Руховим можливостям осіб одного віку і статі також властива велика варіабельність. Здебільшого це стосується м’язової сили, витривалості та швидкісно-силових якостей

Діти одного хронологічного віку і статі не представляють собою однорідну групу. Віковому процесу росту та розвитку організму школярів властиві чималі індивідуальні коливання.

Методики фізичного виховання, які пропонують для викладання розроблені з урахування вікових закономірностей розвитку організму, тобто складені для „середнього” учня конкретної статево-вікової групи. Необхідність урахування у процесі занять фізичними вправами морфо-функціональних відмінностей учнів загальновідома.

Так шкільна морфологія засвідчує індивідуальні відмінності дітей одного віку у формі та розмірах серця, а також його функціонування; у розмірах і структурі кісткового апарату, м’язової системи; у розмірах довжини та маси тіла.

Серед дітей одного хронологічного віку і статі спостерігаються суттєві відмінності у показниках фізичного розвитку (зріст, вага, ОГК, ЖЕЛ, кистьова та станова динамометрія).

Індивідуальні відмінності учнів зумовлені наступними чинниками:

1) біологічними (вік, стать, генетично зумовлені особливості, та ін.);

2) соціальними (сім’я, оточення, школа);

3) психологічними (сприйняття, мислення, характер здібності і др.);

4) особливостями фізичного розвитку.

Все це зумовлює індивідуальний підхід до фізичного виховання того чи іншого учня, який передбачав би необхідність застосування таких методик дозування фізичних навантажень, які б відповідали фактичному стану фізичного розвитку організму учнів. Внаслідок невідповідності застосування засобів і методів фізичного виховання до фізичного стану учнів вправи можуть оцінюватись як важкі для одних і легкі для інших, і як наслідок, зменшується можливість оздоровчого впливу занять фізичною культурою. Але класно-урочній формі занять властиві труднощі в реалізації індивідуального підходу. Тому багато дослідників в галузі дидактики почали вести пошуки таких способів навчання, у яких в певній мірі зберігалися переваги фронтального та індивідуального методів і одночасно нейтралізувалися їхні недоліки. Саме таким вимогам відповідає організація навчально-виховної роботи на основі диференційованого підходу. Цей підхід у ФВ зменшує небезпеку фізичних перенавантажень, сприяє підвищенні оздоровчої ефективності занять фізичними вправами, сприяє міцному засвоєнню рухових навичок вдосконаленню рухових якостей.

Диференційоване фізичне виховання в школі здійснюється таким чином. На початку навчального року служба медичного забезпечення загальноосвітньої школи проводить поглиблений огляд учнів і виявляє дітей із відхиленням у стані здоров’я. Комплексна оцінка кожної дитини проводиться з урахуванням 4 критеріїв: рівня функціонального стану основних систем; ступеня опірності і реактивності організму; рівня фізичного і нервово-психічного розвитку та ступеня його гармонійності; наявності або відсутності хронічної (в тому числі вродженої) патології.

У відповідності до зазначених критеріїв виділяють 5 груп здоров’я:

1-а. Здорові, без хронічних захворювань, з нормальним фізичним і нервово-психічним розвитком, не мають вроджених аномалій і функціональних відхилень, що вимагають корекції. Вони рідко хворіють.

2-а. Діти, у яких немає хронічних захворювань, але існують морфо-функціональнівідхилення; із зниженим опором організму до гострих і хронічних захворювань. Це діти, які перенесли інфекційні захворювання, підлітки із затримкою загального фізичного розвитку (без ендокринних патологій) і значним дефіцитом маси тіла, які часто хворіють (4 рази і більше в рік).

3-а. Діти з хронічними захворюваннями в стані компенсації, збереженими функціональними можливостями.

4-а. Діти з хронічними захворюваннями в стадії субкомпенсації із зниженими функціональними можливостями.

5-а. Діти з хронічними захворюваннями в стадії декомпенсації. Як правило, діти з такою патологією не відвідують школу, вони знаходяться у спеціальних лікувальних закладах.

На основі даних про стан здоров’я, рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості школярі для проведення занять фізичного виховання діляться на три групи: основна, підготовча і спеціальна.

До основної групи відносяться учні, які не мають відхилень у фізичному розвитку і стані здоров’я, а також школярі з незначним відхиленням в стані здоров’я функціонального характеру при умовах достатньої фізичної підготовленості.

До підготовчої групи зараховуються діти, які не мають відхилень в стані здоров’я або мають незначні відхилення в стані здоров’я та фізичному розвитку з недостатньою фізичною підготовленістю.

До спеціальної медичної групи (СМГ) відносяться учні із значними відхиленнями в стані здоров’я постійного або тимчасового характеру. Це діти, у яких діагностовано вроджена вада серця, ревматизм, бронхіальна астма із частими приступами, порушення опорно-рухового апарату (зокрема сколіоз ІІ-ІІІ ступені, порушення нервової та ендокринної систем, тощо.

Основна група виконує шкільну програму з предмету фізична культура у повному обсязі. Додатково їм рекомендуються заняття різними видами спорту. Підготовча група відвідує заняття з ФВ разом із основною, але частковими обмеженнями у бігу, стрибках, вправах на гімнастичних снарядах. Діти цієї групи повинні займатися додатково у секціях (гуртках) ЗФП, самостійно для підвищення рівня фізичної підготовки.

Всі школярі, незалежно від того, до якої медичної групи належать, відвідують обов’язкові уроки, але виконують загально-розвиваючі і коригувальні вправи з різним фізичним навантаженням та ті, які їм не протипоказані. Крім цього, для учнів СМГ організовуються додаткові заняття за спеціальною програмою, які проводить відповідно підготовлений вчитель.

Дата добавления: 2015-05-26