Туристичні ресурси Івано-Франківської області

Основні туристичні центри області: Болехів, Верховина, Вишків, Ворохта, Галич, Гута, Коломия, Косів, Мізунь, Осмолода, Поляниця, Шешори, Яблуниця, Яремче.

Популярні види відпочинку: гірськолижний, пішохідний, водний, велосипедний та кінний туризм, дельта- і парапланеризм, скелелазіння, культурно-пізнавальний та сільський "зелений" туризм. Ще з середини ХІХ ст. край відомий в Європі своїми кліматичними та бальнеологічним курортами.

Івано-Франківська область найвисокогірніша в Україні. Третину її території займають Східні Карпати, а решту - передгірська і рівнинна зони. Тут підносяться найвищі українські вершини - Говерла (2061м), Бребенескул (2056м), Піп-Іван (2028м), Ребра (2001м). Найбільші ріки - Дністер, Прут та Черемош є цікавими для любителів водного туризму.

Крім традиційних туристичних продуктів, таких, як пішохідні, велосипедні чи кінні прогулянки Карпатами, сплав гірськими річками або рівнинним Дністром, відвідування унікальних об'єктів природи та знаменитих пам’яток історії, широку популярність здобувають вже традиційні міжнародні змагання з парапланеризму на схилах Дністровського каньйону, зльоти байкерів у Косові, фестиваль етномузики у Шешорах, автомобільні пробіги позашляховиків гірською частиною області.

Динамічний розвиток туризму відбувається завдяки створенню сучасної відпочинкової інфраструктури з високим рівнем сервісу. Як правило, це невеликі готелі та ресторани з національною кухнею, розташовані в курортних місцевостях.

Основна частина Карпат вкрита хвойними і буковими лісами. На верхніх схилах гір - альпійські луки - полонини, багаті рідкісними видами флори. Влітку гірський пейзаж доповнюють численні отари овець. Там же, на полонинах, з овечого молока вівчарі виготовляють сир - будз та знамениту карпатську бринзу. На плоскогір'ї ростуть чорниця і брусниця, а трохи нижче завжди можна поласувати малиною. На схилах Карпат беруть початок багато рік західного регіону України: Прут, Черемош, Лімниця, Тиса, Бистриця.

Серед найпопулярніших видів відпочинку на Івано-Франківщині - сплав гірськими річками Білий та Чорний Черемош, Прут, Лімниця. Найкращий час для проходження річок Карпат - кінець квітня - перша декада травня, коли танення снігів є найбільш інтенсивним. Каньйонами рівнинного Дністра на плотах можна проходити з травня по вересень. Найпривабливішими місцями для скелелазіння є Скелі Довбуша (урочище Бубнище біля м. Болехова), Сокільський хребет (Косівський район). Писаний Камінь (Верховинський район), Білий Камінь (Яремче).

В південно-східній частині Івано-франківської області розміщені такі кліматичні курорти, як Косів, Ворота, Шешори, Яремче та ін. Поміж них одним із найбільш популярних є Буковель та Яремче. Тут лікують ревматизм, захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, легенів та ін

В горах від селища Вигода до Сенечева курсує вузькоколійна залізниця.

Рельєф місцевості в районі села Одаї Тлумацького району створює можливість для занять дельтапланеризмом. Тут, на схилах Дністровського каньйону, протягом останніх 15 років проходять міжнародні змагання з дельтапланерного та парапланерного спорту. Ці види спорту також розвиваються у передгір'ї Карпат в Богородчанському районі.

Наприкінці вересня 2005 р. поблизу селища Новий Мізунь (Долинський район) відбувся фестиваль екстремальних видів туризму Мізунська вигода". Програма фестивалю включала міжрегіональні змагання з пейнтболу, гірського велосипеду - даунхілу (швидкісний спуск), нор-шору (спуск спеціально ускладненою трасою) тріалу (велоакробатика), джип-тревелу.

Сільський "зелений" туризм - це найкращий, найдоступніший вид відпочинку у своєрідному та колоритному краї, що зберіг стародавні традиції і народні промисли, де гостинні господарі з любов'ю приймуть туристів та створять домашній затишок. Сьогодні понад 550 сільських гостинних дворів приймають у себе туристів. Найпопулярнішими серед гостей є Косівщина, Верховинщина, Яремчанщина та Рожнятівщина.

До рекреаційних та туристичних об’єктів Івано-Франківщини відносяться:

національний природний парк "Гуцульщина" площею 30,0 тис. га на теренах Косівського району, у якому пізнаєте мальовничі гірські та перед гірські ландшафти, різноманітні ліси, унікальні Шешорський, Косівський Гук та Шепітський Гук водоспади;

тисовий Княждвірський заповідник;

"Скелі Довбуша", які розташовані біля с. Бубнище (Долинський район). Скелі розташовані на фоні живописного пейзажу, серед букових змішаних лісів. У скелях видовбані різні печери. Вважають, що печери в скелях слугували притулком для народних месників – опришків;

ботанічний заказник "Скит Манявський". Один з найбільших ландшафтів івано-Франківщини з різноманітними лісами, в тому числі модрини польської, та місце розташування монастиря (17 ст.);

Гошівський монастир (16 ст, с. Гошів);

м.Коломия - один із туристичних центрів Прикарпаття. Працює музей писанки, який внесено до Книги рекордів Гінесса, діє базар вишиванок та виробів Гуцульщини.

До складу Карпатського національного природного парку, який вважають храмом природи, входять привабливі гірські масиви Чорногори та Горгани. Цей регіон є базовим для проходження пішохідних туристичних походів.

Відпочинок в Івано-Франківщини можливий на відомих курортах:

м.Яремче - низькогірний курорт, розташований Карпатському Національному природному парку. Широко використовуються лікування гірським кліматом. Місту Яремче підпорядковано ще й такі населені пункти, як с.м.т.Ворохта, с.Поляниця ("Буковель"), с.Татарів, с.Микульчин, с.Яблуниця.

с.м.т.Ворохта - високогірний курорт (850 м над р.м.), у якому з успіхом лікують захворювання органів дихання. Це відомий курорт зимових видів спорту. Тут є комплекс чотирьох трамплінів з витягом з штучним покриттям, 2 км канатно-крісельна дорога. Ворохта служить початком сходження на г.Говерла.

с.Пoляниця, в якому розташований гірськолижний комплекс "Буковель".

86. Методи розрахунку ціни в рамках товарної номенклатури. Дискримінаційне ціноутворення в туризмі.

Маркетингова цінова політика має досить широкий набір підходів до прямого (безпосереднього)розрахунку цін і методів такого розрахунку (рис. 39). Одними з найпоширеніших є методи встановлення цін на підставі витрат на виробництво та реалізацію продукції. Основна їх ідея полягає в установленні такої ціни, яка перевищувала б витрати, понесені підприємством для виготовлення і реалізації продукції, компенсуючи їх і забезпечуючи підприємству бажаний прибуток. Існує кілька технічних прийомів визначення ціни згідно з цією ідеєю.

Часто товари, які підприємство випускає і пропонує ринку, становлять певні номенклатурні групи (продуктові лінії). Наприклад, кілька марок телевізорів, 5—6 типів магнітофонів тощо. При цьому якась одна марка чи тип (особливо це стосується товарів-новинок) має надто високий рівень собівартості, а отже, і ціну «не по кишені» споживачеві. Тоді можна користуватись підходом, що дає змогу розрахувати такі ціни, якізабезпечують бажаний прибуток не за кожним окремим товаром, а за номенклатурною групою в цілому. Згідно з таким підходом ціна на найдорожчий товар установлюється на рівні собівартості, або й трохи нижче. Збитки, які мають місце, перекриваються за рахунок більш високих цін на інші товари даної номенклатурної групи. Згодом за рахунок зменшення собівартості найдорожчого товару ціни можуть бути скориговані. Як правило, такою методикою користуються, розраховуючи ціни на легкові автомобі-лі, запасні частини, різні супутні товари (фотоплівку, леза для бритв), побічні продукти (промислові відходи) та ін.

Різновидом методики розрахунку цін у рамках товарної номенклатури є обмеження їхньої кількості. Так, наприклад, на чоловічі костюми можна встановити лише три ціни відповідно до трьох категорій розмірів — малого, середнього і великого. Це дає змогу продавати костюми без конкретної орієнтації на собівартість кожного розміру (наприклад 48, 50, 52 та ін.), оскільки костюм меншого розміру кожної категорії даватиме більший прибуток, аніж костюм більшого розміру. Перший може бути використаний на покриття збитків, які можливі за продажу костюмів більшого розміру. Крім того, менша кількість цін зручніша як для товаровиробника (менша кількість розрахунків), так і для споживача (простіше орієнтуватись під час вибору).

Дискримінаційне ціноутворення вважається дуже гнучким
інструментом, що враховує зміну ринкового попиту, цін у залежності від
часу, місця, виду, продукту та обсягу продажів.
Цінова дискримінація за географічною ознакою може бути
ефективною на внутрішньому ринку, якщо турфірма зайнята освоєнням
регіональних сегментів. Наголос робиться на неоднакову цінову
еластичність попиту в різних груп споживачів. Дискримінаційне
ціноутворення доцільне при виході турфірм на національні ринки, що
формуються, коли внутріекономічна ситуація (інфляція, високі ціни і
тарифи при низькому рівні сервісу) стимулює ріст виїзного туризму.
Ціноутворення проникнення на ринок практикують компанії при
виході на нові сегменти ринку і нові ринки. При цьому встановлюють ціни
нижче середньоринкових, забезпечуючи нормальну рентабельність за
рахунок інших видів діяльності або послуг. Цей метод використовують
туроператори при встановленні контактів з новими туристичними
центрами в розрахунку на формування стабільних потреб і наступного
підвищення цін. Цей метод активно використовують великі ресторанні
ланцюги. Метод забезпечує економію від масштабу як у процесі створення
продукту, так і надалі від маркетингових заходів.
Маніпулювання цінами здійснюють турфірми, що отримують
серйозну конкуренцію на зовнішньому ринку (як виїзний, так і в'їздний
туризм). Встановлення більш низьких цін на послуги в'їздного туризму
створює демпінгову ситуацію. Економічно виправданої вважається різниця
цін, при якій сукупний обсяг реалізації фірми забезпечує рентабельність не
нижче нормальної.

Цінова дискримінація по категоріях споживачів практикується також
для різних ринкових сегментів у залежності від готовності і можливості

платити цю ціну. Наприклад, студентам, інвалідам, молодятам даються
знижки в готелях, при придбанні квитків на транспорт. Дискримінація цін
з урахуванням фактора часу використовується, коли готелі і транспортні
компанії знижують ціни перед піковим сезоном, щоб залучити споживачів
і тим самим відшкодувати витрати, пов'язані з підтримкою рівня
обслуговування і збереженням кваліфікованого персоналу.
Ціни дискримінуються за місцем, наприклад, коли вартість
однакових номерів у готелі різний у залежності, наприклад, від виду з
вікна. Так, цілком природно, що номер у готелі з видом на море коштує
набагато дорожче, ніж номер з вікнами, що виходять у внутрішній дворик
готелю.

Дискримінація ціни можлива за обсягом, коли дається знижка при
наданні готельних номерів туроператорам за умови, що вони повинні
підтримувати обіцяний рівень обслуговування туристів. У зворотньому
випадку знижки скасовуються. Цей метод істотно орієнтований на ринок
послуг виїзного і внутрішнього туризму і вимагає постійної уваги до
динаміки попиту та пропозиції.

Дата добавления: 2015-05-26