Сутність і проблематика історії етики

Розділ 2. Історія етики

Запитання та завдання

1. Проаналізуйте походження і сутність терміна “етика”.

2. Дослідіть виникнення терміна “мораль”, охарактеризуйте його зміст.

3. У чому полягають особливості натуралістичних етичних концепцій?

4. Проаналізуйте специфіку соціально-історичних концепцій сутності моралі.

5. Яке місце посідає етика в системі філософських дисциплін?

6. Поміркуйте, який емпіричний матеріал використовує етика, з’ясовуючи загальні закономірності моралі.

7. Проаналізуйте співвідношення моралі та етики.

8. У чому виявляється специфіка мови моралі і мови етики?

9. Які аргументи спростовують твердження про неможливість створення наукової етики?

10. Назвіть і охарактеризуйте функції етики.

11. Чому знання етики ще не може гарантувати людині високу моральну культуру?

12. За яких умов знання етики сприяє піднесенню моральної культури особистості?

13. Прокоментуйте висловлювання:

— Етика є наукою про відносини, які існують між людьми, і про обов’язки, що випливають із цих відносин (П.-А. Гольбах).

— Освічений розум облагороджує моральні почуття: голова повинна виховати серце (Ф. Шіллер).

— Правильна поведінка від нестачі волі страждає більше, ніж від нестачі знань (Г. Спенсер).

— Добре міркувати про доброчесності – ще не означає бути доброчесним (Арістотель).

— Існують істини, в яких недостатньо переконати будь-кого, а які треба дати відчути; саме такі істини моралі (Ш.-Л. Монтеск’є).

— Коли ясно, в чому полягає істинна мораль, то і все решта буде ясно (Конфуцій).

— Етика – це спроба надати всезагальної значущості деяким нашим бажанням (Б. Рассел).

— Етика є філософія переконання (І. Кант).

— Етика є філософія доброї волі, а не тільки доброї дії (І. Кант).

— Етика є естетикою душі (П. Реверді).

— Проповідувати мораль легко, обґрунтувати її важко (А. Шопенгауер).

— Істинна етика починається там, де перестають користуватися словами (А. Швейцер).

Історія етики – це велика школа гуманності, промовиста дискусія про вічні проблеми людського буття, про принципи узгодження інтересів особи з інтересами спільнот, суспільства. Ця дискусія розпочалася на світанку цивілізації, тривала упродовж усього її розвитку, є актуальною і нині.

Історія етики є своєрідною історією моралі. Сформувавшись як результат її осмислення, етика поступово набувала відносної самостійності, почала розвиватися за своїми внутрішніми, іманентними (притаманними їй) законами. У наш час етичні концепції нерідко виходять за межі проблем моралі, в лоні якої вони виникли. Це виявляється, зокрема, в наступності етичних концепцій, яка не завжди відображає наступність розвитку моралі.

У своїх студіях вона послуговується історичним і логічним методами, які забезпечують адекватне сприйняття й послідовний розгляд різноманітних феноменів, що є предметом її пізнання.

Ігнорування історичного методу призводить до спотворених уявлень про розвиток етики, оскільки з етичних учень минулого до уваги беруть переважно те, що відображено в сучасній етиці як теорії моралі. Наприклад, марксистсько-ленінська етика ігнорувала або піддавала різкій критиці не тільки буржуазні концепції сутності моралі, а й соціалістичні, якщо вони не збігалися з компартійним тлумаченням соціалізму і комунізму. Не позбавлені упередженості й багато сучасних етичних концепцій.

Наслідком недооцінювання, ігнорування логічного методу є фрагментарність, непослідовність дослідження етичних учень минулого, ототожнення етапів їх розвитку із загальноісторичним процесом, невиправдані повторення положень, сформульованих мислителями різних епох і народів. За цього підходу в трактуваннях таких категорій етики, як “добро”, “зло”, “справедливість”, “совість”, “честь”, “гідність” та інші, нерідко важко віднайти істинні, перевірені часом думки або положення, прогрес у становленні наукової теорії моралі.

Загалом для історії етики чи не найгострішою є проблема послідовності, чіткого дотримання єдиних принципів аналізу етичних концепцій, неупередженого, об’єктивного їх розгляду і розкриття змісту; крім того, недопустимими є неконструктивна критика і відсторонена оцінка таких концепцій. Неупереджений дослідник має розглядати етичні вчення, концепції, позиції віруючого, вільнодумця й атеїста, ідеаліста і матеріаліста тощо без нав’язування їм неприйнятних для них поглядів, оскільки філософське мислення є плюралістичним, толерантним, діалогічним.

Пізнання історії етики не обмежується вивченням певної сукупності істин, встановлених теоріями моралі. Ця праця спонукає людину заглянути в себе, розвивати моральну рефлексію (роздуми, сповнені сумнівів, суперечностей), задумуватися над смислом буття людини і власного життя. Для історії етики важливо з'ясувати залежність кожної етичної концепції від домінуючої моралі певного етносу, соціальних проблем, типових конфліктних ситуацій, які покликали до життя, актуалізували роздуми над відповідними моральними нормами, осмислення яких і явилось у формі етичних учень.

Створення етичних теорій не є самоціллю, їх автори часто мріють про реалізацію сповідуваних ними ідеалів, принципів у реальному бутті людей. Однак далеко не всі моралісти (ті, хто моралізує), навчаючи людство жити, самі дотримуються проголошуваних ними моральних заповідей, норм, правил, приписів, як і те, що спосіб життя релігійних учителів людства (Будди, Мойсея, Ісуса Христа, Мухаммеда), а також таких світських мислителів, як Сократ, Діоген Синопський, Григорій Сковорода, Лев Толстой, Махатма Ганді, Альберт Швейцер узгоджувався з їхніми моральними принципами.

Загалом етичні концепції давнього світу сприяли формуванню основ етики як науки. Вивчаючи вплив етичних теорій, концепцій та ідей на мораль і моральність, історія етики з однаковою увагою розглядає їх усі.

Дата добавления: 2015-05-26