Питання 1. 1. Опрацювати питання, рекомендовані для самостійного вивчення

Завдання

1. Опрацювати питання, рекомендовані для самостійного вивчення.

2. Дати письмову відповідь на запитання:

2.1. В чому заслуга меркантелістів?

2.2. В чому суть вчення фізіократів?

2.3. Які проблеми економічного життя розв”язали представники класичної економічної школи?

2.4. Що нового в економічну науку внесли марксисти?

2.5. В чому суть вчення маржиналізму?

2.6. В чому суть вчення Маршалла?

2.7. До чого зводиться теорія макроекономічного аналізу Кейнса?

2.8. Що, на Вашу думку, можна взяти з кожної економічної теорії для стабілізації економіки України?

Тема 2. Виробництво і його основні чинники

Методична мета: студенти повинні знати суть і зміст виробництва як процесу, його рівень розвитку; основні етапи еволюції технологічного способу виробництва; сутність суспільного продукту, сукупного суспільного продукту, кінцевого суспільного продукту, валового національного продукту, чистого продукту; вміти визначати основні чинники суспільного виробництва та обгрунтувати їх взаємодію; визначати форми поєднання робочої сили і засобів виробництва у різних суспільно-економічних формаціях; оцінювати результативність виробництва.

План

1. Виробництво як процес, його суть і зміст.

2. Основні чинники суспільного виробництва, їх взаємодія.Технічний спосіб виробництва та основні етапи його еволюції.

3. Виробничий потенціал і межа виробничих можливостей.

Література

1. Економічна теорія: Політекономія / За ред. Базилевича В.Д. – К.: Знання – Прес, 2001.

2. Економічна теорія: Мікроекономіка і макроекономіка / За ред. Ватаманюка В.Д. – К.: Вища школа, 2001.

3. Основи економічної теорії / За ред. Чухна А.А. – К.: Вища школа, 2001.

Для задоволення своїх потреб люди виробляють різноманітні товари й послуги. Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування і розвитку. Виробництво характеризується такими ознаками:

- завжди є суспільним;

- має безперервний характер розвитку, постійно повторюється;

- у процесі виробництва між людьми виникають економічні відносини;

- виробництво є складовою частиною соціально-економічної системи.

Виробництво можливе тільки в процесі праці, яка має завершений характер. Основним результатом виробництва є готовий продукт, до складу якого входять матеріальні і нематеріальні блага і послуги, які створюються в різних сферах і галузях суспільного виробництва. За характером діяльності людей у суспільстві можна виділити три великі сфери виробництва:

1) основне виробництво;

2) виробнича інфраструктура;

3) соціальна інфраструктура.

Основне виробництво – це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання і засоби виробництва. До основного виробництва належать:

- промисловість;

- будівництво;

- сільське господарство;

- рибальство;

- мисливство і лісове господарство.

Виробнича інфраструктура– це комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність народного господарства. До них належать:

- транспорт;

- зв’язок;

- торгівля;

- кредитно – фінансові заклади;

- спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційні, рекламні та інші).

Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва.

Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у примноженні розумових і фізичних здібностей людей, їх професійних знань.

Сфера соціальної інфраструктури включає такі галузі:

- охорону здоров’я і фізичну культуру;

- систему підвищення кваліфікації;

- житлово-комунальне господарство;

- культуру і мистецтво.

Суспільне виробництво за структурою складається з таких фаз:

а) власне виробництво;

б) розподіл;

в) обмін;

г) споживання.

Фази виробництва тісно між собою пов’язані, хоча кожна з них відокремлена, має свої характері особливості.

Тісний зв’язок існує між виробництвом і споживанням.

Споживання – це використання створених благ. Воно буває виробниче і особисте. Виробниче споживання – це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення необхідного продукту. Виробниче споживання практично визначає виробництво. З ним пов’язане і особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворення робочої сили.

Споживання визначає мету виробництва і його структуру. Виробництво створює предмети споживання, породжує нове споживання, визначає його спосіб.

Перед тим як надійти до споживача, продукт має бути розподілений.

Види розподілу:

а) розподіл засобів виробництва;

б) розподіл трудових ресурсів;

в) розподіл предметів споживання.

У процесі розподілу встановлюється частина кожного працівника у створенні суспільного продукту. Але щоб отримати саме те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, продукт має пройти стадію обміну

Обмін виступає в трьох видах:

а) обмін діяльністю і здібностями;

б) обмін засобами виробництва;

в) обмін предметами споживання.

Виробництво, розподіл, обмін і споживання завжди слід розглядати як органічне ціле. Це дає змогу розкрити зміст економічного ладу як скоординованої системи економічних відносин.

Дата добавления: 2015-05-26