Характеристика захворювань дихальної системи і особливості методики занять з фізичної культури

Організаційно-методичні основи уроків фізичної культури з учнями спеціальної медичної групи, які мають захворювання органів дихання

Хвороби дихальної системи посідають одне з ведучих місць в патології дитячого віку. Це пов’язано і з анатомо-фізіологічними особливостями і з особливістю реактивності організму дитини. Найважливішою з морфологічних особливостей є “експіраторна” побудова грудної клітки в ранньому віці (ніби знаходиться в стані вдиху), відносній вузькості трахеї, бронхів, бідності еластичних волокон, м’якості і піддатливості ребер, хрящів тощо.

При захворюваннях дихальної системи потрібно особливо ретельно стежити за чистотою повітря і комфортністю температури, уникати переохолодження. В перші тижні занять необхідно обмежити вправи на витривалість, швидкість і силу, щоб зменшити задуху.

Важливим у фізичному вихованні учнів, що перенесли захворювання дихальної системи є використання окрім обов'язкових занять у закладі освіти усіх форм фізичного виховання: ранкової гімнастики, загартовуючих заходів, фізкульт-хвилинок, прогулянок, а також самостійного використання засобів фізичного виховання.

Треба пам'ятати, що фізичні вправи принесуть користь, якщо вони виконуються в правильному сполученні з диханням. Одним з основних завдань занять осіб, що перенесли захворювання дихальної системи, є вироблення правильного дихання (повного, глибокого, з акцентом на видиху) з підняттям ребер і опусканням діафрагми при помітній рухливості грудної клітки і передньої стінки живота. Важливе значення має оволодіння учнями технікою фізичних вправ, спрямованих на дренаж бронхів. Суть цих фізичних вправ полягає в тому, що з великою силою здійснюється стискання грудної клітки в ділянці нижніх ребер і діафрагми, тому ці прийоми носять назву "вижимання".

Важливим моментом, що здійснює вплив на ефективність засобів, які застосовуються при захворюваннях органів дихання, є вихідні положення. Для активізації дихання в вражених відділах легенів застосовуються вихідні положення на здоровому боці. Навпаки, для зменшення вентиляції враженої сторони дитину вкладають на хворий бік. При необхідності посилення екскурсії верхніх відділів легенів застосовуються вихідні положення з переключенням ваги верхніх кінцівок на таз (руки на талії) чи на опору (руки в упорі на кріслі). Часта зміна вихідних положень доцільна при поширених осередкових процесах і для посилення дренажно функції бронхіального дерева. Також застосовують і спеціальні (дренажні) положення.

При побудові занять бажано в його основній частині 50-55% часу відводити на виконання дихальних вправ, чергуючи їх з виконанням запланованих вправ.

Учням із захворюваннями органів дихання рекомендуються загальнозміцнюючі вправи, вправи для розвитку рухливості грудної клітки, зміцнення мускулатури, дихальні вправи динамічного і статичного характеру. Заняття проводяться груповим методом, бажано на повітрі. У заняття включаються бігові і стрибкові вправи, що чергуються з різними видами ходьби; ходьба в поєднанні з дихальними вправами, з рухами рук. Особливо корисні жваві і спортивні ігри волейбол, баскетбол, бадмінтон, а також плавання, заняття веслуванням, катання на ковзанах і лижах, акробатика і спеціальні вправи, які також можна виконувати в домашніх умовах.

Спеціальні засоби: дихальні вправи для дренажу бронхів, гімнастика грудної клітки, масаж обличчя, гімнастика О.М.Стрєльнікової та Бутейко. Дихальна гімнастика (з подовженим видихом) в положенні лежачи і сидячи. Масаж обличчя допомагає зменшити набряк слизової оболонки носоглотки, очистити придаткові пазухи (гайморові, решітчаті, фронтальні) від патологічного вмісту, нормалізувати дихання. Масаж та самомасаж задньої поверхні шиї, потилиці сприяє покращенню кровообігу, чинить сприятливий вплив на ЦНС.

Фізичне навантаження від заняття до заняття збільшується.

Дата добавления: 2015-05-26