D VII 7

Септакорди.

Співзвуччя, яке складається з чотирьох звуків, розташованих по терціям,

називається септакордом. Для септакордів визначальним є інтервал септими між

крайніми звуками, звідки походить назва акорду.

Головні септакорди ладу. D7. Обернення D7.

1. Домінантсептакордом (D7 або V7) називається септакорд на V ст. натурального мажору та гармонічного мінору.

За видом - це малий мажорний септакорд, оскільки його крайні звуки охоплюють інтервал м7, а в основі лежить В5/3.

Його інтервальний склад – в3+м3+м3 (або В5/3 +м3)

Септакорд, побудований на V ст., є основним виразником домінантової функції ладу, оскільки він поєднує самі характерні ознаки домінантових тяжінь: функціональний бас V ст. і ввідний домінантовий тризвук VII ст. у верхніх голосах.

D7 може бути повним, тобто включати всі чотири тони, і неповним – без квінти (з пропущеним другим ступенем ладу).

2. D7, як і будь-який септакорд, має три обернення.

Домінантовий квінтсекстакорд (D6/5)- це перше обернення D7, яке будується на VII ст. натурального мажору та # VII ст. гармонічного мінору.

Його інтервальний склад – м3+ м3+ в2 ( або зм.5/3 +В2).

Домінантовий терцквартакорд (D4/3)- це друге обернення D7, яке будується на ІІ ст. натурального мажору та гармонічного мінору.

Йогоінтервальнийсклад – м3 + в2 + в3.

Домінантовий секундакорд (D2)- третє обернення D7, яке будується

на IV ст. натурального мажору та гармонічного мінору.

Його інтервальний склад – в2+в3+м3 ( або в2+В5/3).

3. Оскільки D7 та його обернення є дисонуючими акордами, всі вони потребують розв’язання.

Основний вид повного D7 розвязується в неповний Т 5/3 з пропущеною квінтою на потроєним основним тоном.

Неповний D7 розв’язується у повний тонічний тризвук

При розв’язання обернень D7 його основний тон – п’ятий ступінь ладу залишається на місці, решта звуків розв’язуються за ладовим тяжінням.

В результаті : D6/5 розв’язується в Т5/3 з подвоєним основним тоном;

D4/3 розв’язується в Т5/3 з подвоєним основним тоном;

D2 розв’язується в Т6 з подвоєним основним тоном.

D7 та його обернення можуть розв’язатись у тризвук VI ст., який належить до тонічної групи акордів. При цьому у VI5/3 подвоюється терцієвий тон.Якщо подібне розв’язання відбувається в каденції, то вона отримує назву перерваної. Коли ж розв’язання D7 в тризвук VI ст. відбувається всередині твору, такий зворот називається перерваним.

Септакорд, побудований на висхідному увідному тоні - VII ст. мажору та # VII гармонічного мінору – називається увідним септакордом (VII 7)

і є яскравим виразником дисонуючої домінантової гармонії.

По місцеположенню в ладу це найбільш нестійкий акорд, оскільки охоплює всі нестійкі ступені ладу (VII – II – IV –VI).

Існує два види VII 7: малий і зменшений.

Малий увідний септакорд (малий септакорд із зменшеною квінтою) зустрічається на VII ст. натурального мажору і мелодичного мінору,а зменшений увідний – зустрічається тільки в гармонічних видах мажору та мінору.

Акорд має два способи розв’язання:

- в Т з подвоєним терцієвим тоном;

- через D6/5 в тніку.

S ІІ 7

Септакорд, побудований на ІІ ст. мажору та мінору, називається субдомінантовим септакордом – S 7 або II 7.

Існує два види II 7:малий мінорний та малий зменшений.

Малий мінорний ІІ 7 будується на ІІ ст. натурального мажору;

Малий зменшений – на ІІ ст. гармонічного мажору та натурального мінору.

До складу ІІ 7 входять ступені II – IV – VI – I: три нестійких та один стійкий – І ст.).

На основі норм плавного голосоведіння ІІ7 розвязується в Т 6 з подвоєнням терцієвого (іноді квантового) тону, а також через D4/3 в тоніку.

Взаємовідносини мажорних та мінорних тональностей.

1. Одні і ті ж звуки музичної системи можуть бути у багатьох тональностях. Але у кожній тональності, в залежності від співвідношення із тонікою, вони виконують інші функції.

Взаємодія елементів різних тональностей, внаслідок чого виникає їх єдність, створює системи тональностей. Найбільш близькими є паралельні тональності – тональності мажору і мінору,котрі мають у своєму натуральному виді спільний звуковий склад і однакові ключові знаки альтерації, але різні тоніки.

Кожна мажорна тональність має свою паралельну мінорну, котра відстоїть на інтервал малої терції вниз від її тоніки, а кожна мінорна тональність має паралельну мажорну, тоніку якої слід шукати на малу терцію вверх від тоніки мінорної тональності.

Якщо обидві натуральні гами (До мажор і ля мінор) виконати одночасно, то утворюється рух паралельними інтервалами (терціями або секстами), звідки і походить назва, яка визначає подібне співвідношення тональностей.

Тональності, тонічні тризвуки яких будуються на діатонічних ступенях даної тональності, перебувають з нею у діатонічному спорідненні, яка називається першим рівнем споріднення.

Таким чином, кожна мажорна тональність має 6 тональностей першого рівня спорідненості:

- тональність паралельного мінору;

- тональність D та її паралельна;

- тональність S та її паралельна;

- тональність мінорної S.

Кожна мінорна тональність має також 6 тональностей першого рівня спорідненості:

- тональність паралельного мажору;

- тональність мінорної D та її паралельна;

- тональність S та її паралельна;

- тональність мажорної D.

Мажорні та мінорні тональності, тоніки яких збігаються за висотою і

мають однакову назву, називаються одноіменними.

Як і окремі звуки, інтервали чи акорди, тональності можуть бути енгармонічно рівними між собою.

Енгармонічно рівними є тональності, котрі мають однаковий ладовий нахил і розташовані на однаковій висоті, але тоніки яких називаються по

різному.

Практично явище енгармонізму стосується тональностей з великою кількістю

знаків:

Fis = Ges, dis = es (6 # + 6 Ь)

Cis = Des, ais = b (7# + 5 Ь)

Ces = h, as = gis (7Ь +5 #)

Cума знаків в енгармонічно рівних тональностях завжди дорівнює 12. Енгармонізм тональностей використовується для спрощення запису та полегшення читання нот.

Дата добавления: 2015-05-26