Міжнародні валютні відносини

6. Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин між людьми, юридичними і приватними особами, міжнародними економічними фінансово кредитними організаціями з приводу функціонування й розвитку валюти. Вони обслуговують процес зовнішньої торгівлі, вивезення капіталу, міграції робочої сили, кредитування, розвиток міжнародного туризму та інші сфери. Складовими елементами національної валютної системи є національна валюта, валютні резерви, валютний паритет, курс національної валюти та порядок його дії тощо. Валютні відносини між окремими країнами закріплені в національному валютному законодавстві.

Основні етапи розвитку міжнародної валютної системи: золотий, золото-доларовий (або золотовалютний) і валютний стандарти. Золотий стандарт остаточно сформувався лише в другій половині ХІХ століття і проіснував до середини 30-х років ХХ століття. Його найважливішими рисами були: виконання золотом ролі світових грошей; фіксація золотого вмісту національних валют, їхня безпосередня обмінюваність на золото; чітке визначення на основі золота фіксованих валютних курсів; строга відповідність між наявними у країні золотими запасами й кількістю грошей в обігу.

Золотодоларовий стандарт означав гарантований обмін Міністерством фінансів США іноземним банкам або урядам доларів на золото. Система золотовалютного стандарту почала своє існування після підписання угоди на міжнародній конференції у Бреттон-Вудсі. Система золотовалютного стандарту є системою регульованих і пов’язаних між собою курсів валют.

Проте на шляху виконання доларом функцій світових грошей за правилами золотовалютного стандарту з часом виникли перешкоди. Серед них - зменшення золотих резервів США, нагромадження значних доларових запасів у інших країнах світу, виникнення дефіциту платіжного балансу США. В 1971 р. обмін долара на золото був припинений. Це означало, що система золотовалютного стандарту припинила своє існування.

На зміну Бреттон-Вудській системі прийшла система плаваючих курсів, або Ямайська валютна система. Валютні курси, як правило, визначаються ринковими силами, хоча уряди періодично втручаються в цей процес. Кожна країна сама обирає варіант встановлення валютного курсу.

Важливу роль в сучасній валютній системі відіграють міжнародні грошові одиниці СДР (спеціальні права запозичені) – колективна міжнародна одиниця Міжнародного валютного фонду.

Серед факторів, що впливають на курс валют, основне значення мають: попит населення на товари іншої країни, динаміка доходів населення, зміна внутрішніх цін, грошова політика держави.

Створення міжнародних фінансово-кредитних організацій зумовлено розвитком економічного співробітництва між країнами і світової торгівлі. Основна мета цих організацій – регулювання між народних валютних та фінансово-кредитних відносин, стабілізація світової економіки, надання кредитної допомоги окремим країнам, створення умов для розвитку ринкових структур.

До світових міжнародних фінансово-кредитних організацій належать:

Міжнародний валютний фонд – спеціалізована представницька установа ООН, виникнення якої пов’язано зі створенням післявоєнної міжнародної системи економічних і валютно-фінансових відносин (1944 р.).

Світовий банк найбільший у світі фінансово-кредитна установа, яка надає кредити на державні програми розвитку, технічну і фінансову допомогу.

Європейський банк реконструкції і розвитку – міжнародна фінансово-кредитна установа, що має на меті сприяння економічним реформам у країнах, які здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки.

Україна проводить активну політику спрямовану на співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями.

Дата добавления: 2015-05-26