Співвідношення неустойки та збитків

Порушення боржником зобов'язання може спричинити кредиторові збитки. У цьому зв'язку виникає необхідність з'ясування співвідношення неустойки і збитків. По відношенню до збитків неустойка диференціюється на залікову, штрафну, виключну і альтернативну.

Неустойка буде заліковою, якщо вона поглинається загальним розміром суми спричинених збитків. Це означає, що останні можуть бути стягнені лише в частині, яка не покривається неустойкою. Наприклад, якщо виконанням зобов'язання заподіяно збитків на суму 1000 грн., а неустойку встановлено у розмірі 600 грн., то кредитор має право вимагати від боржника відшкодування збитків лише в сумі 400 грн. Залікова неустойка має значення загального правила (ст. 204 ЦК) і повинна застосовуватися в усіх випадках, якщо законом або договором не передбачено інші види неустойки.

Неустойка, що стягується понад збитки, називається штрафною. У наведеному прикладі це означало б можливість стягнення на користь потерпілої сторони збитків у розмірі 1000 грн. та неустойки в розмірі 600 грн. Така неустойка використовується як засіб боротьби з найбільш серйозними

порушеннями зобов'язань.

Виключна неустойка обмежує відповідальність за невиконання або неналежне виконання лише сплатою неустойки і виключає вимоги про відшкодування збитків. У наведеному прикладі вона обмежується сумою 600 грн.

Закон (ст. 204 ЦК) дозволяє сторонам за договором встановлювати стягнення або неустойки, або збитків. Така неустойка одержала назву альтернативної.

На стягнення неустойки ст. 72 ЦК встановлено скорочений строк позовної давності — 6 місяців.

Уплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання, і відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі. Оскільки неустойка переслідує мету відшкодування збитків, а не лише покарання несправної сторони, судам надається право зменшувати її розмір, якщо вона є надмірно великою.

У ст. 205 ЦК зазначено, що в разі, якщо належна до сплати неустойка надмірно велика порівняно з збитками кредитора, суд має право зменшити неустойку. При цьому повинні бути взяті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правозастосовні органи можуть змінити розмір неустойки, але не виключити повністю її стягнення. Вона може бути зменшена тільки до розміру заподіяних кредиторові збитків. Відшкодування збитків повинно поставити потерпілу сторону не в те становище, в якому вона перебувала до укладення договору, а у становище, якого вона набула б, якби договір було виконано належним чином.

^ 56. Порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку. Порука має бути оформлена як договір, що укладається між основним боржником і поручником на користь третьої особи — кредитора з основного боргу. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа чи кілька осіб. Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржнику.
У разі невиконання основного зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не передбачено договором поруки. Поручитель відповідає в тому самому обсязі, що й боржник, зокрема відповідає за сплату основного боргу, процентів, сплату неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
На поручителя покладається обов'язок до задоволення вимоги кредитора попередити про це боржника, а якщо проти поручителя вчинено позов, — залучити боржника до участі у справі. В іншому разі боржник має право висунути проти вимоги поручителя, який виконав зобов'язання боржника, всі заперечення, які він мав проти кредитора.
Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умов, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель не втрачає права на ці заперечення навіть у тому разі, якщо боржник від них відмовився або визнав свій борг. До поручителя, який виконав зобов'язання, переходять усі права кредитора з цього зобов'язання, в тому числі й ті, що забезпечували виконання основного зобов'язання. Після виконання поручителем зобов'язання кредитор повинен вручити поручителю документи, які посвідчують вимоги до боржника та права, що забезпечують ці вимоги.

^ Порука припиняється з припиненням забезпечуваного нею зобов'язання. Також вона припиняється, якщо кредитор протягом шести, місяців від дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобов'язання не вчинить позову проти поручителя. Коли строк основного зобов'язання не зазначено і не може бути визначено або визначено моментом витребування, порука припиняється, якщо кредитор не вчинить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення поруки.

^ 57. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язання

Гарантією визнається письмове зобов'язання банку, іншої кредитної установи, страхової організації (гаранта), яке видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов'язання грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату. Гарантія діє протягом строку, на який її видано, і є чинною від дня видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржником.
Виходячи із суті цього способу забезпечення зобов'язання, слід виділити такі його особливості. Гарантом може бути лише юридична особа або держава. Як правило, гарантію застосовують для забезпечення належного виконання обов'язків у кредитних договорах. Належне бенефіціарові за гарантією право вимоги до гаранта не може бути передано іншій особі, якщо в гарантії не передбачено інше.
Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром є самостійним і таким, що не залежить від основного зобов'язання, на забезпечення виконання якого гарантію видано. Гарантію не може відкликати гарант, якщо в ній не передбачено інше. Гарант на відміну від поручителя несе субсидіарну відповідальність. Тобто передбачене гарантією зобов'язання гаранта перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. Така відповідальність настає, якщо боржник не має відповідних коштів для повернення бенефіціару.
Гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сум, сплачених бенефіціарові за гарантією, якщо інше не передбачено угодою гаранта з принципалом. Однак гарант не має права вимагати від принципала в порядку регресу відшкодування сум, сплачених бенефіціарові за гарантією не відповідно до умов гарантії або за порушення зобов'язань гаранта перед бенефіціаром, якщо угодою гаранта з принципалом не передбачено інше.
Гарант повинен розглянути вимогу бенефіціара з доданими до неї документами в зазначений у гарантії строк, а в разі відсутності його — у розумний строк, і виявити розумну дбайливість, щоб установити, чи відповідають ця вимога та додані до неї документи умовам гарантії. Гарант має право відмовити бенефіціарові в задоволенні його вимоги, якщо вона або подані до неї документи не відповідають умовам гарантії, або вони подані гарантові після закінчення визначеного в гарантії строку. При цьому гарант повинен негайно повідомити бенефіціара про відмову задовольнити його вимогу.
Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром за гарантією припиняється:
• сплатою бенефіціарові суми, на яку видано гарантію;
• закінченням визначеного в гарантії строку, на який її видано;
• внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові;
• внаслідок відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією за допомогою письмової заяви щодо звільнення гаранта від його зобов'язання.

^ 58. Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.

Завдаток - це грошова сума, що одна сторона передає іншій стороні в рахунок виконання договору на доказ виконання договору і у забезпечення зобов'язання. Якщо зобов'язання не виповнюється з вини боржника задаток не повертається, якщо зобов'язання не виконане з вини особи, що взяла задаток, то задаток повертається в 2-кратному розмірі (ст. 571 ЦК). Функції задатку: 1) Розрахункова, він йде в рахунок оплати майбутнього зобов'язання; 2) є доказом; 3) Забезпечувальна. Відмінність задатку від авансу. На практиці розрізняти задок від авансу складно, тому що повинно бути зазначене в договорі, якщо договір не вказує, що внесена сума є задатком, те це аванс. Аванс (передоплата) - це грошова сума, що видається в рахунок виконання належних платежів, тобто виконує двох функцій: платіжну і доказательственну. Задаток і аванс тільки між фізичними чи особами з їхньою участю.

Дата добавления: 2015-05-26