Правила оформлення публікацій

Кожен дослідник прагне довести результати своєї праці до чита­ча. Підготовка публікації — процес індивідуальний. Суттєву допомогу в підготовці публікацій має надати володіння дослідником певними методичними прийомами викладу наукового матеріалу, а саме: послідовним, цілісним і вибірковим.

Послідовний виклад матеріалу передбачає логічно зумовлену схему підготовки публікації: формулювання задуму і складання по­переднього плану; відбір і підготовка матеріалів; групування матеріа­лів; обробка рукопису.

Його недоліком є нераціональне використання часу. Поки автор не закінчив повністю чергового розділу, він не може перейти до на­ступного, а в цей час матеріал, що майже не потребує чорнової оброб­ки, чекає на свою чергу і лежить без руху.

Цілісний виклад передбачає написання всієї праці в чорновому варіанті, а потім обробку в частинах і деталях, унесення доповнень і виправлень. Його перевага полягає в тому, що майже вдвічі еконо­миться час при підготовці «білового» варіанту рукопису. Разом з тим, існує небезпека порушення послідовності викладу матеріалу.

Вибірковий виклад матеріалу часто використовується дослідни­ками. По мірі готовності матеріалу автор обробляє його в будь-якій зручній для нього послідовності. Необхідно кожен розділ доводити до кінцевого результату, щоб при підготовці всієї праці її складові були майже готові до опублікування.

Кожен дослідник обирає для себе найпридатніший спосіб для пе­ретворення так званого чорнового варіанту рукопису на проміжний або остаточний.

Формулювання задуму здійснюється на першому етапі роботи. Слід чітко визначити: мету даної роботи; коло читачів, на яке вона розрахована; матеріали, які в ній надаватимуться; передбачувана по­внота й деталізація викладу; теоретичне чи практичне спрямування; ілюстративні матеріали, необхідні для розкриття її змісту. Визнача­ється назва праці, яку потім можна корегувати.

На етапі формулювання задуму бажано скласти попередній план роботи, інколи на вимогу видавництва — план-проспект. План-проспект відбиває задум праці й відтворює структуру майбутньої пу­блікації.

Відбір і підготовка матеріалів передбачають ретельний вибір вихідного матеріалу: скорочення до бажаного обсягу, доповнення необхідною інформацією, об’єднання розрізнених даних, уточнення таблиць, схем, графіків. Підготовка матеріалів може здійснюватися в будь-якій послідовності, окремими частинами, без попередньої де­тальної обробки. Головне — підготувати матеріали в повному обсязі для подальших етапів роботи над рукописом.

Групування матеріалу передбачає вибір варіанта його послідов­ного розміщення згідно з планом роботи. Значно полегшує цей процес персональний комп’ютер. Паралельно з групуванням матеріалу визначається рубрикація праці, тобто поділ її на логічно підпорядковані елементи — частини, розділи, підрозділи, пункти. Правильність формулювань і відповід­ність назв рубрик можна перевірити на комп’ютері.

Обробка рукопису складається з уточнення його змісту, оформ­лення й літературної правки. Цей етап ще називають роботою над біловим рукописом.

Шліфування тексту рукопису починається з уточнення його зміс­ту й структури. Перевіряється й критично оцінюється кожен висно­вок, кожне речення, кожне окреме слово, а крім того, відповідність назви роботи й назв розділів і підрозділів їхньому змісту, логічність і послідовність викладу матеріалу. Допомагають сприйняттю зміс­ту роботи таблиці, схеми, графіки тощо.

Наступний етап роботи над рукописом — перевірка правильності його оформлення. Це стосується рубрикації посилань на літературні джерела, цитування, написання чисел, знаків, фізичних і математич­них величин, формул, побудови таблиць, підготовки ілюстративного матеріалу, створення бібліографічного опису, бібліографічних по­кажчиків тощо.

Заключний етап — це літературна правка. Її складність зале­жить від мовностильової культури автора, від того, як здійснювалася попередня підготовка рукопису. Водночас з літературною правкою автор вирішує, як розмістити текст і які виділення потрібно в ньому зробити.

Щоб привернути увагу читачів до найбільш важливих положень, термінів у тексті прийнято використовувати різноманітні виділен­ня (розрядка, курсив, петит, напівжирний шрифт, підкреслювання тощо). Обрана система виділень має бути єдиною для всієї роботи, надмірне їх використання, як і недостатнє, може зробити текст важ­ким для читання та сприйняття.

Підготовлений для передачі до видавництва рукопис повинен відповідати певним вимогам, зумовленим процесом його подальшої підготовки до друку. Вимоги можуть різнитися, проте загальними можуть бути такі:

• авторський рукопис має включати: титульний аркуш, анотацію, реферат, основний текст і додаткові тексти (покажчики, комента­рі, примітки, додатки), бібліографічні списки, посилання, зміст;

• текст рукопису і всі матеріали до нього слід подавати у видав­ництво у двох примірниках;

• сторінки рукопису мають бути одного розміру (від 203х288 до 210х297 мм);

• матеріал слід друкувати на комп’ютері малими літерами через два інтервали на одному боці аркуша;

• в одному рядку має бути 60–65 знаків (з урахуванням розділо­вих знаків й прогалин між літерами), на одній сторінці суціль­ного тексту повинно бути 29–30 рядків;

• при визначенні обсягу рукопису необхідно виходити з того, що один авторський аркуш — це 40 000 знаків;

• береги сторінок оригіналу мають бути: ліве — не менше 25 мм, верхнє — 20, праве — 10, нижнє — 25 мм;

• абзацний відступ повинен бути однаковим і дорівнювати п’яти знакам;

• усі заголовки й виділення в тексті слід друкувати малими лі­терами, заголовки — відокремлювати від тексту зверху і знизу прогалинами у три інтервали;

• виноски розміщуються в нижній частині сторінки і не мають переходити на наступну;

• слід чітко визначити підпорядкованість заголовків і підзаголовків;

• у рукописі дозволяються не більше п’яти виправлень на одній сторінці: вони можуть бути вдруковані або написані від руки чорними чорнилами; зайві літери або слова можна закреслити, заклеїти або забілити;

• сторінки рукопису необхідно послідовно пронумерувати, почи­наючи з обкладинки і до останньої сторінки, у правому верх­ньому куті — простим олівцем, а на титульному аркуші вказати загальну кількість сторінок та ілюстрацій;

• рукопис підписує автор (співавтори) на титульно­му аркуші із зазначенням дати.

Дата добавления: 2015-05-26