США у 20-х рр. ХХ ст. Зміна статусу США після Першої світової війни. Доба «проспериті»

Перша світова війна стимулювала розвиток Сполучених Штатів Америки. Вони виявилися в ці роки в надзвичайно сприятливому положенні. Воєнні дії не торкнулися Американського континенту, і тому країна не випробувала того масового руйнування продуктивних сил, що з дня в день протягом чотирьох років відбувалося в Європі.

Американська армія взяла участь у воєнних діях тільки влітку 1918 року, хоча США вступили у війну в квітні 1917 р. Тому людські втрати збройних сил США в порівнянні з багатомільйонними втратами інших воюючих держав били невеликі: приблизно 50 тис. чоловік убитими і 230 тис. пораненими.

Сполучені Штати успішно використовували події в Європі для подальшого збагачення. Вони виступили в ролі головного постачальника воєнних матеріалів, продовольства і сировини воюючим державам. Вартість американського експорту за роки війни збільшилася більш ніж утроє – з 2,4 млрд. дол. у 1914 р. до 7,9 млрд. діл. у 1919 р. Загальний чистий прибуток американських монополій у 1914-1919 р.р. складав близько 34 млрд. дол.

Гігантські кошти, які опинилися в розпорядженні корпорацій, забезпечили нові великі інвестиції в американську економіку, промисловий підйом, що почався на цій основі, збільшив питому вагу Сполучених Штатів у світовому промисловому виробництві. До початку 20-х років США давали майже половину світового видобутку вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну і стали, 2/3 здобутої в усьому світі нафти, 855% світового випуску автомобілів.

Іншим найважливішим підсумком війни стала зміна міжнародного статусу США: вони перетворилися в основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк став міжнародним фінансовим центром. США дали позики європейським країнам на військові потреби в розмірі понад 11 млрд. діл. Збільшилися приватні американські інвестиції за кордоном: якщо на передодні війни вони склали 2,6 млрд. діл., те до початку 20-х років – 7 млрд. діл. У теж час капіталовкладення європейських країн у США внаслідок необхідності оплати воєнних витрат скоротилися з 7,2 млрд. дол. до 3,3 млрд.діл.

У результаті війни Сполучені Штати захопили основні світові ринки збуту і джерела сировини й установили світове панування в Західній півкулі. З 1913 по 1920 р.р. торгівля США з країнами Латинської Америки збільшилася майже на 400%. Слідом за економічною експансією в 1915 р. пішла окупація Гаїті, у 1916 р. Домініканської Республіки, був установлений воєнний контроль у Нікарагуа, здійснена інтервенція на Кубу й у Мексику. Економічний підйом, викликаний потребами війни, ще більше прискорив процес концентрації виробництва і капіталу. До початку 20-х р.р. більш половини індустріальних робітників і понад 2/3 промислове виробництво США було сконцентровано в руках найбільших монополій.

У результаті швидкого економічного розвитку у воєнні роки Сполучені Штати вступили в нову фазу індустріальної революції. До початку 20-х років вони перетворилися у високорозвинену індустріальну країну. При загальній чисельності населення США в 105,77 млн. чоловік у 19520 р. вперше в історії країни чисельність міського населення перебільшила чисельність сільських жителів. З 42 млн. економічно активного населення приблизно 25 млн. чоловік (близько 60%) складали робітники, які зайняті в промисловості, на транспорті й у сфері обслуговування.

Таким чином, важливим підсумком розвитку США в 1914-1919 роках було подальше збільшення їхньої економічної моці, посилення позицій у світовій економіці, закріплення за ними положення найбільше могутньої країни світу,

Улітку 1920 року економічний підйом воєнного і першого післявоєнного років змінився кризою. У цій першій післявоєнній кризі надвиробництва проявилося протиріччя між набряклими на воєнних замовленнях виробничим апаратом американської промисловості і вузьким ринком збуту, викликаним купівельною спроможністю населення. Наслідком економічної кризи стали значні руйнування у всіх сферах господарського життя країни. Обсяг промислового виробництва до квітня 1921 року скоротився в порівнянні з червнем 1920 року в середньому на 32%. У найважливіших галузях важкої промисловості згортання виробництва було ще великим. Так, більш ніж у два рази в порівнянні з докризовим рівнем зменшилася продукція машинобудування, різко знизився видобуток вугілля. З весни 1921 р. американська промисловість початку виходити зі стану кризи, але максимальний докризовий рівень промислового виробництва був досягнутий лише до кінця 1922 року.

Число безробітних до 1922 року досягло майже 5 млн. чоловік. Знизився рівень життя американських робітників, прискорився процес руйнування міських середніх шарів: за період з 1920 по 1922 р. відбулося 52 тис. комерційних банкрутств.

Криза виробництва в промисловості переплівся з глибокою і руйнівною аграрною кризою. Доход фермерів упав на 40% розорилися і втратили право власності 450 тис. фермерів. Аграрна криза продовжувалася і після того, як промисловість вступила у фазу циклічного підйому. Це скоротило відтік сільського населення в міста: у 1921-1923 р.р. фермерське населення скоротилося на 2 млн. чоловік. Несприятливі зміни в економічній кон”юктурі погіршили положення широких мас трудящих. Зниження їхнього життєвого рівня в порівнянні з воєнними і першими післявоєнними роками призвело до загострення політичної обстановки в країні.

Невдоволення широких шарів населення політикою демократів проявилося в ході виборчої компанії 1920 року, коли республіканська партія здобула значну перемогу. Республіканська адміністрація проголосила основою своєї діяльності відновлення таких «істино американських» принципів, як принцип «твердого індивідуалізму» і невтручання держави в економічне і соціальне життя суспільства.

Основи теорії і практики буржуазного індивідуалізму були викладені в брошурі Г.Гувера «Американський індивідуалізм», надрукованої в 1922 році. У ній міністр торгівлі, майбутній президент Сполучених Штатів, стверджував, що здійснення принципів індивідуалізму означає установлення «рівності можливостей для кожного громадянина відігравати роль... відповідно його освіті, характеру, здібностям і устремлінням». Функції держави зводяться лише до охорони цієї рівності можливостей, не втручатися в економічне і соціальне життя.

Переорієнтація соціально-економічної політики республіканської адміністрації виразилася в ліквідації в короткий термін органів воєнного регулювання. Більшість федеральних агентів, що у роки війни і незабаром після її закінчення здійснювали урядовий контроль над поруч найважливіших галузей економіки США, були скасовані. Однак, такі важливі важелі державного регулювання, як Федеральна резервна система і Федеральна торгова комісія, що здійснювала контроль над банками і діяльністю корпорацій, зайнятих у міжнародній торгівлі, залишилися в недоторканності. Це свідчило про те, що державне регулювання стало невід»ємною частиною функціонування економіки США.

До 1923 року США удалося перебороти економічні труднощі, викликані наслідками першої світової війни і кризою 1920-1921 р.р. Економічний підйом, що продовжувався до середини 1929 року і пов”язані з ним збільшення позицій США у світовій економіці, одержали в економічній історії назву «американське процвітання».

Основу «процвітання» склали наступні фактори:

Перетворення США у світовий фінансовий центр, що дозволило монополістичної буржуазії витягти величезні прибутки. Так, з 1923 по 1929 р. чисті прибутки корпорацій склали понад 50 млрд. діл, тобто в 1,5 рази більш, ніж у роки війни.

Масове відновлення основного капіталу, що складав основу капіталістично раціоналізації виробництва. Воно включало, з одного боку, технічне переустаткування підприємств, збільшення їхньої енергооснащеності, широку механізацію виробничих процесів, а з іншого боку – упровадження стандартизації, масове виготовлення типових деталей і наступну їхню швидкісну збірку на конвеєрних лініях. Підвищення інтенсивності праці забезпечило значне збільшення вироботки на один робітника, що у 1923-1929 р.р. виросла в середньому на 43%.

Розвиток фундаментальних досліджень і впровадження наукової організації праці сприяли різкому збільшенню його продуктивності і, отже, прискоренню темпів економічного росту. У результаті зросла питома вага США у світовій економіці. До кінця 20- років вони давали 48% промислового виробництва капіталістичного світу, виготовлення продукції на 10% більш, ніж Великобританія, Франція, Німеччина і Японія, уцілому.

Особлива увага приділялася розвитку найважливіших галузей важкої промисловості: сталеливарній, нафтовидобувної, електроенергетиці. Так, виробництво сталі збільшилося з 32 тис. тонн у 1921 році до 57 тис. тонн у 1929 році, нафті відповідно з 33 до 138 млн.тонн. Особливо швидко розвивалися нові галузі, такі як автомобільне, електротехнічне, хімічна, виробництво синтетичних матеріалів, радіопромисловість.

Символом «американського процвітання» став автомобіль. Випуск автомобілів заводів Форда, «Дженерал Моторс», «Крайслер» збільшився з 1,5 млн. у 1921 році до 4,8 млн. у 1929 році, що склало 3/4 світової продукції. Загальний парк автомобілів досяг у 1929 році 26 млн., 23 з який були куплені в кредит; на тисячу жителів США припадало 189 автомобілів.

Зріст енергооснащеності і впровадження нової техніки створювали основу для значного збільшення виробництва й в інших галузях економіки. Наприкінці 20-х років у США було електрофіковано 70% фабричних верстатів. Споживання електроенергії зросло з 20 млрд. Кв.ч. у 1913 році до 116 млрд. у 1929 р.

Результатом промислового підйому стало збільшення національного доходу на 17%. Правда, його розподіл був украй нерівномірним: на частину великого капіталу, що складав 1% економічно активного населення країни, припадало 14,5% національного доходу. 513 мільйонерів отримували доход, якій дорівнював сумарній річний заробітній платі 1 млн. робітників. Разом з тим збільшилися і доходи інших шарів населення, особливо дрібної буржуазії і кваліфікованого робітників. Широке поширення системи продажу на виплат створювало для цих груп можливість придбання автомобілів, радіоприймачів, холодильників, пральних машин, іншої побутової техніки. Загальна сума споживчого кредиту склала в 1929 році 6,4 млрд. діл.

Роки процвітання були відзначені ростом вартості акцій. За 5 років з 1925 по 1929 р., акції Нью-Йоркської фондової біржі збільшилися з 27 до 87 млрд.діл., тобто більш ніж утроє. Мільйони американців, сподіваючись розбагатіти, були утягнені в гру на біржі.

Значно зросла зовнішня торгівля США. Вони відтіснили Англію на друге місце у світі, ставши лідером по цьому показнику. Вартість американського експорту збільшилася з 2,4 млрд. дол.. у 1913 році до 5,1 млрд. діл у 1929 році.

Разом з тим економічний розвиток США в роки «процвітання» не було безпроблемним. При швидкому рості нових галузей важкої індустрії (автомобільної, авіаційної, хімічної, кінопромисловості) спостерігався застій виробництва в таких традиційних сферах економіки як видобуток вугілля, суднобудування, текстильна, взуттєва промисловість.

Найбільш несприятливе положення склалося в аграрному секторі економіки. Перехід до інтенсивних методів ведення сільського господарства – застосування машин, добрив, новітніх агротехнічних прийомів; сприяв збільшенню обсягу продукції. Однак вона не знаходила збуту на зовнішньому і внутрішньому ринках у вигляді конкуренції Канади, Аргентини й Австралії. Вже в 1925-1926 р.р. ознаки надвиробництва аграрної продукції були на лице. У 20-і ні сільськогосподарські ціни, ні доходи більшості фермерських господарств так і не досягли докризового рівня. Господарства дрібних і середніх фермерів стали хронічно збитковими. За 1925-1929 р.р. було примусово продане за несплату боргів і податків 547 тис. ферм, чи 8,7% їхнього загального числа. Руйнування фермерства пішло так швидко, що до кінця 20-х років черговий перепис населення вперше в історії США зафіксувала абсолютне скорочення загальної чисельності фермерського населення з 32 млн. у 1920 р. до 30,5 млн. у 1930 р.

Таким чином, у ряді важливих галузей американської економіки в другій половині 20-х років усе більш чітко виявлялися ознаки надвиробництва. Однак на тлі загального економічного підйому вони залишалися в тіні оптимістичних прогнозів, надій і чекань. Процвітання здавалося незкінченним, а економічні труднощі приймалися як тимчасові і легкоподоланні.

Дата добавления: 2015-05-26