Адвокатура України

Захист прав і законних інтересів громадян і організацій за­безпечує функціонування дієздатного інституту адвокатури з чітко визначеним статусом адвоката, адвокатських об'єднань і адвокатської діяльності.

Діяльність адвокатури ґрунтується на нормах Конституції, де у ст. 59 передбачено, що кожен має право на правову допомо­гу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання пра­вової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура.

Адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією сприяти захисту прав, свобод людини та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

В Україні правова до­помога надається не тільки адвокатурою, яка є основним органом, що надає юридичну допомогу, а і юрисконсультами підприємств, юридичних відділів, радниками з правових питань. Представни­ками сторін у цивільному процесі, обвинуваченого і потерпілого в кримінальному процесі можуть бути близькі родичі, а також особи, які мають учені ступені і звання у галузі правознавства, що не перебувають в органах адвокатури. Відповідно до чинного законодавства, особа, яка має юридичну освіту, може, не склада­ючи кваліфікаційного іспиту, займатися юридичною практикою на засадах підприємництва, не набуваючи статусу адвоката.

Важливою гарантією забезпечення належного рівня професій­ного захисту, консультування та іншої правової допомоги є наяв­ність спеціальних професійних прав, встановлення професійних обов'язків, правил адвокатської етики, передбачено адвокатську таємницю, а головне, передбачено відповідальність за неналежне здійснення адвокатом своїх професійних обов'язків або зловжи­вання адвокатськими правами. Процес притягнення адвоката до юридичної відповідальності відбувається за визначеною про­цедурою.

Конституційно визначені завдання адвокатури, що значною мірою відповідають основним напрямам, у яких ведеться адвокатська діяльність, а саме: здійснення повноважень захисника у кримі­нальному процесі, представництва фізичних і юридичних осіб, надання правової допомоги громадянам України, особам без громадянства, іноземним громадянам та юридичним особам, тобто тим, хто її потребує.

Так, адвокати:

– надають консультації й роз'яснення, усні й письмові довідки з правових питань і законодавства;

– складають заяви, скарги, клопотання й інші документи правового характеру;

– посвідчують копії документів у судових справах, які вони ведуть;

– здійснюють представництво фізичних і юридичних осіб у суді й інших органах влади;

– надають юридичну допомогу підприємствам, установам і організаціям;

– допомагають у правовому забезпеченні підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності фізичних і юридичних осіб;

– беруть участь у кримінальному судочинстві як захисники і представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю ін­дивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання.

Зайняття адвокатською діяльністю можливо як зі створен­ням юридичної особи, так і без створення. Адвокат, який індивідуально займається адвокатською діяль­ністю без створення юридичної особи, повідомляє про одержання свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю місцеві органи влади. Потім відбувається реєстрація у податкових органах, постановка на облік у Пенсійному фонді, відкриття поточних та депозитних рахунків в банках на території України (а у випадках, передбачених законодавством, в іноземних банках). Адвокат має печатку і штамп.

Організаційною формою діяльності адвокатури зі створенням юридичної особи, за якої адвокат діє один, є адвокатське бюро. На відміну від попередньої форми, адвокат має право найма­ти технічних та інших працівників, крім адвокатів. Він також користується усіма правами та несе обов'язки, що притаманні юридичній особі.

Адвокати можуть здійснювати свою діяльність з надання юри­дичної допомоги не тільки індивідуально, але й об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори й інші об'єднання зі створенням юридичної особи. Адвокатські об'єднання утворюються для здійснення професійних функцій із захисту прав і свобод людини, представництва прав і законних інтересів фізич­них осіб. Спілки адвокатів створюються для захисту соціальних і професійних прав своїх членів.

Надання адвокатом юридичної допомоги громадянам чи юри­дичним особам (клієнтам) неможливе без наявності у адвоката певних професійних прав та обов'язків, що, значною мірою, визначають правовий статус адвоката.

Адвокатом може бути громадянин України, що має вищу юридичну освіту (академія, університет, інститут), стаж роботи за спеціальністю юриста, або помічника адвоката не менше 2 років. Особа, що відповідає цим вимогам, допускається до складання кваліфікаційного іспиту. І тільки після його здачі, одержання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та прий­няття Присяги адвоката України, особа вважається адвокатом. Таке право надається тільки громадянам України, а особи без громадянства і іноземні громадяни не мають права займатись адвокатською діяльністю в Україні. Втрата громадянства

Законом "Про адвокатуру" встановлено заборону бути адвокатом і займатись адвокатською діяльністю особі, яка має судимість. Якщо судимість погашена або знята, то особа має право набувати статусу адвоката.

При видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адво­катури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа, яка отримує цей документ, урочисто приймає Присягу адвоката України.

При наданні юри­дичної допомоги, захисті інтересів клієнта адвокат має право:

– за дорученням фізичних або юридичних осіб захищати чи представляти їхні інтереси в усіх установах чи організаціях підпри­ємствах, до компетенції яких належить вирішення питань, що ви­никають під час здійснення представництва;

– збирати відомості, про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, кримінальних, господарських справах і справах про адміністративні правопорушення;

– за згодою клієнта і за його рахунок одержувати письмові висновки фахівців з питань, що виникають при розгляді гос­подарських, цивільних чи кримінальних справ, та потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чин­ного законодавства;

– під час досудового слідства та у судовому засіданні заявляти відводи, клопотання, представляти докази, знайомитися з ма­теріалами кримінальної справи, виступати в судовому засіданні, оскаржувати акти слідства, вирок або рішення суду.

Адвокат має право на оплату праці, що здійснюється на підставі угоди між громадянином, юридичною особою й адвокатом. Якщо адвокат бере участь у кримінальній справі за призначенням (у випадку звіль­нення громадянина від оплати за надання юридичної допомоги через малозабезпеченість) оплата праці здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Захист повинен вестися допустимими засобами. Коли адвокат надав до слідчих чи судових органів докази, які були отримані з порушенням прав сторін, то вони вважаються неприпустимими. Адвокат зобов'язаний використовувати всі дозволені законом засоби для захисту прав і законних інтересів громадян і юридич­них осіб.

Адвокат не має права приймати доручення про надання юри­дичної допомоги, якщо він у цій справі надає чи раніше надавав таку допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулась з проханням про ведення справи.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Ад­вокатська таємниця – необхідна умова здійснення адвокатської діяльності – встановлюється законом в інтересах здійснення правосуддя, захисту професійних відносин між адвокатом та клієнтом, укріплення авторитету та престижу адвокатури.

Адвокатська таємниця – це інформація, що одержана від клієнта та про клієнта, яка стала відомою адвокату у зв'язку з поданням юридичної допомоги, здійсненням захисту і представ­ництва, щодо якої відсутня згода клієнта на її розголошення.

Адвокатська таємниця включає такі елементи: факт звернен­ня до адвоката і питання, з яких особа (фізична або юридична) звертається за правовою допомогою; інформація, що стосується злочину, його учасників, наслідків, даних про особисте життя, що повідомляються обвинуваченим, потерпілим, позивачем чи відповідачем, якщо немає згоди зацікавленої особи на їхнє розго­лошення при вчиненні слідчих і судових дій; аналогічні відомості, що були повідомлені близькими родичами підозрюваного, обвину­ваченого чи підсудного при зверненні за юридичною допомогою; усі відомості, що були повідомлені клієнтом у цивільній чи ад­міністративній справі при представництві його інтересів у держав­них і громадських органах; відомості, відображені у листуванні адвоката і клієнта, які зберігаються у адвокатському досьє.

При характеристиці адвокатської діяльності детально був роз­глянутий принцип конфіденційності. Правила адвокатської етики розрізняють інформацію, що є конфіденційною, та інформацію, що становить адвокатську таємницю. Конфіденційність певної інформації може бути скасована тільки особою, зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонас­тупниками юридичної особи), в письмовій або іншій фіксованій формі. Адвокат не несе відповідальності за порушення принципу конфіденційності у випадках, коли його допитали в установле­ному законом порядку як свідка щодо обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним за­конодавством, хоча й охоплюються предметом конфіденційності інформації. Розголошувати відомості, які складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи неза­конні спроби органів дізнання, слідства і суду допитати адвоката про обставини, що становлять предмет адвокатської таємниці.

Не розголошувати адвокатську таємницю повинні не тільки адвокати, а й їх помічники, посадові особи адвокатських уста­нов. Звільнити адвоката, його помічника та інших посадових осіб адвокатських об'єднань від обов'язку зберігати професійну таємницю може лише клієнт. Відомості, отримані адвокатом від клієнта, зберігаються в таємниці безстроково, навіть якщо особа, що довірила ці відо­мості, померла. Для розголошення такої інформації необхідна згода правонаступників померлої особи.

Усі права, честь, гідність, свобода й особиста недотор­канність адвоката охороняються законом. Надані державою і пере­дбачені законом професійні права адвоката повинні беззастережно виконуватися, без перешкод з боку будь-якої особи. Порушення цих прав або створення перешкод щодо їх здійснення неприпустимі, а у разі допущення таких порушень та перешкод особи, які вчинили такі дії, повинні нести юридичну відповідальність.

Усі документи, що зберігаються в адвоката та пов'язані з виконанням його професійних обов'язків, не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню без його згоди. Забороняється без санкції прокурора прослуховувати телефонні розмови при про­веденні оперативно-розшукових заходів.

Адвокат та його помічник користуються правом на відпустку, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Адвокат та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріаль­ного забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону.

Припинення адвокатської діяльності відбувається на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в наступних випадках:

– засудження адвоката за вчинення злочину після набрання вироком законної сили, за яким адвоката визнано винним;

– обмеження судом дієздатності або визнання адвоката не­дієздатним;

– втрати громадянства України;

– грубого порушення вимог національного законодавства, яке регулює адвокатську діяльність та Присяги адвоката України.

Дата добавления: 2015-05-26