модернізованого технологічного процесу, шт..

У випадку, коли термін окупності Т₀ буде меншим за нормативний, тобто, меншим за 3...5 років, а для обчислювальної техніки Т₀ < 1...3 роки, то модернізація або впровадження нового шт.­нологічного процесу, проектування нової виробничої дільниці або цеху буде економічно доцільною.

Якщо в ході дипломного проектування поставлена задача ви­брати оптимальний варіант технологічного процесу (виробничої дільни­ці, цеху тощо), то для кожного із запропонованих варіантів технологі­чного процесу спрощеним способом розраховують капітальні вкла­дення та технологічну собівартість одиниці продукції, яка буде виготовлятись за допомогою кожного із варіантів.

Капітальні вкладення для кожного із варіантів можна розрахувати за формулами Б.1, Б.2 та Б.З (див. додаток Б), при використанні яких замість величини ΔК потрібно підставляти величину К.

Величину технологічної собівартості одиниці продукції для кожного із варіантів можна розрахувати спрощеним способом за форму­лами А.1, А.2 або А.З (див. додаток А), при використанні яких замість величини S потрібно підставляти величину S_T – технологічну собівар­тість.

Механізм вибору оптимального варіанта технологічного процесу (дільниці, цеху, підприємства тощо) полягає в розрахунку такого обсягу виробництва, при якому порівнювальні варіанти будуть рівноцінними.

Обсяг виробництва N₀, при якому запропоновані варіанти будуть рівноцінними, розраховується за формулою:

шт., (3.23)

де К₁ та К₂ - капітальні вкладення по кожному із варіантів технологічного процесу, грн;

S_T1 та S_T2 - технологічна собівартість одиниці продукції, що виготовляється при застосуванні кожного із варіантів технологічного процесу, грн/шт.

При виробничій програмі N > N₀ кращим буде варіант з більши­ми капітальними вкладеннями, тобто, варіант "2".

При виробничій програмі N < N₀ кращим буде варіант з менши­ми капітальними вкладеннями, тобто, варіант "1".

ЛІТЕРАТУРА

1. Вачевський М.А. та інші. Маркетинг для менеджера. - Стрий, Просвіта, 1993. – с. 342.

2. Гамрат-Курек Л.И. Экономика инженерных решений в маши-ностроении.- М.: Машиностроение, 1986. – 256 с.

3. Методичні вказівки до розрахунку соціального-економічної ефективності заходів науково-технічного прогресу. /Марченко О.І.-ВПІ, 1991. – с.78.

4. Методичні вказівки до виконання організаційно-економічної частини дипломних проектів з розробки й використання програмних засобів обчислювальної і вимірювальноі техніки. /Білоконний П.Г., Білокур П.К., Козловський В.О., Смалій В.Є. - ВПІ, 1990. – с.126.

5. Методичні вказівки з організаційно-економічного розділу дип­ломного проекту. / Марченко О.І. - ВПІ, 1991. – с.56.

6. Методичні вказівки до техніко-економічного обгрунтування організаційно-економічної частини дипломних проектів з курсу "Організація планування та управління промисловим підприємством"//Білінська Н.С., Марченко О.І., Школьникова Т.С. - ВПІ, 1990. – с.98.

7. Методические указания к выполнению организационно-эконо-мической части дипломних проектов по проведенню прикладних научных исследований и разработке устройств преобразования кодов Фибоначчи вычислительной техники. - / Белоконный П.Г., Соляни-ченко Н.А., Козловский В.А., Марченко Е.Й. - ВПИ, 1989. – с.108.

8. Методичні вказівки до визначення економічної ефективності різних систем АСУ в дипломних проектах. - / Білокур П.К., Білокон­ний П.Г., Козловський В.О. - ВПІ, 1990. – с. 110.

9. Плоткин Я.Д., Львов Д.С. Экономическая эффективность новой техники. - Львов, "Вища школа", 1986. - 143 с.

10. Технико-экономические расчеты на предприятии. /В.И.Габ, И.В. Шетело, В.М.Козуб, Е.И.Хмелевский. - К.: 1984. - 127 с.

11. Туровец О.Г., Билинкис В.Д. Вопросы экономики и организации производства в дипломних проектах. - М.: Высш. шк., 1978.- 160 с.

12. Черникова П.Д. Технико-экономические расчеты и обоснования в дипломних проектах. - Минск, 1973. - 188 с.

13. Экономика и организация производства в дипломних проек­тах: Учебн. пособие/ К.М.Великанов, З.Г. Васильєва, В.Ф.Власов й др.; Под общ. ред. К.М.Великанова. - 4-е изд., - Л.: Машиностроение, 1986.-285с.

Рекомендована література

1. Бойчик І.М. та інші. Економіка підприємств. – Львів. – 2002. – 212 с.

2. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч.посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 400 с.

3. Економіка виробничого підприємництва / За ред. Й.М.Петровича. - К: Знання, 2002. – 516 с.

4. Економіка підприємств: Посібник / За ред. П.С.Харіва. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 500с.

5. Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навчальний посібник / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999. – 328 с.

6. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда та ін. – К.:Знання-Прес, 2001. – 335с.

7. Економіка підприємства: Навч.-метод. Посібник для студентів спеціальності “Менеджмент організацій” / І.В.Гой, Т.П. Смелянська. – Хмельницький: ТУП, 2001 – 239с.

8. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Г.О. Швиданенко, С.Ф. Покропивний, С.М. Клименко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 248 с.

9. Економіка підприємства: Підручник./ За заг.ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. – 529 с.

10. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457с.

11. Зайцев Н.Л. Экономика организации: Учебник. – М.: Экзамен, 2000.– 768 с.

12. Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия. – М.: Инфра-М, 2001.– 358 с.

13. Зубовський В.М. Економіка підприємства: Опорний курс лекцій. – К.: УФІМБ, 2000. – 64 с.

14. Мельник Л.Г. Економіка підприємства: Навч. посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 412 с.

15. Примак Т.О. Економіка підприємств. – К.: МАУП, 2003. - 108 с.

16. Сергеев И.В. Экономика предприятия: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика,1999 – 304 с.

17. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства. – Київ: центр навчальної літератури, 2003. – 436 с

18. Шапілова Н.В. Збірник задач і ділових ігор з дисципліни “Економіка підприємств”. – Харків: Консум, 1999. – 100 с.

19. Экономика предприятия. / Под ред. В.М. Семенова. М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. – 312 с.

20. Экономика предприятия / Под ред. О.И. Волкова. - М.: Инфра-М, 1999. – 416с..

21. Экономика предприятия / Под ред.В.П.Грузинова. - М.: Финансы и статистика, 1998. – 535 с.

22. Экономика предприятия и отрасли промышленности. / Под ред. А.С. Пелиха. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 608 с.

23. Экономика предприятия: Учебник для вузов / В.Я.Горфинкель и др., - М.: ЮНИТИ, 2000. – 742 с.

24. Экономика предприятия: Учебное пособие / Под общ. ред. Л.Г.Мельника.- Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2002. –632 с.

25. Экономика фирмы: Учебное пособие/ Под ред. О.И.Волкова, В.К. Скляренко. - М.: Инфра-М, 2000. – 280 с..

Дата добавления: 2015-05-26