Самостійна робота. Суспільні фонди споживання

Суспільні фонди споживання. Фонди споживання та нагромадження.

Суспільні фонди споживання (СФС) – це фонди, за допомогою яких забезпечується (повністю або частково) задоволення потреб в освіті й культурі, охороні здоров’я і житлі, утримання непрацездатних членів суспільства. За функціональним призначенням їх можна поділити на фонди спільного задоволення потреб та фонди для непрацездатних.

До фондів спільного задоволення потреб слід віднести бюджетні та благодійні послуги освіти, охорони здоров’я, будинків інвалідів та людей похилого віку, дитячих будинків. Головною функцією цього виду СФС є розвиток і підтримка здібностей населення, створення сприятливих економічних умов для розширеного відтворення народонаселення і робочої сили.

Основними ознаками СФС спільного задоволення потреб є:

· незалежність міри одержуваних благ від тривалості трудової участі, стажу роботи і величини зарплати;

· блага розподіляються переважно у вигляді безплатних послуг, матеріальна основа надання благ залишається в основному в державній власності.

Матеріальною основою СФС спільного задоволення потреб є продукт, що створений у виробництві; формою прояву – безплатні послуги. Ці фонди використовуються через держбюджет, фонди соціального розвитку підприємств і організацій.

Другим видом СФС є фонди для непрацездатних. До останніх належать ті, що досягли похилого віку або втратили працездатність внаслідок хвороби або каліцтва; особи, що втратили працездатність частково, а також ті, що не досягли працездатного віку: студенти стаціонарного навчання; учні середніх спеціальних та інших закладів. Іноді ці фонди називають фондами взаємодопомоги. До цього виду слід віднести пенсії, допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплату відпусток по вагітності та пологах, оплату пільгових годин працюючим підліткам, стипендії студентам, допомоги дітям та ін.

Головна функція такого виду СФС є створення загальних сприятливих матеріальних умов для нормального відтворення народонаселення, робочої сили, підтримання звичайних умов життя, що склалися внаслідок особистої трудової діяльності. Основними ознаками СФС цього виду є:

· одержання благ, пов’язане з участю в праці у минулому і майбутньому;

· у ряді випадків розмір коштів залежить від тривалості трудового стажу і величини заробітної плати;

· блага розподіляються у грошовій формі, переходять в особисту власність;

· споживач сам розпоряджається одержаними коштами.

Формами прояву СФС є грошові виплати з бюджетних асигнувань і коштів підприємств, профспілкових організацій.

За економічним призначенням СФС спрямовуються на забезпечення безплатної освіти і професійно-технічної підготовки, утримання дітей у дошкільних установах, школах-інтернатах, класах продовженого дня; безоплатної медичної допомоги, фізичного виховання, організації відпочинку і соціального забезпечення, стипендії.

За способом розподілу серед членів суспільства розрізняють такі СФС:

1) ті, що розподіляються незалежно від кількості і якості праці (безплатна медична допомога, навчання дітей і дорослих);

2) ті, що розподіляються з урахуванням минулого заробітку і стажу роботи (пенсії, допомоги з тимчасової непрацездатності);

3) ті, що розподіляються з урахуванням забезпеченості сімей.

За джерелами формування СФС поділяються на загальнодержавні, які формуються з коштів державного бюджету і бюджету соціального забезпечення; кошти, що виділяються підприємствами; кошти громадських організацій.

За формами надання СФС можна поділити на:

1) грошові виплати;

2) натуральні видачі;

3) безплатні послуги.

На сьогоднішній день в Україні посилюється роль суспільних фондів споживання, що мають благодійний характер.

Фонд споживання – це частина сукупного продукту, яка використовується для придбання необхідних товарів і послуг. Фонд нагромадження – це частина сукупного продукту, яка використовується на збільшення національного доходу. Нагромадження забезпечує зростання національного багатства у вигляді виробничих і невиробничих фондів і життєвих засобів. На основі нагромадження підвищується життєвий рівень населення. Цей причинно-наслідковий зв”язок має постійний характер і являє собою економічний закон нагромадження. Формами його прояву є взаємозв”язок величини виробничого нагромадження і розмірів споживання населення, безперервне зростання функціонуючих виробничих фондів, збільшення кількості зайнятих, вдосконалення структури сукупного працівника, примноження національного багатства, підвищення життєвого рівня населення. Методами використання закону нагромадження є регулювання інвестицій, забезпечення їх ефективності. Соціально-економічна ефективність нагромадження визначаєтьсся співвідношенням між зростанням фонду нагромадження і зростанням реальних доходів населення. Підвищення ефективності нагромадження означає підвищення ефективності інвестицій. Для цього необхідно збільшувати випуск потрібної суспільству продукції при найменшій сумі вкладень або зменшенні питомих капіталовкладень на одиницю продукції. Вирішальним засобом підвищення ефективності інвестицій є науково-технічний прогрес.

Дата добавления: 2015-05-26