Захворювання жіночих та чоловічих статевих органів

Регуляція народжуваності

Питання планування сім’ї, народження дітей є глибоко особистим і часто залежить від різних соціальних чинників. Тимчасова відсутність належних побутових умов, навчання у вищих навчальних закладах, необхідність пройти курс лікування іноді змушують молоде подружжя деякий час утримуватись від народження дитини.

Засоби запобігання вагітності:

Гормональні протизаплідні засоби – гормональна контрацепція полягає у тривалому вживанні жінкою таблеток з різними комбінаціями яєчникових гормонів. Роблять яйцеклітину нездатною до запліднення.

Внутрішньоматкова контрацепція – полягає у введенні в порожнину матки поліетиленової внутрішньоматкової спіралі (ВМС). Вважається, що ВМС механічно перешкоджає просуванню сперматозоїдів до маткових труб, а також унеможливлює імплантацію плідного яйця, у будь-якому місці матки або її труб. Наявність ВМС у матері не повинно викликати ніяких хворобливих відчуттів, болю або виділень крові між менструаціями.

Хімічна контрацепція – механізм її дії полягає у створенні в піхві слабкокислого середовища, у якому гинуть сперматозоїди. Хімічні контрацептиви випускають і продають в аптеках у вигляді свічок, таблеток, кульок; часто вони також містять ліки, які захищають жінку від венеричних хвороб.

Бар’єрна або механічна контрацепція – використання презервативів запобігає вагітності на 90-95%. Іноді чоловік застосовує перерваний статевий акт, коли він виділяє сперму поза піхву жінки. Але цей метод може спричинити статеві розлади у чоловіка.

Аборт – штучне переривання вагітності хірургічним шляхом – найгірший спосіб регуляції народжуваності. Це дуже небезпечна операція, яка спричинює порушення в усьому організмі жінки і часто призводить до тяжких запальних процесів її статевої системи.

Так само небезпечним є метод руйнування зародка на ранніх стадіях його розвитку (4-6 тижнів) за допомогою вакууму – так звана вакуум-корекція.

Одним із шляхів зниження кількості абортів – широке впровадження засобів контрацепції.

Різноманітні захворювання статевих органів мають кілька причин, однією з яких є неохайний догляд за ними. В результаті мікроорганізми потрапляють до статевих органів (наприклад, стафілококи, стрептококи - через найменші пошкодження слизових оболонок цих органів).

За недотримання гігієнічних норм у дівчат (жінок) виникають запальні процеси зовнішніх статевих органів, піхви, шийки матки (так звані ерозії). Насамперед запалення зовнішніх статевих органів може спричинити і запалення органів сечовиділення, бо вони разом складають сечостатеву систему. Якщо жінка зволікає з лікуванням, процес затягується, хвороба набуває хронічної форми, яку вилікувати набагато важче. Невилікувані хвороби статевих органів впливають на можливість завагітніти, на перебіг вагітності, пологів. Хронічні запалення маткових труб, яєчників можуть спричинити безпліддя, позаматкову вагітність.

При неохайному догляді за чоловічими зовнішніми статевими органами в результаті проникнення хвороботворних мікроорганізмів, а також при сидячому, малорухливому способі життя, вживанні алкоголю, гострої їжі може виникнути запалення передміхурової залози – простатит. Збудниками простатиту є стафілококи, стрептококи, гонококи тощо. При простатиті виникає біль у промежині, утруднення сечовипускання з частими позивами, гарячка. Ускладненням простатиту є імпотенція. Іншою причиною виникнення захворювання статевих органів є випадкові статеві зв'язки, які часто призводять до венеричних хвороб.

Венеричні хвороби. (від слова «Венера» - богиня кохання у давньогр. міфології) - особлива група інфекційних захворювань, які передаютьс я переважно статевим шляхом. Нині налічують понад 20 венеричних хвороб, на які хворіють як чоловіки, так і жінки. На відміну від деяких інших інфекційних захворювань, проти венеричних хвороб не виробляється імунітет і при повторному зараженні хвороба розвивається знову. Венеричні хвороби ніколи самостійно не виліковуються. Без медичної допомоги людина хворітиме на них все життя.

Ці хвороби небезпечні тяжкими ускладненнями. Діти, народжені від батьків, хворих на венеричну хворобу, як правило, і самі хворі на неї, фізично і розумово неповноцінні. За несвоєчасного лікування такі хвороби можуть уражати будь-які органи і тканини.

Найчастішими серед венеричних хвороб є: трихомоноз, гонорея та сифіліс. Кожну з них спричинює певний вид мікроорганізму: гонорею (трипер) - гонокок, трихомоноз - мікроскопічний організм із класу джгутикових - трихомонада, сифіліс -бліда спірохета (трепонема) (див. таблицю).

Хвороба	Збудник	Симптоми	Наслідки
Сифіліс	Бліда спірохета	Поява безболісних виразок на зовнішніх статевих органах, збільшення пахових лімфовузлів	Ураження всіх органів, руйнування носових перегородок, спотворення обличчя, параліч ніг, тяжкі страждання, смерть
Гонорея	Гонокок	Гнійні виділення, підвищення T, біль при сечовипусканні	Руйнування статевих залоз, безпліддя
Трихомоноз	Трихомонада	Гнійні виділення, запалення слизових оболонок статевих органів, біль	Руйнування статевих залоз, безпліддя

Сифіліс може передаватися не лише статевим шляхом, а й побутовим - через предмети спільного користування. Збудник сифілісу може потрапити в організм здорової людини через незначні подряпини шкіри при використанні спільного з хворим одягу, сигарет, під час поцілунків. Ознаки цього захворювання проявляються через 3-4 тижні після зараження. На місці інфекції утворюється щільна виразка з блискучою м'ясисто-червоною поверхнею і щільною основою. Виразка безболісна і не викликає жодних відчуттів. Тому часто хворий на сифіліс її не помічає. Через 3-4 тижні виразка зникає, і хвороба переходить в іншу стадію: на шкірі з'являється висип, підвищується температура тіла, знижується працездатність, спостерігається частий головний біль, біль у кістках. Причина цього - посилене розмноження блідої спірохети, поширення її по всьому організмі і отруєння його (інтоксикація) продуктами життєдіяльності мікроорганізму. Остання стадія невиліковна, її результатом є руйнування всього організму.

СНІД, або синдром набутого імунодефіциту, спричиняє вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) (мал. 3). Цей вірус вражає один із видів лімфоцитів, без яких імунітет стає неповноцінним. Вірус СНІДу може міститися у крові й лімфоцитах, а також у вільній формі поза лімфоцитами. Одним із джерел вірусу вважається заражена сперма, в яку він потрапляє разом із лімфоцитами. Тому один із основних шляхів зараження СНІДом - статевий контакт. Використання презервативів не знижує ймовірність зараження на СНІД. Наукою не підтверджено можливість зараження ВІЛ-інфекцією через побутові речі, рукостискання, повітря. Тому догляд за ВІЛ-інфікованими не являє небезпеки. Найефективнішою профілактикою СНІДу є міцний шлюб.

Мал. 3. Вірус СНІДу

Профілактичні заходи проти венеричних хвороб. Протягом багатьох років медики ведуть боротьбу з венеричними хворобами. Однак і на сьогодні це питання залишається актуальним. Цією проблемою займаються спеціальні експертні комісії Всесвітньої організації охорони здоров'я. Загостренню даної проблеми в Україні, а саме: значному розповсюдженню венеричних хвороб, сприяє спалах свободи в стосунках між молодими людьми, часто нерозбірливих, тимчасових, випадкових. В країні створені певні служби по боротьбі з цими захворюваннями. Є спеціальні, так звані шкірно-венерологічні, диспансери, які беруть на облік хворих на венеричні хвороби, надають їм кваліфіковану медичну допомогу.

Існує кілька шляхів лікувально-профілактичної роботи:

- надання кваліфікованої лікувальної допомоги всім хворим на венеричні захворювання, які звертаються в диспансер, незалежно від форми і стадії хвороби;

- активне виявлення і обов'язкове лікування всіх тих, хто може бути джерелом зараження, незалежно від того, звертався хворий самостійно чи примусово;

- обстеження всіх, кому найбільше загрожує венеричне захворювання, а також тих, чиє захворювання може завдати оточуючим особливої шкоди. До них належать: а) всі, хто був у контакті з хворим (серед них і члени сім'ї); б) працівники установ харчування, дитячих закладів тощо;

- обов'язковий облік і реєстрація форм венеричних захворювань і всіх хворих на ці захворювання. При цьому хворі перебувають на обліку під наглядом лікарів і отримують лікування доти, доки повністю не буде обґрунтована доцільність припинення лікування і можливість зняття хворого з обліку;

- санітарно-просвітницька робота (ознайомлення з венеричними захворюваннями, шляхами і чинниками, які сприяють їхньому поширенню, з формами і методами особистої профілактики, з моральною і юридичною відповідальністю хворого щодо сім'ї й оточення, важливістю ранньої діагностики).

цьому хворі перебувають на обліку під наглядом лікарів і отримують лікування доти, доки повністю не буде обґрунтована доцільність припинення лікування і можливість зняття хворого з обліку;

- санітарно-просвітницька робота (ознайомлення з венеричними захворюваннями, шляхами і чинниками, які сприяють їхньому поширенню, з формами і методами особистої профілактики, з моральною і юридичною відповідальністю хворого щодо сім'ї й оточення, важливістю ранньої діагностики).

Дата добавления: 2015-05-26