Процесуальні права та обовязки експерта. Висновок експерта як джерело доказів у справах про порушення прав інтелектуальної власності

Поняття експерти як засобу доказування у справах з порушення прав інтелектуальної власності. Правові та організаційні засади призначення та проведення судових експертиз у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до ЗУ «Про судову експертизу», «судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини судового слідства». Метою такого дослідження є встановлення фактичних даних щодо власностей досліджуваних об'єктів, зокрема шляхом вивчення, аналізу та порівняння їхніх ознак.

Висновок експерта є не просто констатацією фактів об'єктивної реальності та їх описом. Експерт дає цим фактам своє тлумачення у системі понять певного класу експертиз. Межі цього судження експерта визначені завданнями, що ставить суд. При цьому експерт не лише пояснює у своїх висновках певні обставини справи, але й виокремлює у представлених судом матеріалах певні ознаки та властивості, які служитимуть для прийняття його подальших висновків.

Отже, можна стверджувати, що висновки експерта при дослідженні об'єктів інтелектуальної власності є відображенням його дослідницької (або науково-дослідницької) діяльності з виявлення, класифікації, роз'яснення виділених ознак та властивостей об'єктів експертизи, на підставі яких формується думка експерта, важлива для розуміння об'єктивності змісту такого доказу.

Розглянемо деякі особливості експертизи об'єктів інтелектуальної власності у порівнянні з, наприклад, криміналістичною експертизою.

По-перше, можна вказати на те, що судові експерти традиційних спеціальностей (наприклад, у криміналістичній експертизі) працюють, як правило, з речовими доказами і суть їхніх висновків не виходить за межі ідентифікації матеріальних об'єктів. Для криміналістичної експертизи характерно здійснення експерименту, виявлення ознак саме матеріального об'єкта.

Водночас для експертів з питань інтелектуальної власності предметом дослідження здебільшого є суспільні відносини, що регулюються відповідними нормами права, (наприклад, щодо створення, набуття правової охорони і використання відповідних об'єктів інтелектуальної власності), які склалися у результаті тих чи інших дій суб'єктів права.

По-друге, специфіка таких дій пов'язана із об'єктами судової екс­пертизи. Ніби-то перелік об’єктів судової експертизи однаковий, як для криміналістичної експертизи,так і для експертизи об'єктів інте­лектуальної власності:

•речові докази; •документи, живі особи; •зразки; •відомості щодо об'єктів, відобра­жених в матеріалах справи; •об'єкти, що не мають визначено­го процесуального статусу.

Але відносно експертизи об'єктів інтелектуальної власності вони ма­ють свої особливості, притаманні власне творчій нематеріальній при­роді об'єктів інтелектуальної влас­ності.

Так, речовими доказами у цій сфері виступають матеріальні носії інформації, в яких відображено не­матеріальні об'єкти (наприклад, примірники творів) та ті, які мають відношення до події, що пізнається у судовому порядку.

По-третє, найактуальнішою про­блемою судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності є пробле­ма методичного забезпечення у ви­гляді розробки єдиних методичних підходів судового та експертного пізнання об'єктів інтелектуальної власності, створення експертних ме­тодик, їх атестування та апробація.

Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 5 “Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності”.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо дійсної необхідності такого призначення.

З урахуванням конкретних обставин справи та у разі, коли знань судді достатньо для з'ясування обставин справи, пов'язаної із захистом прав інтелектуальної власності, можливе вирішення суддею (суддями) питань, які виникають у розгляді справи, з позиції споживача без призначення судової експертизи.

Суди не повинні призначати судову експертизу для з'ясування документованих або публічно оголошених в установленому порядку відомостей про об'єкти, події та явища, що пов'язані з результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Для з'ясування такої інформації не потрібні спеціальні знання фахівців з відповідної галузі знань, оскільки суд може одержати або витребувати ці відомості від сторін спору чи інших учасників судового процесу.

Призначаючи судову експертизу з дослідження, пов'язаного із захистом права інтелектуальної власності, господарським судам у відповідних ухвалах слід гранично точно визначати коло і зміст питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, та обсяг необхідних для експертного дослідження матеріалів.

Господарські суди повинні витребувати у сторін чи інших осіб лише ті матеріали, які дійсно необхідні для встановлення за допомогою спеціальних знань обставин справи.

З метою виключення неоднозначності вихідних даних для проведення експертизи господарському суду до винесення ухвали про призначення судової експертизи слід оглянути об'єкт експертного дослідження і перевірити матеріали справи та в разі виявлення розбіжностей в них ознак об'єкта (наприклад, різні за кольором зображення одних і тих самих об'єктів) та/або розбіжностей у викладенні відомостей, які стосуються одних і тих самих фактичних даних (наприклад, щодо дати пріоритету, зображень структурних формул речовин тощо), вжити заходів до усунення цих розбіжностей в порядку, передбаченому розділом V ГПК.

Господарським судам слід мати на увазі, що визначення способу проведення експертизи є компетенцією експерта. Отже, експерти мають право користуватися будь-якими джерелами інформації, які можуть бути однозначно ідентифіковані, в тому числі джерелами, розміщеними в мережі Інтернет.

Об'єкти права інтелектуальної власності, що підлягають експертному дослідженню, повинні бути чітко визначені у питаннях, які порушуються перед експертом

Матеріали, що направляються на судову експертизу, та матеріальні носії інформації повинні повно і якісно відображати ознаки відповідних об'єктів. Наприклад, якщо об'єкт виконано у кольорі, на експертизу необхідно направляти кольорові зображення цього об'єкта. Тексти документів, у яких відображено відомості про об'єкти дослідження, повинні бути чіткими й розбірливими. Якщо об'єкти експертного дослідження може бути пошкоджено при транспортуванні, вони мають бути упаковані належним чином. У направленні на експертизу магнітних носіїв інформації слід мати на увазі, що інформація на таких носіях може бути повністю або частково видалена внаслідок потрапляння їх у зони дії потужних магнітних полів (у метрополітені тощо), а тому суду слід визначитися з таким способом доставки цих об'єктів, який виключив би повне чи часткове знищення інформації.

У виняткових випадках, коли об'єкт дослідження не може бути наданий експертові, судова експертиза може проводитися за фотознімками та іншими матеріалами, що відтворюють вигляд об'єкта, його описами і т. ін., про що також має зазначатися в ухвалі про призначення відповідної експертизи.

Якщо проведення судової експертизи об'єкта експертного дослідження супроводжується повним або частковим знищенням останнього (наприклад, у зв'язку з його поділом на частини), то в ухвалі про призначення судової експертизи або в іншому процесуальному документі слід зазначити про надання експерту дозволу на вчинення відповідних дій.

права та обовязки: Обов'язки та права судового експерта визначені Законом, Кримінально-процесуальним кодексом, Цивільно-процесуальним кодексом, Господарсько-процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз (далі - Інструкція). обов'язки:

· узяти до виконання доручену йому експертизу;

· повідомити в письмовій формі особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого запитання, а витребувані додаткові матеріали не були одержані;

· з'явитися за викликом особи або органу, які призначили експертизу, для допиту з приводу проведеної експертизи або для повідомлення про неможливість її проведення;

· заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин;

· з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, проводити дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи сторін у цивільних та господарських справах;

· на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати пояснення даного ним висновку.

Експерт не повинен давати висновки з питань, що виходять за межі його компетенції. У таких випадках, а також, коли недостатньо наданих експерту для проведення судової експертизи даних, експерт має в письмовій формі повідомити слідчого або суд про неможливість зробити висновок.

Згідно зі ст. 13 Закону експерт має право:

· ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;

· вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

· з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

· подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;

· проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Висновок експерта є не просто констатацією фактів об'єктивної реальності та їх описом. Експерт дає цим фактам своє тлумачення у системі понять певного класу експертиз. Межі цього судження експерта визначені завданнями, що ставить суд. При цьому експерт не лише пояснює у своїх висновках певні обставини справи, але й виокремлює у представлених судом матеріалах певні ознаки та властивості, які служитимуть для прийняття його подальших висновків. Отже, можна стверджувати, що висновки експерта при дослідженні об'єктів інтелектуальної власності є відображенням його дослідницької (або науково-дослідницької) діяльності з виявлення, класифікації, роз'яснення виділених ознак та властивостей об'єктів експертизи, на підставі яких формується думка експерта, важлива для розуміння об'єктивності змісту такого доказу. Висновок судової експертизи жодним чином не має переваг перед іншими доказами. Тому випадки, коли всупереч закону суди розглядають висновки експертів як джерело доказів, що має перевагу у порівнянні з іншими доказами, без належної їх перевірки і оцінки або переоцінюють доказове значення ймовірних висновків, є помилковою практикою, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд України, зокрема _ у постанові Пленуму від 30 травня 1997 р. № 8.

Як свідчить статистика, основну массу цивільних справ, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності, складають справи про порушення прав на об'єкти промислової власності – винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг (торгівельні марки), а також про визнання недійсними охоронних документів на ці об'єкти. Відповідно до предмету позову формується і суб'єктивний склад осіб, які беруть участь у справі.

90. форма та зміст висновку експерта. Дослідження та оцінка судом висновків експерта у справах з порушенням прав інтелектуальної власності.

форма та зміст висновку експерта. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

зміст У висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

У висновку експерта обов’язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Дата добавления: 2015-05-26