Регулятивний капітал та його вплив на формування власного капіталу

Банківська система України та кожний комерційний банк України окремо потребує ґрунтовного вивчення такої банківської категорії, як «регулятивний капітал», систематизації його структури та розуміння суті походження кожної його окремої складової, джерел утворення регулятивного капіталу та кінцевого призначення. Проблеми визначення та формування складових регулятивного банківського капіталу та їх взаємозв’язок є одними з найважливіших в банківській теорії та практики та використовується при оцінці рівня капіталізації банку, регулюванні діяльності комерційного банку з боку держави, визначенні оптимального балансу фінансування та залучення коштів тощо.

Основним призначенням регулятивного капіталу є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Регулятивний власний капітал є базовою категорією при обчислення нормативів діяльності банків в процесі регулювання їх діяльності Центральним банком країни.

В результаті аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, було сформоване наступне визначення сутності регулятивного капіталу, а саме: - це власний капітал банку, скорегований на окремі складові елементи, що визначають поточний рівень якості та ризикованості банківської діяльності, та є інструментом прямого впливу з боку державних регулюючих органів на стан банківської установи та банківської системи в цілому.

В міжнародній та вітчизняній теорії та практиці регулятивний капітал банку поділяють на основний та додатковий, або на капітал першого та другого рівнів відповідно, які певною мірою лімітуються й обмежуються. Також, в шостій поправці до Базельської Угоди, прийнятій у 1996 р., існує поняття капіталу третього рівня.

В свою чергу, головними складовими частинами основного капіталу є статутний капітал та розкриті резерви. Статутний капітал – це складова власного банківського капіталу, сформованого залежно від форми організації банку у відповідності до його статуту засновниками банку, для забезпечення існування та ефективної діяльності банку. Статутний капітал формується за рахунок первинного та періодичного випуску простих та привелійованих акцій, а також розкритого прибутку минулого року у вигляді дивідендів, що направлені на збільшення статутного капіталу комерційного банку та додаткових внесків власників, що також направлені на збільшення статутного капіталу.

Дата добавления: 2015-05-26