Психологія виховання та перевиховання підлітків. Особистість педагога як приклад для наслідування

Завдання та функції учителя фізичної культури

Мета фізичного виховання школярів - сприяти формуванню гармонійно розвиненої особистості. Ця мета досягається в процесі навчання та виховання учнів і конкретизується в загальних завданнях: освітніх, виховних та оздоровчих. Вирішення цих завдань обумовлює різноманітність функцій, які виконує вчитель фізичної культури: виховних (формування морально вихованої, ідейно переконаної особистості школяра); освітньо-просвітницьких (передача учням знань, умінь, які пов'язані з виконанням фізичних вправ, просвітницька робота в галузі фізичної культури з батьками учнів, які бажають займатись зі своїми дітьми фізичною культурою); управлінсько-організаторських (організація уроку та занять спортивних секцій, організація спортивних змагань, створення фізкультурного активу та управління ним); проектувальних (перспективне та поточне планування заходів із фізичної культури, навчальних навантажень, досягнення учнями певних результатів, конструювання уроку - підбір навчального матеріалу з врахуванням завдань уроку, віку учнів, специфіки класу, статевих особливостей); адміністративно-господарських (придбання та ремонт спортивного інвентаря, туристичного спорядження, створення та благоустрій шкільних спортивних майданчиків тощо), які визначають різні сторони його педагогічної діяльності.

Педагогічна діяльність - це неперервне вирішення педагогічних задач. Розв'язати їх - це означає знайти адекватний до даної ситуації спосіб досягнення педагогічної цілі. Вирішення педагогічних задач проходить через ряд етапів: аналіз педагогічної ситуації; висунення гіпотез про можливі способи досягнення цілі; прогностична оцінка цих способів та вибір кращого; реалізація прийнятого рішення; аналіз досягнутого результату і зіставлення його із запланованим.

Учителеві іноді важко оцінити педагогічну ситуацію тому, що його діяльність часто регламентована визначе-ним часом, взаємостосунками між учителем і класом, матеріальним забезпеченням уроку, погодними умовами (під час занять на повітрі) та іншими чинниками.

Розв'язуючи педагогічні задачі вчитель накопичує досвід, який обумовлює його педагогічну майстерність.

Виховання особистості у підлітковому віці зумовлюється якісно новою соціальною ситуацією розвитку. Нове становище підлітка у суспільстві, ускладнення навчальної діяльності, підвищення нових вимог до нього, а також його участь у різних видах групової діяльності, інші чинники зумовлюють специфічні особливості розвитку особистості.

Підтримуючи прагнення підлітків до дорослості і самостійності, вихователь створює можливості для становлення соціально цінної спрямованості їх активності. Така підтримка виражається у довірі до можливостей підлітка, у нових способах і формах взаємодії з ним, у відкритті можливостей для прояву ініціативи, самостійності, творчості, відповідальності.

У роботі з підлітками особливу увагу слід приділяти вихованню здатності орієнтуватися у духовних, моральних, громадянських, естетичних та інших цінностей. Для цього підліток має вчитися самостійно і водночас спільно з ровесниками аналізувати, оцінювати життєві явища, ситуації, приймати відповідальні рішення шукати шляхи і засоби їх реалізації. Педагогу не варто активно реагувати на помилкові судження підлітків, його завдання полягає у спокійному і зваженому аналізуванні їх позиції, аргументованому висловлюванні своїх суджень щодо цього.

У педагогічній практиці доводиться займатися не лише вихованням, але й перевихованням. Передумовами перевиховання є незадовільні прояви у поведінці, негативна мотивація тощо. Перед вихователем постає завдання сформувати позитивну спрямованість особистості і відповідні позитивні норми і звички.

Вихователь, дбаючи про унеможливлення проявів старих звичок, включає вихованця у нові зв’язки, допомагає йому стати повноправним членом колективу.

Позитивну мотивацію підлітка, сприятливі внутрішні умови для перевиховання, заміни старих звичок, поглядів, ідеалів новими формують опору на потребу у схваленні своїх дій, співчутті і захисті дорослого, бажання дитини зайняти конкретне місце в колективі.

Дбаючи про позивний вплив на підлітка, необхідно враховувати його психічний стан у момент впливу, мотивацію поведінки. Наприклад, мотивами підлітками,який грубіянить і зриває урок, може бути небажання образити вчителя, а типове для цього віку бажання виділитися, утвердитися серед ровесників, привернути до себе увагу тощо. Перевиховання буде успішним, якщо вчитель знайде для підлітка таке завдання, від виконання якого дитина отримуватиме психологічне задоволення (наприклад, завдання, яке забезпечить здобуття гідного місця в колективі, допоможе побороти почуття пригніченості, сприятиме прояву його дорослості).

У роботі з важковиховуваними підлітками, які виявляють надмірно виражені індивідуальні особливості характеру, важливо домогтися розуміння оточуючих у тому, що труднощі характеру такої дитини є результатом певних обставин, неправильного підходу у взаємодії з нею, а зміна ставлення до підлітка через деякий час вплине на зміну його характеру. Важковиховувані школярі характеризуються певними якостями і вимагають індивідуального підходу.

Складність перевиховання важких підлітків залежить не тільки від рис їх характеру і особливостей, але й від особливостей особистості, характеру вихователя. Відсутність у вихователя почуття міри породжує взаємну недовіру, ворожі стосунки, підриває авторитет дорослого. Втрата контакту з підлітком утруднюю його перевиховання.. адже підліток повинен бути впевненим, що вихователь є його найближчим другом, який допоможе впоратися із труднощами, знайти вихід із складного становища, йому можна довірити таємниці, від нього можна очікувати на пораду чи підтримку.

Особливої уваги потребують підлітки з акцентуаціями характеру, для корекції яких необхідний контроль їхньої поведінки та діяльності, передусім навчальної, поєднання вимог із зацікавленістю в успіхах, позитивний емоційний контакт.

Ефективний педагогічний вплив у процесі перевиховання забезпечить успішну інтеграцію важковиховуваних у соціумі, прийняття таких дітей суспільством і одночасне прийняття важковиховуваними суспільних, моральних норм та обов’язків.

Дата добавления: 2015-05-26