Березневі статті

Джерела

З Рішення Земського собору (1 жовтня 1653 р.)...А о гетмане о Богдане Хмельницком о всем Войске Запорожском бояре и думные люди приговорили, чтоб великий государь царь и великий князь Алексей Михайлович всеа Русии изволил того гетмана Богдана Хмельницкого и все Войско Запорожское з городами их и з землями принять под свою государскую высокую руку для православные христианские веры и святых Божих церквей, потому что паны рада и вся Речь Посполитая на православную христианскую веру и на святые Божия церкви востали и хотят их искоренить, и для того, что они, гетман Богдан Хмельницкий и все Войско Запорожское, присылали к великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичу всеа Русии били челом многижда, чтоб он, великий государь, православные христианские веры искоренить и святих Божиих церквей разорить гонителем их и клятвопреступником не дал и над ними умилосердился, велел их приняти под свою государскую высокую руку...

Під час переговорів у Переяславі в січні 1654 року була досягнута усна домовленість між гетьманською Україною та послами московського царя. У Корсуні та Чигирині на наступних козацьких радах був вироблений письмовий проект договору між двома сторонами. Документ, що називався «Просительні статті», складався з 23 статей і містив гарантії суспільно-політичного та соціально-економічного устрою Української гетьманської держави та положення про її зовнішню політику. У цьому документі йшлося про:

• підтвердження прав і привілеїв Війська Запорізького та української шляхти;

• укладення 60-тис. козацького реєстру;

• кошти на утримання козацького війська;

• збереження місцевої адміністрації та її право збирати податки;

• право самостійно обирати гетьмана;

• право зносин гетьмана з іноземними державами;

• невтручання московських чиновників у справи України;

• підтвердження козацьких та шляхетських привілеїв;

• збереження прав київського митрополита;

• утримання військових залог на кордонах України й Польщі;

• оборону України від нападів татар;

• утримання козацької залоги у фортеці Кодак.

У березні 1654 року українське посольство виїхало до Москви. У результаті шестиденних переговорів проект документа був зменшений лише до 11 статей і при цьому значно змінений. 21 березня 1654 року царський уряд затвердив гетьманський документ, який увійшов в історію під назвою «Березневі статті», або «Статті Богдана Хмельницького», у такому вигляді:

1. Збір податків на користь царської скарбниці доручалося вести українським урядовцям.

2. Установлювалася платня в розмірі:

• військовому писарю та підпискам — 1 000 польських злотих;

• військовим суддям — 300 польських злотих;

• судовим писарям — 100 польських злотих;

• полковим писарям і хорунжим — 50 польських злотих;

• сотенним хорунжим — 30 польських злотих;

• гетьманському бунчужному — 50 злотих.

3. Козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, усім полковникам і військовим та полковим осавулам надавалися у володіння млини.

4. Установлювалася платня генеральному обозному в розмірі 400 злотих і генеральному хорунжому — 50 злотих.

5. Заборонялися дипломатичні відносини гетьмана з турецьким султаном та польським королем.

6. Підтверджувалося право київського митрополита й усього духовенства на маєтності, якими вони володіли.

7. Московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Польщею навесні 1654 року.

8. Передбачалося утримання російських військ на кордонах України з Річчю Посполитою.

9. Гетьманський уряд просив установити платню:

• полковникам у розмірі 100 єфимків-талерів;

• полковим осавулам — 200 польських злотих;

• військовим осавулам — 300 польських злотих;

• сотникам — 100 польських злотих;

• кожному козакові по ЗО польських злотих.

Однак це прохання було відкладене до перепису всіх прибутків, які мали надходити до царської скарбниці з України, а також до укладення реєстру, що мав охопити 60 тис. козаків.

10. У випадку татарських нападів на Україну передбачалося організувати проти них спільні походи як з боку України, так і Московської держави.

11. Гетьманський уряд просив установити утримання для козацької залоги кількістю 400 осіб у фортеці Кодак та для запорожців, виконання цього прохання також було відкладене до окремого рішення. Тут же містилася вимога до гетьмана негайно почати укладення реєстру, що мав охопити 60 тис. козаків, і після завершення роботи треба було надіслати його до Москви.

Чимало істориків твердять, що жодна зі сторін не дотримувалася досягнутих домовленостей, тому можна вважати, що протекторат царської Росії над Українською державою був лише номінальним і, зрештою, після українсько-московського договору Україна постала як самостійна держава, а гетьман — як її «зверхній правитель».

Крім того, 27 березня 1654 року окремими царськими указами були підтверджені деякі інші вимоги Б. Хмельницького та козацької старшини (За «Довідником з історії України»).

Дата добавления: 2015-05-26