Платежі (збори) за використання природних ресурсів

Правові основи охорони навколишнього природного середовища в Україні.Захист навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки країни, регулювання природокористування здійснюється правовими (юридичними), організаційно-адміністративними й економічними методами.

Екологічне право включає:

– складання і затвердження основних законів, у тому числі: Конституції, державних законів, урядових підзаконних актів, відомчих нормативних актів, нормативних актів місцевих органів влади та інших документів, яки є обов‘язковими до виконання і яки регулюють проведення організаційно-адміністративних заходів, права й обов‘язки, відповідальність та інші норми діяльності в сфері вирішення екологічних питань;

– формулювання і затвердження екологічних норм природокористування й охорони навколишнього середовища – стандарти і нормативи використання надр, ґрунтів, води, повітря, рослинного і тваринного світу, рекреаційних ресурсів і т.п.;

– складання і затвердження еколого-економічних, еколого-соціальних показників державного контролю за станом навколишнього середовища та діяльністю об’єктів господарства.

Значний внесок в розробку юридичних основ екологічної політики нашої держави внесли також:

– Земельний кодекс України (13.03.1991, оновлений 25.10.2001);

– Лісовий кодекс України (21.01.1994);

– Кодекс України про надра (27.07.1994);

– Водний кодекс України (06.06.1995);

– Закон України про природно-заповідний фонду країни (16.06.1992 з наступними змінами);

– Закон України про охорону атмосферного повітря (16.10.1992 з наступними змінами);

– Закон України про тваринний світ (03.03.1993);

– Закон України про захист рослин (14.10.1998) і Закон України про рослинний світ (09.04.1999).

29. Особливості екологічного і біологічного моніторингу. Моніторинг – це науково-інформаційна система контролю за станом навколишнього середовища, до якої належить спостереження, збирання і обробка інформації, оцінка і прогнозування стану навколишнього середовища. Моніторинг виявляє критичні та екстремальні ситуації, фактори антропогенного впливу, оцінює і прогнозує стан об‘єктів спостереження.

Завдання і функції моніторингу:

– виявлення взаємозв‘язку джерел забруднення природного середовища з об‘єктами, на які вони впливають;

– виявлення каналів поширення забруднювальних речовин у природному середовищі;

– вибір індикаторів для оптимальної оцінки стану навколишнього середовища.

Біологічний моніторинг – орієнтується на реєстрацію чисельності, структури популяцій, характер розмноження та міграцій тварин і рослин. Біологічний моніторинг поділяється на зоологічний, ботанічний і антропогенний (медико-біологічний).

30. Проблеми і перспективи утилізації відходів людської діяльності. Утилізацію промислових і побутових відходів проводять у таких головних напрямках.

– Складування чи захоронення. Основною вимогою до цього є досягнення безпечних умов проживання населення і недопущення їх негативного впливу. Вивіз відходів на звалища є основним методом звільнення від міських відходів, хоча від і найменш досконалий. Найбільшу небезпеку становлять звалищні стічні води, які формуються в результаті випадання опадів. Вони потрапляють у глибинні горизонти і забруднюють ґрунтові води і відповідно ріки. Крім того в наслідок гниття речовин на звалищах утворюється велика кількість летких речовин, які забруднюють повітряний простір. Особливо від цього потерпають жителі населених пунктів, які знаходяться неподалік від звалищ.

– Знищення відходів шляхом їх спалення. Цей метод дозволяє позбутися значної кількості відходів. Проте, недоліком його є те, що більша кількість сміття спалюється на тих же звалищах відкритим способом. Утворюється велика кількість диму і золи, які містять шкідливі речовини. Тому тверді відходи необхідно спалювати у спеціальних печах. Але використання цього методу не набуло ще широкого запровадження – у Європі працює не більше 600 таких установок, США – 200, Японії – 2000.

На даному етапі розвитку найреальніше перейти до повсюдного сортування відходів, оптимізації структури харчування і використання сучасних видів упаковки.

– Очищення забруднених викидів та скидів від шкідливих речовин.

Є різні методи очищення, але всі вони об'єднуються у кілька груп.

1. Механічне очищення здійснюється шляхом:

– подрібнення великих за розмірами часток шляхом механічного впливу;

– відстоювання забруднень за допомогою нафто- і пісковлювлювачів та інших відстійників;

– вилучення механічних часток за допомогою спеціальних решіток та інших пристроїв;

– фільтрування стоків через спеціальні пристрої або пісок;

– вилучення механічних домішок шляхом застосування центрифуг;

– розбавлення стоків чистою водою для зменшення рівня концентрації механічних речовин до екологічно безпечних для скидання у середовище.

2. Хімічне очищення – за рахунок дії хімічних реагентів шкідливі речовини перетворюються в осад і таким чином вилучаються або розкладаються. Головними з них є:

– нейтралізація, яка здійснюється шляхом змішування кислих стічних вод з лугами або додаванням до них реагентів – вапно, карбонати або фільтрування вод через карбонатні нейтралізуючі фільтри;

– окислення – метод знешкодження органічних і неорганічних шкідливих чи токсичних речовин, шляхом хлорування, озонування, додавання кисню, хлорного вапна, хлоридів кальцію та інших активних речовин.

3. Фізико-хімічне очищення – очищення методом електролізу або методом іонообмінних смол. Найчастіше застосовуються мембранні методи очищення, флотація. При ній забруднюючі речовини (СПАВ, нафтопродукти, волокнисті матеріали) разом з бульбашками повітря спливають на поверхню, а потім їх утилізують. Іншими методами є коагуляція – процес з'єднання дрібних частинок у крупніші, сорбція – поглинання забруднень твердими і рідкими сорбентами та інші.

Біологічне очищення – окремі види бактерій здатні розкладати шкідливі речовини у процесі своєї життєдіяльності. Воно здійснюється в біофільтрах, аеротенках, а також і в природних умовах – на полях фільтрації, біологічних водоймах. Залежно від того, які мікроорганізми використовуються розрізняють аеробне (окислювальне) та анаеробне (відновлювальне) біологічне очищення. Паралельно може використовуватися стерилізація, наприклад, стічних вод. Воно може проводитися шляхом електролізу срібла, а також з додаванням у воду кухонної солі з пропусканням електричного струму. При цьому сіль розкладається довільного хлору, який є дуже агресивним.

31. Енергетична проблема людства: її ресурсний і екологічний аспекти. Енергозабезпечення є головною проблемою будь якого промислового виробництва. Сучасна промисловість майже повністю залежить від використання викопного палива і споживає близько 10 млрд. т умовного палива на рік. У світовому енергетичному балансі переважають нафта і вугілля. Головним напрямком розв'язання екологічних проблем енергетики є зміна самої технології спалювання палива, забезпечення глибшої переробки окремих видів палива і запровадження енергозберігаючих технологій.

32. Сутність і значення екологічної експертизи. Екологічна експертиза – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об‘єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об‘єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров‘я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи виконуваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Мета екологічної експертизи – запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього середовища та здоров‘я людей.

Основні завдання екологічної експертизи:

– визначення рівня екологічного ризику і безпеки;

– організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об‘єктів екологічної експертизи;

– встановлення відповідності об‘єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарним нормам, будівельним нормам і правилам;

– оцінка впливу діяльності об‘єктів екологічної експертизи на стан навколишнього середовища, здоров‘я людей;

– оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони природного середовища і здоров‘я людей;

– підготовка об‘єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Принципи екологічної експертизи:

– гарантування безпечного для життя та здоров‘я людей навколишнього середовища;

– збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

– наукова обґрунтованість, незалежність, об‘єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

– екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об‘єктів екологічної експертизи;

– державне регулювання;

– законність.

Об‘єкти екологічної експертизи – це проекти юридичних документів; передпроектні, проектні матеріали; документація з впровадження нових технологій, техніки, матеріалів, речовин, продукції, а також негативні екологічні ситуації в окремих регіонах; чинні підприємства та інші об‘єкти, що можуть негативно впливати на середовище.

33. Методи екологічних досліджень. В зв’язку з тим, що екологія складається з багатьох напрямків досліджень і знаходиться на стику (перехресті) різних наук, спектр наукових методів дослідження– найрізноманітніший. Серед них, слід виокремити:

– загальні методи: системний аналіз; методи формалізації, постановки гіпотез; емпіричний, порівняльний, історичний, метод експертних оцінок і т.п.;

– картографічний та інші графічні методи: найважливіші для визначення ступенів антропогенного впливу на навколишнє середовище у просторовому вимірі та для наочного його відображення;

– нормативні методи: найбільше значення має розробка нормативів і стандартів якості навколишнього середовища, викидів та інших негативних впливів;

– математичні методи: методи обробки статистичних даних (особливе значення мають в біоекології; в неї розвився окремий науковий напрямок – біометрія); методи математичного моделювання (найчастіше використовуються в моделюванні процесів забруднення повітря, ґрунтів, гідросфери, ерозійних процесів; у глобальному моделюванні природних процесів та ін.);

– інформаційні методи: найпоширеніші в дослідженнях геоінформаційних систем (ГІС-технології), у формуванні систем моніторингу, управління і т.п.;

– економічні методи: використовуються в економіці природокористування, екологічній експертизі;

– методи прогнозування: є головнішими в розробці територіальних комплексних програм охорони природи, в цільових комплексних програмах екологічного напрямку, в глобальних прогнозах розвитку людства з врахуванням екологічного аспекту та ін.;

– соціологічні методи: використовуються в соціоекології та багато інших.

34. Екологічна безпека. Екологічна безпека – ступінь захищеності територіального комплексу, екосистеми, людини (безпека життєдіяльності) від можливих екологічних уражень. Визначається величиною екологічного ризику.

Економічний аспект екологічної безпеки включає оцінку:

1) суспільних витрат, які спричинені забрудненням; вони складаються з двох частин – економічних збитків від забруднення і додаткових та компенсаційних витрат на подолання забруднення;

2) економічних збитків – це вартість, яка не була вироблена у результаті забруднення (зниження продуктивності праці, якості природних ресурсів та ін.);

3) додаткових та компенсаційних витрат – це витрати суспільної праці на усунення або зменшення негативних наслідків від забруднення.

35. Екологічна культура, освіта і виховання. Екологічна культура, освіта і виховання є триєдиною категорією поетапності формування людської особистості.

Екологічна освіта – система знань, спрямованих на засвоєння теорії і практики загальної екології, спеціальних екологічних знань у конкретних сферах професійної діяльності, включно елементи географічних, біолого-медичних, геохімічних, соціально-економічних і технічних галузей знань.

Екологічне виховання – вплив на свідомість у процесі формування особистості з метою становлення соціально-психологічних установок і активної громадянської позиції.

Екологічна культура – складова загальноосвітньої культури, яка характеризується глибоким і узагальнюючим осмисленням важливості екологічних проблем для майбутнього розвитку людства.

36. Екологія, предмет, завдання, значення. Екологія з древньогрецької мови означає «наука про дім», тобто наука про навколишнє середовище (довкілля) будь-якого об’єкту (елементів природи, суспільства, господарства та ін.). Предметом дослідження екології є вивчення процесів взаємодії між об’єктом дослідження і довкіллям його існування (причини виникнення цих процесів, їх механізм, наслідки дії, їх зворотний взаємозв’язок). У зв’язку з тим, що існує дуже багато об’єктів дослідження – біологічні, біогеографічні структури, людина, соціальні структури, господарство і його елементи, відповідно існує багато різноманітних «екологій».

Завдання екології мають такий же широкий спектр, як і різноманіття наукових напрямків з яких вона складається. Умовно можна виокремити такі узагальнюючі напрямки задач і завдань, які призначена вирішити екологічна наука:

– науковий: вивчення законів і закономірностей взаємодії суспільства і природи; розробка теоретико-методологічного і методичного апарату, з допомогою якого можна вирішувати конкретні практичні проблеми ліквідації негативних наслідків антропогенного впливу на природу;

– освітній: створення відповідного екологічного світозору і екологічної свідомості, виховання екологічної етики і культури людини, надбання конкретних екологічних знань у сфері своєї майбутньої професійної діяльності;

– практичний (прикладний): збереження життя на Землі, вирішення глобальних екологічних проблем людства, розробка раціональних шляхів природокористування (у тому числі: в кожному напрямку діяльності людства – промисловості, сільському господарстві та інших галузях); розробка конкретних методів охорони природи і захисту людини від негативних антропогенних і природних явищ; пошук нових і удосконалення старих технологій, виробництво екологічно чистих товарів і продуктів, утилізація відходів; розробка методів контролю за станом навколишнього середовища, методів управління (у тому числі: прогнозування і планування) природозахисною діяльністю і т.п. Коло практичних завдань можна деталізувати їх практичною необхідністю.

Значення екології витікає з необхідності й можливостей вирішення завдань, які вона повинна вирішити.

37. Система екологічних стандартів і норм. Вона складається з елементів кількох рівнів:

– міжнародний – стандарти і нормативи, яки розроблені міжнародними організаціями, наприклад, квоти на викиди масових забруднюючих речовин, заборони на використання окремих забруднюючих речовин (фреонів, що руйнують озоновий шар) і т.п. Вони не є обов‘язковими для виконання, їх підтримують тільки ті країни, що підписали відповідні міжнародні угоди (конвенції та інші документи);

– державний – стандарти і нормативи, яки мають директивний характер у межах кожної окремої країни; є обов‘язковими щодо виконання на рівні регіонів (адміністративно-територіальних одиниць) всередині країни;

– регіональний і локальний – норми, що встановлюються на рівні окремих територіальних одиниць місцевими органами влади (доповнюють нормативи державного рівня), або державні стандарти, яки частково дозволяється змінювати з метою кращого врахування регіональних екологічних аспектів;

– відомчі (галузеві) і спеціальні – норми, яки діють тільки в межах окремих галузей і виробництв (враховують специфіку техніко-технологічного способу виробництва; не повинні суперечити державним стандартам).

38. Екологічна паспортизація. Паспортизація підприємств є обов’язковою. Екологічні паспорти розробляються для діючих підприємств і на стадії їх проектування.

Екологічний паспорт складається з двох частин. У перший подають:

– загальні відомості про підприємство;

– вид і кількість ресурсів, що використовуються (площа земельної ділянки, яку займає об‘єкт, тип ґрунтів, кількість споживання води, мінеральних ресурсів, енергії і т.п.), коротка природнокліматична характеристика району розташування та інші природно-екологічні показники;

– опис технології та її екологічних характеристик (види і кількість викидів, скидів, відходів і т.п.), види і особливості використання транспорту, інших додаткових служб;

– система очищення на підприємстві та інше екологічне обладнання і споруди, рекультивація земель і т.п.;

– дані про кількість робітників, характеристика видів робіт, які вони виконують з екологічної точки зору, особливості професійних захворювань та інші еколого-соціальні показники;

– характеристика і види платежів за використання ресурсів і за забруднення та інші еколого-економічні показники.

В паспорті присутня картосхема розміщення підприємства і його окремих дільниць, місць і джерел забруднення навколишнього середовища.

В другій частині паспорту – перелік заходів з метою екологізації виробництва, зменшення забруднення і інших негативних впливів, впровадження нових екологічно чистих і ресурсозберігаючих технологій, очисних споруд і т.п.; терміни виконання природозахисних заходів, обсяги витрат, економія ресурсів, обсяги зменшення викидів і т.п.

Мета розробки екологічного паспорту – поліпшення контролю за екологічними аспектами діяльності підприємств, створення кращих умов і підвищення ефективності проведення природоохоронної та ресурсозберігаючої політики в країні.

39. Екологічний менеджмент. Екологічний менеджмент можна поділити на державний (організаційна система державних структур екологічного напрямку діяльності – на загальнодержавному, регіональному і локальному рівнях) і менеджмент окремих підприємств, фірм, організації та інших об‘єктів господарської діяльності.

Екологічне управління і менеджмент виконує наступні функції:

на державному рівні:

– здійснення природоохоронного законодавства і державних екологічних стандартів;

– контроль за екологічною безпекою;

– забезпечення реалізації природозахисних заходів;

–узгодження дій державних і громадських органів;

на рівні підприємств:

– формування екологічної політики;

– визначення екологічних цілей та завдань;

– розроблення стратегічного плану реалізації екологічної політики;

– розроблення і реалізація програми екологічного управління;

– формування екологічної свідомості та мотивування;

– обмін інформацією та звітування;

– оперативне управління;

– проведення моніторингу;

– аналіз та вдосконалення екологічної політики.

40. Екологічний аудит. Екологічний аудит – це екологічне обстеження діяльності підприємств на предмет визначення: відхилень від норм й вимог природоохоронного законодавства, або державних і міжнародних стандартів; необхідних природоохоронних заходів для поліпшення екологічної діяльності підприємства; шляхів підвищення екологічної інвестиційної привабливості підприємства і т.п. Обов‘язковим екологічний аудит є у випадках: приватизації державних підприємств, при екологічному страхуванні, при розробленні планів природоохоронних заходів, при наданні фінансової екологічної допомоги, при отриманні знаку високої екологічної якості продукції підприємства.

Розрізняють таки види екологічного аудиту:

– екологічна експрес-оцінка інвестиційних ризиків;

– оцінка екологічного стану ділянки території зайнятої підприємством;

– екоаудит продукції на стадії маркетингових досліджень;

– технічний екоаудит на стадії виробництва;

– аудит системи екоменеджменту підприємства.

Екологічний аудит сприяє зменшенню витрат на проведення екологічної діяльності підприємств, підвищенню ефективності виробництва, поліпшенню репутації та ринків збуту продукції підприємства.

41. Екологічний маркетинг, його функції у сфері виробництва, у сфері природокористування. Екологічний маркетинг – це дослідження ринку екологічно чистої продукції, технологій і послуг, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, відходів і вторинної сировини і т.п. Це також складова загальної системи менеджменту підприємства, яка охоплює екологічні аспекти його діяльності.

функції екологічного маркетингу у сфері виробництва:

– вивчення попиту на екологічно безпечну продукцію, екологічне ціноутворення;

– планування екологічно безпечного асортименту, збуту і торгівлі продукції;

– екологічна модернізація виробництва і вивчення пропозицій на більш досконалі екотехнології;

– екологічно безпечне збереження і пересування продукції;

– організація екологічно безпечного обслуговування споживачів;

функції екологічного маркетингу у сфері природокористування:

– освоєння природних ресурсів;

– встановлення платежів і цін на товари та послуги екологічного призначення;

– розвиток всебічних форм торгівлі товарами та послугами екологічного призначення;

– поділ ринків збуту екологічних товарів і послуг відповідно до природно-географічних територій;

– залучення до екологічного ринку іноземних інвесторів;

– освоєння природних ресурсів і створення на їх основі конкурентноспроможної екологічної продукції;

– удосконалення мотивування екологічних потреб потенційних покупців на екологічному ринку і т.п.

42. Екологічне прогнозування, основні методи та елементи. Його зміст полягає у дослідженні майбутніх змін у навколишньому середовищі та їх зворотних впливів на антропогенну діяльність і здоров‘я людей. Екологічне прогнозування є необхідним попереднім етапом для вироблення екологічних програм і екологічного планування.

Прогнозування складається:

– з оцінки перспектив розвитку майбутнього стану прогнозованого явища на основі наявного досвіду;

– умовного тривання у майбутньому тенденцій і закономірностей, що довго тривали у минулому й існують у сучасному;

– моделювання майбутнього стану прогнозованого явища згідно з очікуваними або бажаними змінам.

Основними елементами еколого-економічного прогнозу є:

– оцінка сучасного стану;

– зонування території (виділення ареалів з різними параметрами середовища і забруднення);

– оцінка можливого антропогенного навантаження;

– економічна оцінка збитків;

– оцінка витрат на запобігання збиткам;

– оцінка ефективності природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів.

Основними методами прогнозування є:

– метод аналогій – порівняння прогнозованого явища з добре відомими і дослідженими явищами і процесами;

– екстраполяція – поширення закономірностей, тенденцій, висновків, отриманих із попередніх достатньо вивчених спостережень, на прогнозовані процеси; їх інтерполяція (виявлення проміжного значення між двома відомими моментами явища); побудова динамічних рядів (трендів) розвитку показників прогнозованого процесу (ретроспекція і проспекція прогнозних проектів);

– експертні оцінки – оцінювання тенденцій майбутнього розвитку найкращими спеціалістами у даній сфері дослідження;

– моделювання – побудова нормативних і пошукових (імітаційних) моделей з урахуванням бажаної або ймовірної зміни прогнозованого явища на прогнозований період за наявними прямими або непрямими даними про масштаби і напрямки змін.

43. Екологічні програми. Загальними рисами програм є:

– спрямованість на мету, кінцевий результат;

– підпорядкування всіх заходів і дій у рамках програми кінцевій меті, результатові;

– наявність у програмі системи показників не тільки кількісного, але й якісного характеру;

– об‘єднання під загальним керівництвом і керуванням усіх організацій, виконавців незалежно від відомчої і територіальної приналежності, від початку і до закінчення робіт;

– чіткий розподіл прав, обов‘язків і відповідальності між усіма організаціями-виконавцями за результат кінцевий і результати проміжні;

– чітка координація і погодження функцій організацій;

– гнучка система керування, що відповідає особливостям програм, максимальне наближення до виконавців.

Платне ресурсовикористання передбачає:

– плату за ліцензію на використання природних ресурсів;

– визначення нормативів використання ресурсів;

–встановлення ставок зборів (платежів) за використання ресурсу в межах нормативу (ліміту); за понад надлімітне використання платежі збільшуються кратно 1–5 (коефіцієнт кратності, як правило, встановлює місцева влада);

– порядок і схему збору платежів;

– систему розподілення зібраних коштів.

45. Оцінка ефективності природоохоронної діяльності. Оцінка ефективності природоохоронної діяльності містить у собі:

– оцінку соціально-економічних результатів природоохоронних заходів (повного і чистого ефектів);

– оцінку абсолютної економічної ефективності й часткових ефектів;

– оцінку ефективності капітальних вкладень;

Дата добавления: 2015-05-26