Історичні передумови виникнення туризму

Унівський монастир

Туризм-продукт тривалого історичного розвитку. Ще з найдавніших часів сформувались передумови його виникнення.

В історії виникнення та розвитку туризму можна виділити чотири етапи:
Перший етап(до початку 19 століття) - передісторія туризму. Туризм має глибоке історичне коріння, оскілки подорожі були відомі людству з найдавніших часів. Утворення перших держав Стародавнього світу (І тисячоліття до н.е.) сприяло розвитку культурного обміну і торгівельних зв’язків між народами. Відомо, що перші подорожі здійснювались ще за часів античності заради торгівлі, завоювань та з релігійними цілями. Ще в першому столітті до нашої ери в Римській імперії виникли державні постоялі двори, що знаходились один від одного на відстані одного дня при пересуванні кіньми. В період Середньовіччя мільйони людей здійснювали подорожі. Релігійні переконання спонукали їх долати довгий шлях до святинь: мусульман — до Мекки, християн — до Єрусалиму. Своєрідним “туризмом” можна вважати й хрестові походи, що тривали впродовж 200 років у ХІ-ХІІІ ст. Великі географічні відкриття середини ХV – ХVI ст., пов’язані з іменами Христофора Колумба, Васко да Гами, Амеріго Веспуччі, Фернана Магеллана, були виявом одвічного прагнення людини пізнати Землю. Характерною особливістю подорожей до середини 19 століття були примітивні засоби пересування. До 16 століття у подорожуючих було три способи здійснювати свої подорожі: пішки, верхи на коні або в кареті Найважливішу роль в розвитку туризму відіграла технологічна революція в розвитку транспорту: винайдення пароплава Фултоном в 1807 році, паровоза – Сфенексом в 1814 році.

-2 – й етап 19 століття - поява спеціалізованих структур для надання туристичних послуг. Почали виникати перші підприємства, що спеціалізувались на обслуговуванні подорожуючих. На зміну невеличким пансіонам та кімнатам для гостей в будинках священнослужителів, в монастирях та релігійних місіях прийшли перші готелі. В 1812 році в центральній Швейцарії - готель Рігі-Клестелі. В 1856 відкривається першокласний готель в Баден-Бадені. В Німечинні на межі 18-19 століть виникають перші курорти мінеральних вод. В другій половині 19 століття індустрія відпочинку розширює сферу свого виробництва: разом з готельними комплексами з’явились перші бюро подорожей. Класичним прикладом організації таких турів можна назвати послугу з організації групового відпочинку, який організував британець Т. Кук в 1841 році. Комплекс послуг включав в себе двадцятимильну поїздку на залізничному транспорті, чай та тістечка в потязі, духовий оркестр. Вся поїздка, в якій взяли участь 570 чоловік, коштувала кожному з них один шилінг. Починаючи з 1862 року, з’являються перші каталоги туристичних поїздок, що стало показовим явищем в поширені запиту на туристичні послуги. Отже, на початку 19 століття промислова революція, розвиток транспорту, збільшення вільного часу створили передумови розвитку туризму. Збільшення кількості подорожувальників зумовило розвиток готельної інфраструктури, організації бюро подорожей, розвиваються туристичні послуги комплексного типу.

3-й етап -з початку 20 століття-до розв’язання Другої світової війни - Початок становлення масового туризму. Саме в цей період з’являються паростки масового туризму. Туристичні поїздки як всередині країни, так і закордоні набувають якісно іншого характеру. Вони мають на меті не стільки розважальні, скільки пізнавальні цілі. В маршрути все частіше включаються історичні місця, пам’ятники культури. Переважна маса туристів була сконцентрована в Європі.Отже, в цей період поступово набирає оборотів розвиток масового туризму.

4-й етап після Другої світової війни до сьогоднішнього дня - Масовий туризм.. Саме в цей період туризм набуває дійсно масовий характер: з предмету розкоші він стає необхідністю для більшості населення високо розвинутих індустріальних країн. Однією з причин, що обумовили масовий розвиток туризму в розвинутих індустріальних державах, стало скорочення тривалості робочого часу. Розвиток транспорту та засобів комунікації стали головними стимулами розвитку туризму. Передумовами цього стали успіхи транспортного будівництва, розвиток повітряного сполучення, та здешевлення авіа перельотів, автомобільний бум та доступність цін на автомобільний транспорт для середньостатистичного споживача. Швидке економічне зростання та насичення ринку товарами стимулювало попит на туристичні послуги. Виникли різноманітні компанії, що забезпечували туристів усім необхідним спектром послуг, які й склали в сукупності індустрію туризму (тур індустрію). В останній період міжнародний туризм розвивався в декілька разів інтенсивніше у порівняні з попереднім періодом.

1. Функції служб маркетингу готельних підприємств та закладів харчування.

Маркетинг – це система торгово-виробничої діяльності, спрямована на задоволення індивідуальних потреб кожного споживача на основі виявлення і вивчення споживчого попиту і з метою одержання максимального прибутку. Готельний маркетинг покликаний привести надання послуг у відповідність з попитом, і спрямувати зусилля маркетингової служби готелю на створення таких послуг, які б відповідали попиту. Основні функції сучасного готельного маркетингу полягають у комплексному ретельному дослідженні ринку, попиту, смаків і бажань споживачів і напрямків маркетингової діяльності; плануванні асортименту послуг; формуванні попиту, організації реклами і заходів щодо стимулювання збуту; плануванні збутових операцій; формуванні цінової політики готелю. У принципі всі ці функції можуть бути зведені до двох груп: аналітичної (інформаційної) та управлінської. Перша передбачає проведення маркетингових досліджень, а друга – планування і практичне здійснення маркетингової діяльності. Серед закордонних фахівців друга функція називається принципом «4Р» (продукт, ціна, просування, реклама). Маркетингові служби в готелі можуть бути двох рівнів управління: 1) центральні маркетингові служби (відділи); 2) оперативні відділи (або сектори). Система побудови служб маркетингу готелю залежить від її кількісних параметрів (кількості місць розміщення). Невеликі готелі, як правило, не створюють повноцінних відділів маркетингу, частину маркетингових функцій виконує управляючий збутом, його головною функцією є продажі і збільшення завантаження номерного фонду. У середніх за розміром готелях створюються відділи продажів, що виконують функції маркетингу. У цих службах працюють фахівці з маркетингових досліджень, реклами, зв'язків із громадськістю. Великі готелі створюють повноцінні маркетингові структури.

Щодо закладів харчування, то, здебільшого, тільки ресторани великих масштабів, та мережі ресторанів мають окремі маркетингові відділи.

Відділи маркетингу готельних підприємств та закладів харчування виконують наступні функції та завдання: 1. Аналіз динаміки кон'юнктури ринку. 2. Пошук можливостей виходу на нові ринки, пошук і відпрацьовування каналів просування власних послуг. 3. Оцінка потенціалу основних ринкових сегментів і збутових зон з урахуванням щільності населення, рівня доходів, транспортних зв'язків, сезонності. 4. Дослідження споживчого попиту з метою виявлення найбільш перспективних готельних та ресторанних послуг. 5. Отримання, обробка і систематизація інформації про клієнтів готелю/закладу харчування. 6. Формування клієнтської бази за демографічними змінними: стать, вік, життєвий цикл родини; за соціальними змінними: соціальний статус, рівень доходів; за мотивацією: причини, мотиви, цілі приїзду/приходу; за географічною ознакою: країна, громадянство, регіон. 7. Аналіз конкурентного середовища готелю/ресторану. 8. Регулярні огляди готельного/ресторанного ринку і цінової політики. 9. Аналіз діяльності готелю/ресорану і його основних конкурентів. 10. Робота зі створення і підтримки сайта в мережі Інтернет, електронної реклами і засобів бронювання. 12. Планування маркетингової діяльності, складання рекламних програм.

1. Туристичні ресурси Закарпаття

Загалом туристичні ресурси можна поділити на такі: 1) природні рекреаційні ресурси (це компоненти природного середовища та їх територіальні поєднання, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності властивостями і служать чи можуть служити матеріальною основою для організації лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму та розвитку людини.
Таким чином, природно-рекреаційні ресурси поділяються на: кліматичні; флоро-фауністичні; бальнеологічні; ландшафтні.); 2) культурно-історичні ресурси - включають історичні, археологічні, архітектурні, етнографічні об’єкти та заклади культури (історичні, археологічні, архітектурні пам’ятки, твори монументального мистецтва, етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного мистецтва та ремесел, музеї, виставки, театри тощо) 3) економічні умови та ресурси - це транспортна доступність, наявність туристично-рекреаційних підприємств, трудових ресурсів.

На Закарпатті є наявними всі з вище перелічених видів туристичних ресурсів.

1) До природних ресурсів області відносять: * сприятливі кліматичні умови (кліматичні умови для повноцінного відпочинку зберігаються тут протягом 10-11 місяців у рік, велика кількість сонячних днів, довготривала наявність снігового покриву) * гірська місцевість (4/5 території займають гори, знаходиться найвища вершина України - Говерла (2061 м) * майже половина території області вкрита лісами * в області 415 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі Карпатський заповідник і природний національний парк Синевир. * в Закарпатті 152 річки, що належать до басейну Тиси - притоки Дунаю: Боржава, Латориця, Уж та ін. * на території області 137 озер. * в області є мальовничі водоспади: Манявський; Скакало; Шипіт * 3) багаті бальнеологічні ресурси - мінеральні води, лікувальні грязі та озокерит (620 джерел мінеральних вод, з яких більше 300 є вивченими).

2) Культурно – історичні ресурси області також є значними, так як Закарпаття славиться великою кількістю культурних памяток (на державному обліку перебуває 152 пам'ятки архітектури). Відомими є замкові споруди краю. Сьогодні на території області нараховується 1 замок – палац (палац графа Шенборна) та 12 замків(збудовані в період 12-15 ст): Ужгородський, Невицький, Мукачівський, Хустський, Середнянський, Вишківський, Квасівський, Бронецький, Королівський, Виноградівський, Чинадієвський, дворянська садиба замкового типу у с.Довге. Також велика кількість деревяних церков 118 (Св. Василя Великого, Св. Михайла, в с.Ужок, Покрови Пр.Богородиці, в с.Кострино, Св.Духа, в с. Гукливий, Різдва Пр.Богородиці тощо). Важливою культ-істор помяткою є найдавнішій на Закарпатті храм – ротонда(Горяни), який датується XII-XIII ст. і відомий під назвою костьолу Св. Анни. Значну історико-художню цінність мають фрески XIV ст. в інтер'єрі ротонди. В області діють 3 музеї з 6 філіалами і відділами. Закарпатський музей народної архітектури і побуту відкрито в Ужгороді у 1970 р. на схилах Замкової гори. В ньому представлені споруди всіх районів області, характерні для українських, румунських і угорських поселень Закарпаття.

3) Третьою категорією ресурсів області - це є наявність на її території інфраструктури, необхідної для розвитку туризму. Закарпаття є одним із провідних туристичних районів. Тут діють турбази "Світанок" (Ужгород) із філіалом "Дубовий гай" (с. Кострина), "Невицьке" (с. Кам'яниця), "Нарцис" (м. Хуст), "Полонина" (с. Лумшори), "Форель" (смт. Жденеве), "Плай" (смт. Воловець) із філіалом "Пікуй" (с. Біласовиця), "Карпати" (смт. Міжгір'я) з філіалом "Си-невирське озеро" (с. Синевирська Поляна), "Трембіта" (смт. Кобилецька Поляна), "Ялинка" (смт. Усть-Чорна), "Тиса" (м. Рахів), "Едельвейс" (смт. Ясиня). Також велика кількість санаторних комплексів: «Поляна», «Квітка Полонини», «Сонячне Закарпаття», «Шаян» тощо. В Закарпатті, а особливо в м Ужгород є велика кількість сучасних готелів: Ужгород, Дует, Унгварський, Атлант, Дружба. Закарпаття…...

Таким чином, туристичні ресурси Закарпаття є значними, а тому область вважається придатною для розвитку туризму.

82. Анімація, та її роль у сфері програмного туризму

ПРОГРАМНИЙ ТУРИЗМ

Світові стандарти у сфері приймального туризму вже давно відійшли від рівня середніх, уніфікованих, всім послуг, що годяться. Тому на сьогоднішній день особливо актуальними є програмний туризм і програмний туроперейтінг.

У зв'язку з високою напруженістю конкурентної боротьби на міжнародному ринку туристичних послуг дуже багато туристичних фірм почали пропонувати туристам комплексне обслуговування за певною програмою. Це сильно розширило туристський ринок, діфференцировав систему попиту і пропозиції, що дозволило змінити і удосконалити його. У таких умовах туристичні фірми почали спеціалізуватися на певному виді програм, що сприяло якісному зростанню рівня обслуговування.

Програмний туризм - це комплексний підхід до підготовки обслуговування туристів, який повністю враховує їх інтереси відповідно до цілей подорожі, складу туристської групи, віку і соціальної приналежності туристів і ін. Він визначається необхідністю сучасного ринку туристичних послуг, витікаючою з жорсткої підприємницької і регіональної конкуренції за свого споживача.

У міжнародному туризмі існують певні особливості і традиції організації обслуговування туристів залежно від складу мандрівників (туристська група, сім'я з дітьми або без дітей, тільки жінки, тільки неодружені чоловіки, VIP-персоны), а також різних вікових груп. Для цих груп туристів є багато готових рішень на міжнародному туристичному ринку.

Крім того, на ринку існує велика різноманітність програм обслуговування і цільових турів. Кожен з цих турів має свою специфіку. Наприклад, організація прийому і обслуговування туристів, які подорожують з діловими цілями (конгрессноє обслуговування), дуже сильно відрізняється від роботи туроператорів по організації курортно-оздоровчих, пізнавальних і розважальних турів. Молодь і студенти вважають за краще розваги всім іншим видам відпочинку - це відвідини барів, ресторанів, клубів і дискотек. Туристи так званого «третього віку» (понад 64 роки) дуже допитливі, вони також люблять активний відпочинок, але на першому місці у них екскурсії. Самими пасивними є туристи середнього віку (від 45 до 64 років), особливо ті, що подорожують сім'ями. У цієї групи туристів перевага завжди віддається пасивному відпочинку і відпочинку з сім'єю.

Однією із ключових елементів у сфері програмного туризму відіграє анімація. В теперішній час у всьому світі почав активно використовуватись цілком новий напрямок - анімація, тобто пожвавлення програм обслуговування, відпочинку і дозвілля туристів. Це явище в туризмі виникло в разі конкуренції між рівними по пишності інтер'єрів та сервісу курортами. Була винайдена формула "анімаційне обслуговування".

Анімація - це діяльність по розробці та здійсненню спеціальних програм проведення вільного часу. Основна задача анімації - створити туристу комфорт, щоб йому було цікаво, щоб він почував себе учасником програми, щоб відпочинок запам'ятався йому як найкраще його проведення часу.

Основними формами комплексних програм дозвілля є свята, карнавали, фестивалі, анімаційні шоу, шоу-програми, тематичні шоу, костюмовані шоу. Сюди можуть входити анімаційні шоу – коли на вечері в готелі організується шоу, але не споглядальне, а з безпосередньою активною участю туристів.

Анімаційні програми включають спортивні ігри та змагання, танцювальні вечори, карнавали, ігри, заняття, що входять в сферу духовних інтересів і т. д.

Одним з напрямів анімацій в туристичній індустрії є шоу-програми, тобто музеї з живими персонажами епохи, що експонується. Наприклад, нудний та рідковідвідуємий музей перших англійських переселенців в м. Плімуті (США) перетворився сьогодні в національне шоу за допомогою анімаційної організації експозиції в натуральний розмір (село з живими персонажами, які здійснюють основні роботи по дому, огороду та ін.)

Сьогодні зростає інтерес до краєзнавства, широкого розмаху набуває етнотуризм. Етнографічні музеї просто неба репрезентують народну культуру, архітектуру, мистецтво. На їх території зберігаються селянські двориша, водяні млини, кузні, вітряки, криниці. Справжнім твором мистецтва є дерев'яні церкви. На території таких музеїв проводяться народні свята, обряди, фольклорні програми.

По принципу анімації організовані і досить популярні в світі тематичні шоу: "Діснейленд" (США, Франція та ін.). "Порт Авентура" (Іспанія), легопарки (Данія) та інші.

Поряд з цікавими та захоплюючими атракціонами головною приваблюючою рисою тематичних шоу є дійство, що відбувається.

В цьому ж напрямку працюють і кінопарки Америки. До них відносяться: розташований в Лос-Анджелесі тематичний парк “Universal Studios Hollivud” і парк “Universal”, розташований в Орландо. “Universal”- це єдина можливість зробити крок "на екран" і стати діючою особою якого-небудь захоплюючого бойовика чи трилера.

Також цікаві програми можна спостерігати в іспанському парку "Порт Авентура", в багатьох німецьких, британських та інших тематичних анімаційних парках різних країн.

Костюмовані шоу - це ще один авангардний напрямок анімаційного туризму. Такими турами можуть вважатися, наприклад, тури з відпочинком на американському ранчо, де туристи отримують одяг, спорядження ковбоїв, навчаються під керівництвом досвідчених інструкторів їзді на конях та ковбойської майстерності, повністю занурившись у дійство.

У Відні традиційно проводяться професіональні бали, що можуть відвідати і туристи. Бали офіцерів збройних сил Австрії, фармацевтів, поливальників, кондитерів, прачок. Відвідувачі цих балів можуть взяти на прокат плаття та костюми, стилізовані під XIX ст. Такі тури викликають великий інтерес у туристів. Вони можуть бути організовані на базі любої садиби чи замку. Потрібно лише проявити кмітливість та фантазію.

Анімація спортивних чи етнофольклорних турів, пригодницьких, хоббі-турів має специфічний характер. Але загальне тут пожвавлення програм шляхом безпосередньою включення туриста в дійство.

Анімація відпочинку туристів в готелях та центрах відпочинку (курортах).

Для організації та анімації турів велике значення має використання календаря свят та знаменитих подій. Цікавість туристів до тих чи інших дат, мотивація та обіграння цих інтересів в "оживленном" (анімаційному вигляді), знову ж таки з особистою участю туристів, також дозволяє значно пожвавити програму обслуговування. Організація кожний раз нових за змістом свят досить дорого коштує. Тому краще реалізовувати постійно діючі анімаційні програми

83.Специфіка транспортних послуг в організації та проведенні турів: авіаційні перевезення; залізничні перевезення; водний транспорт; автомобільні перевезення

Транспортні послуги в туризмі є невід'ємною складовою здійснення подорожі, умовою розвитку туризму і належать до основних послуг туристичної галузі. Якість, обсяг та характер транспортних послуг в туризмі залежать від рівня розвитку транспортного комплексу і стану транспортної інфраструктури, як невід'ємних складових господарського комплексу країни. Стан транспортної інфраструктури характеризується густотою транспортної мережі, її технічним станом і відповідністю середньосвітовим стандартам, формуванням транспортних полімагістралей з розвиненою інфраструктурно-логістичною системою, здатною опрацьовувати зростаючий транспортний потік з мінімальними витратами часу. Наявність сучасних транспортних засобів, їх технічні характеристики (швидкість, надійність, комфортабельність) впливають не тільки на попит, а й визначають споживацькі уподобання, гарантуючи якість обслуговування. Таким чином, розвинений транспортний комплекс дає можливість урізноманітнити транспортні послуги, зробити їх взаємозамінними і тим самим впливає на зростання загальної рухомості населення і розвиток туризму. Туризм, в свою чергу, забезпечує пасажирському транспорту обсяги діяльності, своєю ритмічністю визначаючи ритмічність його роботи, а структура туристичного попиту впливає на географію перевезень, організаційні форми діяльності. Транспортні послуги в туризмі саме за характером діяльності досить умовно можна поділити на послуги з переміщення туристів від місця проживання до місця проведення дозвілля (наземний, водний, повітряний транспорт); послуги в місці проведення дозвілля (екскурсійні та внутрішні перевезення); послуги, пов'язані з організацією власне транспортних подорожей (подорожей, здійснення яких базується на переважному використанні певного виду транспорту - круїзи, автотуризм тощо). При виборі транспортного засобу споживач керується об'єктивними (вартість, швидкість, комфортність) і суб'єктивними чинниками (обмеження, пов'язані зі станом здоров'я, упередженість щодо певних видів транспорту, наприклад, повітряного або водного тощо). Головне, що визначає переваги в такому випадку, є час, відстань і зручність її долання. Зазначені параметри визначають вартість транспортної послуги, її частку в загальній вартості тура. Прослідковується залежність: чим менша за тривалістю подорож, тим більша частка в загальних витратах припадає на транспортні послуги. З іншого боку, чим коротша подорож, тим більшого значення набуває зменшення витрат часу на транспортування, тобто зростає «вартість» часу і збільшується потреба в його економії за рахунок швидкості переміщень. Економія часу залежить не тільки від швидкості пересування, а й від регулярності, інтенсивності і надійності руху, обумовлених рівнем розвитку матеріально-технічної бази, інфраструктурного та організаційно-управлінського забезпечення. Надійність туристичних зв'язків, з огляду як на об'єктивні, так і на суб'єктивні мотиви споживчих уподобань, обумовлена взаємозамінністю видів транспорту та різноманітністю пропозиції транспортних послуг (наприклад, подорожування різними класами). Оптимізація частоти рейсів відповідно до обсягів і коливань попиту, їх стиковка, організація чартерів (позарегулярних рейсів на орендованому транспорті за пільговим тарифом) впливають на вибір туристом того чи іншого виду транспорту, визначають кон'юнктуру на ринку транспортних послуг в туризмі. Визначальною характеристикою подорожування стає його тривалість і комфортність. Комфортність - поняття комплексне, яке включає технічні характеристики транспортного засобу (швидкість, ергономічність), наявність безпересадочних переміщень («від дверей до дверей»), супутні послуги під час подорожування (харчування, зв'язок та інші), інфраструктури і послуги (зручності на вокзалах, в аеропортах, швидкість обробки вантажу, організація митного контролю тощо). Тобто, витрати часу і зусиль на весь транспортний процес + вартість транспортних послуг є об'єктивною основою вибору туристом певного виду транспорту для переміщення до місця відпочинку. Вибір транспортного засобу в місці відпочинку обумовлений наявністю пропозиції, її кількісними і якісними параметрами, метою подорожування та фінансовими можливостями туриста, організаційними формами туру (так, групові тури передбачають використання спеціалізованих автобусів в екскурсійному обслуговуванні). Вибір виду транспортного туру (автомобіль, автобус, морський чи річковий круїз) є наслідком ринкової взаємодії споживача і виробника. Круїзи, об'єктивно, більш сталий ринковий продукт порівняно з автомобільними транспортними подорожами, варіативність яких практично безмежна. Зменшилась в організації транспортних подорожей питома вага залізничних подорожей, хоча розвинена залізнична мережа, транспортна інфраструктура та практична незалежність роботи транспорту від погодних умов надають перспективності застосуванню цього виду транспорту в туризмі. Таким чином, відстань до місця відпочинку і можливість її долання в максимально короткий строк з максимально можливими зручностями при розвиненому ринку відповідних транспортних послуг і вільному доступі до них (налагоджена збутова мережа і організація продажу квитків, різноманітна пропозиція і відповідна цінова політика), надійність транспортних сполучень (регулярність та «всепогодність»), суб'єктивні уподобання обумовлюють вибір туристом транспортних послуг. Туристичні транспортні послуги, які здійснюються всіма видами пасажирського транспорту і надаються практично на всіх етапах подорожування, є основою комплексного турпродукту. Ринок транспортних послуг є видовим (галузевим) субринком на туристичному ринку будь-якого масштабу. Ринок цей структурован: компонентний склад представлений видами транспорту, елементи (транспортні підприємства) характеризуються дискретністю, ієрархічністю, радіус їх обслуговування відповідний техніко-економічним параметрам. Спостерігається, конкуренція серед видів транспорту, оскільки за зазначеними перевагами (час, комфортність, надійність і ціна) види транспорту не рівнозначні: залізничний транспорт більш дешевий і надійний, але програє іншим видам в комфортності і витратах часу; авіаційний, навпаки, комфортабельний, зменшує витрати часу, але підвладний коливанням погодних умов і тому менш надійний і значно дорожчий; автомобільний транспорт достатньо дешевий, але за іншими параметрами менш зручний; водний транспорт (морський і річковий) став одним з перших використовуватись як висококомфортабельний для організації транспортних подорожей. Конкурентиість стимулює урізноманітнення пропозиції і удосконалення організаційних форм діяльності, тобто інтенсифікацію ринку туристичних послуг. З іншого боку, саме розвиток туризму і залучення до туристичного «обігу» нових територій залежать від розвитку транспортного комплексу, оскільки без транспортної інфраструктури освоїти нові території неможливо, і таким чином стимулюється екстенсивний шлях розвитку ринку транспортних туристичних послуг.

Дата добавления: 2015-05-26