Розмноження та розвиток людини

№ п/п	к-т г-н	Зміст теми	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
		Вступ Короткий нарис історії розвитку біології. Методи біологічних досліджень. Рівні організації живої матерії. Розкриття поняття „життя”	Учень: називає: - рівні організації життя; наводить приклади: - значення біологічної науки в житті людини і суспільства; - застосування різних методів у вивченні живої природи характеризує: - методи біологічних досліджень (описовий, порівняльний, експериментальний, статистичний, моделювання); - рівні організації живої матерії; пояснює: - зв'язок біології з іншими природничими і гуманітарними науками
		Семінар №1. Видатні вчені біологи України.
		Розділ ХІ. Молекулярний рівень організації життя
		Тема 1. Неорганічні речовини Елементний склад живих організмів. Неорганічні речовини: вода і мінеральні солі	Учень: називає: - органогенні елементи; характеризує: - хімічні елементи, найважливіші для організму людини; - роль води і інших неорганічних речовин в живих системах; обґрунтовує: - необхідність контролю хімічного складу води та їжі людини; - норми вживання води людиною в різних умовах оточуючого середовища; - необхідність квотування промислових викидів країнами світу; пояснює: - гранично допустиму концентрацію речовин у складі води, їжі, засобів побутової хімії, косметичних препаратів тощо; - причини ендемічних та екологічних хвороб людини; застосовує знання: - для визначення можливостей усунення захворювань людини, що виникли через нестачу або надлишок деяких хімічних елементів
		Тема 2. Органічні речовини Малі органічні молекули (ліпіди, моносахариди, амінокислоти, нуклеотиди); макромолекули (полісахариди, білки, нуклеїнові кислоти), їхня будова, властивості, функції. Єдність хімічного складу організмів.	Учень: називає: - органічні речовини; наводить приклади: - ролі органічних речовин у життєдіяльності людини; - застосування ферментів в господарстві. характеризує: - молекулярний рівень організації живого; - функції ліпідів і вуглеводів; - поняття біополімер; - будову, властивості і функції білків і нуклеїнових кислот; - білки, які входять до складу вірусів, пріонів; - нуклеїнові кислоти, що входять до складу вірусів; обґрунтовує: - взаємозв'язок будови органічних речовин з їх функціями; пояснює: - хімічну сталість організмів; - біокаталіз; спостерігає та описує: - властивості органічних молекул; - дію ферментів; застосовує знання: - для розв’язання вправ з молекулярної біології; - для безпечного використання засобів побутової хімії, біодобавок, медичних препаратів; дотримується правил: - техніки безпеки при виконанні лабораторних і практичних робіт; - використання різних хімічних речовин, які можуть впливати на життєдіяльність людини в побуті, у виробничий діяльності; робить висновок: - про єдність хімічного складу живої і неживої природи
		Лабораторні роботи: №1. Визначення деяких органічних речовин та їх властивостей. №2.Вивчення властивостей ферментів. Практичні роботи: №1.Розв'язання елементарних вправ з транскрипції та реплікації. № 2. Ознайомлення з інструкціями використання окремих хімічних речовин як медичних препаратів, засобів побутової хімії тощо та оцінка їхньої небезпеки. №3.Визначення наявності білків, жирів, вуглеводів в їжі.
		Розділ ХІІ. Клітинний рівень організації життя
		Тема 1. Клітина Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень. Будова клітин прокаріотів і еукаріотів. Клітинні мембрани. Поверхневий апарат клітини– система отримання інформації з зовнішнього середовища, його функції Ядро – система збереження спадкової інформації. Будова ядра. Функції ядра. Нуклеоїд прокаріотичних клітин	Учень: називає: - методи вивчення клітин; - типи організації клітин; - функції поверхневого апарату клітин; - функції ядра; наводить приклади: - про-та еукаріотичних організмів; розпізнає: - клітини прокаріотів і еукаріотів на фотографіях, малюнках і схемах; - структури ядра клітин на схемах, електронних мікрофотографіях; характеризує: - клітинну теорію Т. Шванна і її роль в обґрунтуванні єдності органічного світу; - будову клітини прокаріотів і еукаріотів; - особливості будови і функції клітинних мембран; - транспорт речовин через мембрани; - поверхневий апарат клітини, його функції; - будову і функції ядра; - нуклеоїд прокаріотів; обґрунтовує: - взаємозв'язок клітини із зовнішнім середовищем; - зв’язок будови мембран клітини з виконуваними функциями; пояснює: - значення цитологічних методів у діагностуванні хвороб людини; - принципи визначення безпеки речовин, які застосовуються людиною в побуті і господарський діяльності, цитологічними методами; - проникнення в клітини вірусів, зокрема ВІЛ; - керівну роль спадкової програми у життєдіяльності клітин; - роль електричних явищ у житті клітини; порівнює: - два типи організації клітин; - поверхневий апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин; спостерігає та описує: - явище плазмолізу, деплазмолізу в клітинах рослин; застосовує знання: - про мембрани, поверхневий апарат для доказу єдності органічного світу; - про поверхневий апарат клітин для доказу небезпеки куріння дотримується правил: - виготовлення деяких мікропрепаратів; робить висновок: - про загальний план будови клітин всіх організмів; - про біологічну роль ядра
		Лабораторні роботи: № 3. Будова клітин прокаріотів. № 4. Будова клітин тварин. № 5. Будова клітин рослин. № 6. Спостереження явища плазмолізу та деплазмолізу в клітинах рослин.
		Тема 2. Цитоплазма, її компоненти Цитозоль, рибосоми. Синтез білка. Цитоскелет. Клітинний центр. Одномембранні органели: ендоплазматична сітка, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі. Двомембранні органели: мітохондрії і процес дихання, пластиди і процес фотосинтезу	Учень: називає: - органели клітини наводить приклади: - процесів, які відбуваються в цитоплазмі клітини; розпізнає: - компоненти клітин на схемах, електронних мікрофотографіях; характеризує: - цитоплазму, її складові; - функціональне значення цитозолю і цитоскелету; - будову і функції органел клітини; - процеси біосинтезу білка, фотосинтезу; аеробного і анаеробного дихання; обґрунтовує: - роль клітинного центра в організації цитоскелету; - об’єднання одномембранних органел в єдину систему; - значення двомембранних органел в енергетичному обміні; - гіпотези походження органел еукаріотичних клітин; пояснює: - значення гліколізу; - можливості штучного синтезу білків для діагностування та лікування хвороб людини; порівнює: - гіпотези походження органел еукаріотичних клітин; - процеси, які відбуваються в цитоплазмі про- і еукаріотів; спостерігає та описує: - рух цитоплазми у клітинах рослин; застосовує знання: - про вплив факторів зовнішнього середовища на клітини для профілактики захворювань людини; робить висновки: - цитозоль – внутрішнє середовище клітини; - цитоскелет – опорно-рухова система клітини; - одномембранні органели – система відокремлення синтезованих речовин; - двомембранні органели – система енергетичного обміну; - про роль двомембранних органел у позаядерній спадковості
		Лабораторні роботи: № 7.Вивчення будови одномембранних органел *. № 8. Вивчення будови двомембранних органел № 9. Рух цитоплазми в клітинах рослин. Практичні роботи: № 4. Розв’язання елементарних вправ з трансляції
		Тема 3. Клітина як цілісна система Клітинний цикл. Мітоз. Мейоз. Каріотип. Обмін речовин і енергії в клітині Сучасна клітинна теорія. Цитотехнології.	Учень називає: - положення сучасної клітинної теорії наводить приклади: - клітин, що не діляться; - застосування цитотехнологій для лікування хвороб людини; розпізнає: - аутосоми і статеві хромосоми: - структурні компоненти хромосом; - фази мітозу і мейозу; характеризує: - будову і функції хромосом; - стадії клітинного циклу; - процеси мітозу та мейозу; - клітину як цілісну систему; - сучасну клітинну теорію; обґрунтовує: - подібність і відмінності в будові клітин організмів різних царств у зв’язку з способом їхнього життя; - значення вивчення каріотипу організмів різних царств; - значення видової сталості каріотипу; - зв’язок пластичного і енергетичного обміну в клітині; пояснює: - принципи диференціювання клітин; - значення вивчення каріотипу для діагностування і профілактики спадкових хвороб людини; - можливості цитотехнологій; - принципи штучного вирощування рослин на поживних середовищах; - еволюційну історію клітин; - значення змін у функціональної діяльності клітин та їх загибелі у виникненні хвороб у людини; - можливості регуляції продуктивності фотосинтезу; порівнює: - обмін речовин і енергії в клітинах автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анаеробних організмів; - клітинну теорію Т. Шванна з сучасною клітинною теорією; - клітини про- і еукаріотів; застосовує знання: - про процеси життєдіяльності клітини для збереження здоров’я; - для підтвердження ідеї матеріальної єдності світу; робить висновок: - клітина – елементарна цілісна жива система
		Лабораторні роботи: №10. Мітотичний поділ клітин. №11. Будова хромосом. Практична робота: № 5. Причини і наслідки швидкого розмноження бактерій. Семінар №2. Можливості цитотехнологій.
		Розділ ХІІІ. Організменний рівень організації життя
		Тема 1. Неклітинні форми життя Віруси, пріони. Будова, життєві цикли. Роль в природі і житті людини	Учень називає: - неклітинні форми життя; наводить приклади: - хвороб людини, які викликаються вірусами і пріонами; розпізнає: - віруси і бактеріофаги на малюнках, схемах; характеризує: - будову та життєвий цикл вірусів; - особливості вірусів і пріонів, їх роль в природі і житті людини; - механізми проникнення вірусів в клітини людини, тварин, рослин, бактерій; обґрунтовує: - значення вірусів у природі і житті людини; - способи боротьби з вірусними захворюваннями; пояснює: - принципи профілактики вірусних хвороб людини, зокрема ВІЛ/СНІДу; - гіпотези походження неклітинних форм життя; - шляхи розповсюдження вірусних хвороб людини; застосовує знання: - про процеси життєдіяльності вірусів для профілактики вірусних хвороб людини, тварин, рослин дотримується правил: - поведінки в місцях, де можливе зараження вірусами; робить висновок: - віруси - паразитичні неклітинні форми життя
		Семінари: №3. Життєві цикли вірусів. №4. Профілактика ВІЛ/СНІДу та інших вірусних хвороб людини.
		Тема 2. Одноклітинні організми Прокаріоти. Еукаріоти. Особливості їх організації. Бактерії. Роль бактерій у природі та в житті людини. Колоніальні організми.	Учень називає: - одноклітинні організми; наводить приклади: - одноклітинних прокаріотичних організмів; - одноклітинних рослин, тварин, грибів; характеризує: - особливості одноклітинних організмів; - особливості прокаріотичних організмів; - спосіб життя і стратегію бактерій; - бактерії: автотрофні, сапротрофні, паразитичні, симбіотичні, аеробні та анаеробні; - значення бактерій; - явище колоніальності у одноклітинних організмів; обґрунтовує: - відмінності одноклітинних еукаріотичних організмів від клітин багатоклітинних організмів; пояснює: - роль бактерій в екосистемах; - значення бактерій у господарський діяльності людини; - значення мікробіологічної промисловості; - шляхи розповсюдження бактеріальних хвороб людини; - принципи профілактики бактеріальних хвороб людини; - принципи застосування антибіотиків у лікуванні бактеріальних хвороб; - роль деяких Найпростіших у виникненні хвороб людини; - роль одноклітинних грибів у природі і господарстві людини; застосовує знання: - про процеси життєдіяльності бактерій для профілактики інфекційних хвороб, у господарській діяльності людини; дотримується правил: - поведінки в місцях, де можливе зараження бактеріями
		Практична робота: №6. Різноманітність бактерій, їх значення в природі та в житті людини.. Семінар №5. Профілактика бактеріальних хвороб людини
		Тема 3. Багатоклітинні організми Багатоклітинні організми без справжніх тканин. Багатоклітинні організми з справжніми тканинами. Будова и функції тканин. Гістотехнології. Багатоклітинні організми: гриби, рослини, тварини. Органи багатоклітинних організмів. Регуляція функцій у багатоклітинних організмів. Колонії багатоклітинних організмів	Учень називає: - багатоклітинні організми; - тканини; - органи; - системи органів тварин; наводить приклади: - застосування гістотехнологій для лікування хвороб людини; - колоній багатоклітинних організмів; характеризує: - тканинний, органний, організменний рівні організації життя; - стовбурові клітини багатоклітинних організмів; - типи тканин рослин і тварин; - принципи організації і функціонування багатоклітинних організмів; - потік речовин через організм людини; - принципи регуляції функцій у рослин і тварин; - регуляторні системи організму людини: нервову, ендокринну, імунну; обґрунтовує: - взаємозв’язок будови і функції тканин; - значення процесу диференціювання клітин, утворення тканин і органів; пояснює: - принципи гістотехнологій, їх значення у лікуванні хвороб людини; - шляхи отримання і збереження інформації людиною; - взаємодію систем регуляції у людини; порівнює: - організацію рослин, тварин і грибів; - регуляцію функцій організму рослин і тварин; - види регуляції в організмі людини; застосовує знання: - про регуляцію функцій організму людини для збереження власного здоров’я, свідомої поведінки в природі та колективах; робить висновок: - організм – відкрита система; - організм – цілісна система, здатна до саморегуляції
		Лабораторні роботи: №12.Будова тканин тваринного організму. № 13. Будова тканин рослинного організму. Семінари: №6. Можливості гістотехнологій. №7. Взаємодія регуляторних систем в організмі людини.

70 год. (2 год. на тиждень, з них 10 год. резервні)

№ п/п	к- ть г-н	Зміст теми	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
		Розділ ХІІІ. Організменний рівень організації життя (продовження)
		Тема 4. Розмноження організмів Нестатеве розмноження організмів. Статеве розмноження організмів.. Будова і утворення статевих клітин.	Учень: називає: - способи розмноження організмів; наводить приклади: - вегетативного розмноження у тварин і рослин; характеризує: - нестатеве і статеве розмноження організмів; - будову статевих клітин; - біологічні і соціальні аспекти регуляції розмноження у людини; пояснює: - значення статевих клітин в забезпеченні безперервності життя виду; - біологічне значення нестатевого розмноження; порівнює: - статеве і нестатеве розмноження; робить висновок: - розмноження – основа існування виду, механізм, що забезпечує регуляцію чисельності організмів в популяціях
		Лабораторна робота: № 1.Будова статевих клітин. Семінар №1. Форми розмноження організмів.
		Тема 6. Закономірності спадковості Основні поняття генетики. Методи генетичних досліджень. Закони Г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи. Хромосомна теорія спадковості. Зчеплене спадкування. Взаємодія генів. Позаядерна спадковість	Учень: називає: - основні поняття генетики; наводить приклади: - спадковості; - методів вивчення спадковості людини; характеризує: - методи вивчення спадковості людини; - закони Г.Менделя; - основні положення хромосомної теорії спадковості; - зчеплене успадкування; - взаємодію генів; пояснює: - поняття ген, регуляторний і структурний ген, генотип, фенотип, домінантні і рецесивні стани ознак, алельні гени, гетерозиготи, гомозиготи; - розвиток хромосомної теорії спадковості; - механізми визначення статі; - значення позаядерної спадковості; обґрунтовує: - роль спадковості в еволюції; - значення законів спадковості для практичної діяльності людства; порівнює: - гомозиготи і гетерозиготи; застосовує знання: - законів генетики для складання схем схрещування, розв'язання генетичних задач; - для побудови родоводу; - для оцінки спадкових ознак в родині і планування родини
		Практичні роботи: № 1. Розв'язання типових задач з генетики. Моногібридне схрещування. № 2. Розв'язання типових задач з генетики. Дигібридне схрещування. № 3. Розв'язання типових задач з генетики. Хромосомна теорія. Взаємодія генів. №4. Складання родоводів.
		Тема 7. Закономірності мінливості Комбінативна мінливість. Мутаційна мінливість. Види мутацій. Мутагени. Модифікаційна мінливість.	Учень називає: - значення спадкової мінливості; - значення неспадкової мінливості; - мутагенні фактори; наводить приклади: - спадкової мінливості; - неспадкової мінливості характеризує: - закономірності мінливості; - причини модифікаційної мінливості; - норму реакції; - мутаційну мінливість, види мутацій; - мутагенні фактори; пояснює: - адаптивний характер модифікаційних змін; - значення комбінативної мінливості обґрунтовує: - роль мутацій в еволюції; порівнює: - модифікаційну та мутаційну мінливість; застосовує знання: - про мутагени для обґрунтування заходів захисту від впливу мутагенних факторів
		Лабораторні роботи: № 2. Спостереження нормальних та мутантних форм дрозофіл, їх порівняння *. № 3. Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної кривої. Практична робота № 4. Розв'язання типових задач на визначення виду мутацій.
		Тема 8. Генотип як цілісна система Основні закономірності функціонування генів у про- і еукаріотів. Генетика людини. Роль генотипу і середовища у формуванні фенотипу. Диференціація клітин. Химерні та трансгенні організми. Генетичні основи селекції організмів. Основні напрямки сучасної біотехнології	Учень називає: - завдання сучасної біотехнології; - методи селекції; наводить приклади: - районованих сортів рослин, порід тварин; - речовин (продукції), які одержують методами генної інженерії; характеризує: - функції генів; - значення генотипу і умов середовища для формування фенотипу; - відносну сталість диференційованого стану клітин; - генну інженерію; - генну терапію; - медико-генетичне консультування; - можливості сучасної біотехнології; пояснює: - значення картування геному людини; - можливості профілактики спадкових хвороб людини; - можливості використання трансгенних організмів; обґрунтовує: - необхідність обережного ставлення до втілення продуктів від генетично модифікованих організмів; порівнює: - класичні методи селекції з біотехнологічними; застосовує знання: - для оцінки можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій; - про роль досягнень біотехнології у житті і господарській діяльності людини; - про генетичну зумовленість індивідуальної чутливості людини до дії факторів зовнішнього середовища для збереження здоров’я
		Семінари: №2. Генетичні основи селекції організмів. №3. Генна інженерія. №4. Проблеми, пов'язані з генетично модифікованими організмами і застосуванням від них продуктів.
		Тема 9. Індивідуальний розвиток організмів Запліднення. Періоди онтогенезу у багатоклітинних організмів: ембріогенез і постембріональний розвиток. Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму. Діагностування вад розвитку людини та їх корекція. Регенерація. Життєвий цикл у рослин і тварин. Ембріотехнології	Учень: називає: - періоди онтогенезу у багатоклітинних організмів; - критичні періоди розвитку людини; наводить приклади: - застосування ембріотехнологій людиною; характеризує: - запліднення у тварин і рослин; - етапи онтогенезу у рослин і тварин; - ембріогенез хордових тварин; - постембріональний розвиток тварин; - типи росту та його регуляцію; - роль генотипу і умов існування в процесах росту в людини; - регенерацію у рослин і тварин; - проблеми старіння і смерті організмів; - життєві цикли організмів різних царств; - спадкові та соціальні фактори формування психіки людини; - вікові особливості психічної діяльності та поведінки людини; пояснює: - значення штучного запліднення; - можливості подолання безпліддя у людини; - біологічні основи контрацепції; - вплив зовнішніх умов на формування та розвиток організму; - можливості і небезпеку клонування організмів - взаємодію частин організму під час розвитку; - чергування поколінь у життєвому циклі організмів; - процеси старіння; - можливості корекції вад розвитку людини; - можливості регенерації у людини; обґрунтовує: - залежність онтогенезу людини від спадковості і традиційної культури країни; порівнює: - видову тривалість життя організмів різних царств; - тривалість життя людини в різних країнах світу; - гіпотези старіння людини; застосовує знання: - про вплив умов життя матері і батька на розвиток зародка і плода для підготовки до народження дитини; робить висновок: - про роль спадковості і факторів зовнішнього середовища в онтогенезі
		Лабораторна робота: №4. Ембріогенез хордових *. Семінар №5. Можливості і небезпека клонування організмів.
		Розділ ХІV. Надорганізменні рівні організації життя
		Тема 1. Популяція. Екосистема Характеристика популяцій. Статева і вікова структура популяції. Фактори, які впливають на чисельність популяції, динаміка і коливання чисельності популяції. Поняття про середовище існування, шляхи пристосувань до нього організмів. Біологічні адаптивні ритми організмів. Угруповання та екосистеми. Склад і структура угруповань. Взаємодії організмів в екосистемах. Різноманітність екосистем. Розвиток і зміни екосистем. Колообіг речовин і потік енергії в екосистемах. Продуктивність екосистем.	Учень називає: - надорганізменні системи; - основні характеристики популяції; - екологічні фактори; наводить приклади: - угруповань, екосистем; - пристосованості організмів до умов життя; - подібності у пристосуванні різних видів до однакових умов життя; - біологічних ритмів - різних типів взаємозв'язків між організмами, харчових ланцюгів; - екологічних пірамід; характеризує: - середовища життя організмів; - екологічні фактори, їх взаємодію; - форми біотичних зв'язків; - добові, сезонні, річні адаптивні біологічні ритми організмів; - структуру і функціонування надорганізменних систем; - структуру популяції, екосистеми; - ланцюги живлення, - правило екологічних пірамід; обґрунтовує: - необхідність знань про середовище існування; - значення колообігу речовин у збереженні екосистем; - роль організмів продуцентів, консументів, редуцентів і людини в штучних і природних екосистемах пояснює: - основні закономірності дії екологічних факторів на живі організми; - шляхи пристосування організмів до умов існування; - зв'язки між організмами в екосистемі; порівнює: - середовища життя; - організми, що пристосувались до життя в різних середовищах; - природні та штучні екосистеми
		Демонстрування: колекцій, гербарних матеріалів, живих об'єктів, які ілюструють вплив різних екологічних факторів на рослини і тварини; моделей екосистем; фільмів про охорону природи. Практичні роботи: №6. Розв'язування задач з екології. №7. Складання ланцюгів живлення, схем колообігу речовин у екосистемах.
		Тема 2. Біосфера Загальна характеристика біосфери. Біогеохімічні цикли. Вплив діяльності людини на стан біосфери. Екологічна криза сучасності. Ріст чисельності населення і проблеми, які з цим пов’язані: нестача продовольства, енергії, прісної води, а також забруднення оточуючого середовища. Можливі шляхи подолання екологічної кризи. Раціональне природокористування, альтернативні джерела енергії, збереження біорізноманіття, охорона природи. Природоохоронне законодавство України. Міжнародне співробітництво у справі охорони природи.	Учень називає: - природоохоронні території; - основні екологічні проблеми сучасності; характеризує: - біосферу, функціональні компоненти і межі біосфери; - поняття про ноосферу; - ріст чисельності людства і проблеми, які з ним пов`язані; - форми забруднення оточуючого середовища; - можливі шляхи подолання екологічної кризи; обґрунтовує: - вплив діяльності людини на видову різноманітність рослин і тварин, на середовище життя, наслідки цієї діяльності; - значення збереження біорізноманіття; - роль біологічного різноманіття, регулювання чисельності видів, охорони природних угруповань для збереження рівноваги у біосфері; - необхідність застосування альтернативних джерел енергії; пояснює: - роль заповідних територій у збереженні біологічного різноманіття, рівноваги в біосфері; застосовує знання: - про особливості функціонування популяції, екосистеми для обґрунтування заходів їх охорони; - для проектування дій у справі охорони природи; - визначення стратегії і тактики своєї поведінки в сучасних умовах оточуючого середовища; - для прогнозування наслідків впливу людини на екосистеми; - для оцінки стану середовища життя в локальних і глобальних межах; - для здійснення фенологічних спостережень, проведення дослідів по вивченню екосистем; робить висновок: - про цілісність і саморегуляцію живих систем; - про власне відношення до вирішення екологічних проблем; - про необхідність відстоювання власних прав на збереження середовища існування
		Семінари: №6. Екологічна криза сучасності №7. Міжнародне співробітництво у справі охорони природи
		Розділ ХV. Історичний розвиток органічного світу
		Тема 1. Основи еволюційного вчення Становлення еволюційних поглядів. Теорії еволюції Ламарка і Дарвіна. Основні положенні синтетичної теорії еволюції: популяція як елементарна одиниця еволюції; елементарні фактори еволюції. Природний добір. Вид, видоутворення. Мікроеволюція. Адаптації як результат еволюційного процесу. Макроеволюційний процес. Сучасні уявлення про фактори еволюції: синтез екології та еволюційних поглядів	Учень називає: - докази еволюції; - наслідки еволюції; наводить приклади: - внутрішньовидової, міжвидової боротьби за існування; - форм природного добору; - адаптацій організмів до умов середовища; характеризує: - передумови розвитку еволюційного вчення; - основні положення еволюційного вчення Ч. Дарвіна; - рушійні сили еволюції; - природний добір, його види; - основні положення синтетичної теорії еволюції; - популяцію – як елементарну одиницю еволюції; - критерії виду; - способи видоутворення; - елементарні фактори еволюції; - внутрішньовидові та міжвидові фактори еволюції; - правило необерненості еволюції; - поняття: конвергенція, дивергенція, паралелізм; пояснює: - синтез екології та еволюційних поглядів; - різноманіття адаптацій організмів як результат еволюції; порівнює: - штучний і природний добір, - географічне і екологічне видоутворення; застосовує знання: - для пояснення результатів еволюції, процесів виникнення пристосувань, утворення нових видів
		Практична робота: №8. Порівняння природного і штучного добору. Семінар №8: Сучасні гіпотези еволюції
		Тема 2. Історичний розвиток і різноманітність органічного світу Система органічного світу як відображення його історичного розвитку. Гіпотези виникнення життя на Землі. Еволюція одноклітинних та багатоклітинних організмів. Періодизація еволюційних явищ. Поява основних груп організмів на Землі та формування екосистем	Учень називає: - таксономічні одиниці; - ери, періоди розвитку Землі; характеризує: - різні погляди на виникнення життя на Землі; - гіпотези походження еукаріотів; - еволюційні події в протерозойську, палеозойську, мезозойську та кайнозойську ери; пояснює: - принципи класифікації організмів; робить висновок: - про ускладнення тваринного і рослинного світу в процесі еволюції; - про єдність органічного світу
		Демонстрування: скам'янілостей, відбитків, викопних решток рослин і тварин, фільмів, діафільмів, схем.
		Узагальнення курсу Основні властивості живих систем. Можливості й перспективи застосування досягнень біології у забезпеченні існування людства.	Учень називає: - властивості живих систем; - можливості використання біологічних знань для власного життя і в забезпеченні існування людства наводить приклади: - властивостей живого, що характерні для різних рівнів його організації; характеризує: - властивості живих систем; - сучасний стан біосфери; - перспективи сучасної біології в забезпеченні існування людства; пояснює: - загальні властивості живих систем; - перспективи розвиту біосфери; обґрунтовує: - значення знань з біології у збереженні біосфери і людства як її складової; застосовує: - знання з біології у власній діяльності; - для оцінки моральних і соціальних аспектів біологічних досліджень
		Семінари: №9. Основні властивості живих систем. №10. Сучасний стан та перспективи розвитку біосфери. №11. Можливості й перспективи застосування досягнень біології в забезпеченні існування людства.

5. Історія розвитку життя на Землі (природничий музей).

Людина підлягає усім біологічним законам розмноження вищих ссавців, тобто здатна до самовідтворення, збереження і продовження свого роду. Але функція розмноження людини, на відміну від тварин підлягає ще й соціальним законам, Це зумовлено тим, що її еволюція відбувалася в соціальному середовищі. Тому повноцінними умовами для продовження людського роду є створення сім'ї.