Генуезькі колонії

Північне Причорномор'я та Крим під владою іноземних держав

Боротьба московських князів за спадщину Київської Русі

Великий московський князь Іван III, починаючи з 1492 року, вів постійні війни з Литвою за Чернігово-Сіверщину. У результаті 1503 року була укладена угода, за якою великий литовський князь Олександр (1492-1506 pp.) відмовився від претензій на ці землі. Проте апетити московських дипломатів помітно зросли й вони відверто стали претендувати на решту руських земель. Не зупиняючись на досягнутому, росіяни розпочали нову війну з Литвою. У ході цієї війни в 1511 році війська Василя III здобули Смоленськ. Проте втримати місто вони не змогли: загони князя Острозького виявилися сильнішими. Однак уже 1514 року московське військо чисельністю 70 тис. осіб знову підійшло до могутньої фортеці — Смоленська. Польсько-литовське військо, хоч кількісно и поступалося московському, та переважало в артилерії. Незважаючи на великі втрати в цій битві, росіяни змогли захопити Смоленськ.

Таким чином, Москва приєднала до своїх володінь Чернігово-Сіверщину й Смоленщину. З часом Велике князівство Литовське відновило своє військо й розпочало нову війну з Московською державою.

Князівство Феодоро (Мангуп). Ще наприкінці XIII ст. в Кримських гоpax на місці Готії виникла невелика, проте дуже впливова в XV ст. держава — князівство Феодоро. Заснували цю державу зі столицею Мангуп (назва гори й міста) грецькі християни.

Італійська республіка — Генуя — ще з другої половини XIII ст. почала засновувати в Криму та в Північному Причорномор'ї свої колонії. Так, з'явилися Кафа (на місці давньогрецької Феодосії), фортеця Судак, пізніше — фортеця Чембало (нині Балаклава), а також Лікостомо (у гирлі Дунаю), Монкастро (в гирлі Дністра) та ін.

Суперниками генуезців у їхньому бажанні контролювати торгівлю на Чорному морі були Золота Орда та Венеція, також їм заважало Феодоро. Генуя вийшла переможцем з усіх сутичок, суперники визнали право Генуї на володіння колоніями в Північному Причорномор'ї.

Однак 1475 року Турецький султанат (Османська імперія), який на той час перебував у зеніті могутності, вирішив установити свій контроль над усією акваторією та узбережжям Чорного моря: спочатку турки підкорили Кафу, а потім — з деякими зусиллями й державу Мангуп (Феодоро).

Кримське ханство. Унаслідок асиміляції кочових племен Південної України — половців і торків — з монголами під час Батиєвої навали, виникла нова етнічна спільнота — татари.

Після неминучого розвалу Золотої Орди утворилося багато незалежних ханств. Одним з них у Криму та в степах Північного Причорномор'я стало Кримське ханство зі столицею в добре укріпленому місті Кирк-Ор. Його першим правителем був хан Хаджі-Гірей.

Після підкорення Кафи й Мангупа турецький султан зробив своїм васалом і Кримське ханство. Із цього часу почалися спільні турецько-татарські напади на українські землі:

• 1482 року військо на чолі з ханом Менглі-Гіреєм зруйновало Київ і Житомир;

• 1496 року його син Менглі-Гірей (за літописом) поневолив «усю Волинську землю мало не до кінця»;

• 1498 року під час чергового нападу турки й татари взяли сотні тисяч ясиру з Галичини й Поділля.

У кінці XV ст. з'явилася нова столиця ханства — місто Бахчисарай («Палац-сад»).

Дата добавления: 2015-05-26