Правовіаспекти забезпечення якості продукції послуг

Стандартизація є регулюючим видом діяльності для упорядкування, введення визначених правових норм технічногопрогресу, науки, техніки, управління виробництвом. Вона є найкращим методом прямого, безпосередньоговпливу права на технічнийпрогрес, забезпечення якості продукції, що дозволяєпідвищувати ефективність виробництва та суспільноїпраці. Стандартизація як засіб державного нормування вимог до технічногорівня становить адміністративно-правову основу управління якістю продукції. Тому стандартизаціяпосідає міцні позиції в економіцікраїни, у вирішеннівузловихїї проблем і фактично є технічнимзаконодавством.

Важливемісце в системістандартизаціїпосідаєправове забезпечення. За допомогою правових засобів здійснюєтьсявплив на суспільнівідносини, якіпов'язані зістандартизацією товарів та послуг. Правове забезпечення стандартизації є однією із функцій державної системи управління якістю товарів та послуг.

Правове забезпечення включаєтаківиди діяльності:

— правоверегулювання;

— правостосовнудіяльність;

— правоохороннудіяльність.

Правоверегулювання — церозробка та затвердження правових норм (НД, зразків тощо). Правостосовнадіяльність — це забезпечення ефективного застосування чинних норм та правил, що наводяться у НД, їх упровадження і додержання. Правоохороннадіяльність — цеюридичнавідповідальність за дотриманням норм, якізатвердженізаконодавчим шляхом.

НД, якізатверджені в установленому порядку, є формою вираження правових норм, наслідкомправостосовної діяльності. Особливість правових норм НД полягає у тому, що вони складають техніко-юридичнінорми і в них не закладенаміравідповідальності за недотриманняцих норм. Міравідповідальностіпередбачена в нормативних актах чинногозаконодавства України. Цеобумовлено тим, що НД і технічнівимоги є частиною єдиного механізмурегулювання і діютьтільки у сукупності з іншиминормативними та законодавчими актами. їх розробка, затвердження, використання і державна охороназабезпечуються за допомогоюрізних норм права: адміністративного, цивільного, фінансового, трудового, кримінального.

На практиці та в науковійлітературі проблема стандартизаціїрозглядаєтьсяголовним чином у техніко-економічномуаспекті. Значення правового аспекту стандартизаціїнедооцінюється. Передбаченалишевідповідальністьпідприємств і робітників за випускнедоброякісної продукції. Протеправовий аспект цієїпроблемизначноширший і не обмежуєтьсяпитаннямивідповідальності. Недооцінювання правового аспекту НД призвело до того, що правовізасоби забезпечення якості продукції застосовуються на практицінеефективно. Усталений в економіці "правовийнігілізм", перебільшенняроліправової заборони і недооцінка права як конструктивного, творчого, регулюючого фактору є гальмом для розвитку вітчизняного виробництва. Підприємства в основному тількисплачуютьштрафи і не відшкодовуютьзбитків, якізаподіянівнаслідокпостачання та використаннянедоброякісних товарів та послуг.

Розглядаючипитання правового регулюваннястандартизації, слідвраховувати, що роль права не вичерпуєтьсялишевстановленням і закріпленнямтехнічних вимог. Значення правового регулюванняполягає також у впливі на поведінкуокремих людей у суспільстві, що забезпечило б здійснення та додержаннязакріплених в правових нормах технічних вимог.

8. Державний захист прав споживачів продукції і послуг в Україні

Стаття 4. Права та обов'язкиспоживачів

1. Споживачіпід час придбання, замовленняабовикористання продукції, яка реалізується на території України, для задоволеннясвоїхособистих потреб мають право на:

1) захистсвоїх прав державою;

2) належнуякість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчаснуінформацію про продукцію, їїкількість, якість, асортимент, а також про їївиробника (виконавця, продавця);

5) відшкодуваннямайнової та моральноїшкоди, завданоївнаслідокнедоліків продукції (дефекту в продукції), відповіднодо закону;

7) об'єднання в громадськіорганізаціїспоживачів (об'єднанняспоживачів).

2. Споживачі також маютьінші права, встановленізаконодавством про захист прав споживачів.

3. Споживачізобов'язані:

1) перед початком експлуатації товару уважноознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданійвиробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

2) в разінеобхідностіроз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутисязароз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншоївказаної в експлуатаційнійдокументації особи, що виконує їх функції;

3) користуватися товаром згідно з його цільовимпризначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановленихвиробником товару (виконавцем) в експлуатаційнійдокументації;

4) з метою запобіганнянегативним для споживачанаслідкамвикористання товару - застосовуватипередбаченівиробником в товарізасобибезпеки з дотриманнямпередбаченихексплуатаційноюдокументацієюспеціальних правил, а в разівідсутності таких правил в документації - дотримуватисязвичайнихрозумнихзаходівбезпеки, встановлених для товарів такого роду.

Стаття 5. Захист прав споживачів

1. Держава забезпечуєспоживачамзахист їх прав, надаєможливістьвільноговибору продукції, здобуттязнань і кваліфікації, необхідних для прийняттясамостійнихрішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантуєпридбанняабоодержання продукції іншимизаконними способами в обсязі, що забезпечуєрівеньспоживання, достатній для підтриманняздоров'я і життєдіяльності.

2. Держава створюєумови для здобуттяспоживачамипотрібнихзнань з питань реалізації їх прав.

3. Захист прав споживачів здійснюють спеціальноуповноваженийцентральний орган виконавчої влади у сферізахисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрівАвтономноїРеспублікиКрим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Дата добавления: 2015-05-26