Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Шлях файл




Адреса

Служба доменна

Універсальний покажчик ресурсу відображає:

 Протокол відповідної служби. В даному прикладі використано протокол http:// –

протокол передачі гіпертексту.

 Назву служби. В даному прикладі це служба Веб - www

 Доменну або IP-адресу, яка однозначно ідентифікує веб-сервер в мережі Інтернет,

на якому розміщено потрібний сайт чи інший ресурс.

 Шлях, що складається з імен директорій, розділених символом «/» (слеш),

послідовно відкриваючи які, можна «дістатися» до потрібної інформації. У

даному прикладі інформація знаходиться в директорії «documents».

 Ім'я файлу, який містить потрібну інформацію. В цьому прикладі інформація

знаходиться у файлі page.html.

Протоколи Інтернет

Але, для того, щоб скористатися відповідною службою, мають порозумітися між

собою всі комп’ютери, що задіяні в цьому процесі. Для цього розроблено спеціальні

правила – протоколи. Кожен протокол виконує притаманну йому функцію і має бути

сумісним з іншими протоколами.

Сукупність протоколів, що пов’язані між собою і є розподіленими по рівнях

називається стеком протоколів.

В кожному комп’ютері, що під’єднаний до локальної чи глобальної мережі

протоколи встановлюються і мають обов’язково виконуватися.

В самому узагальненому вигляді стек має такі протоколи:

 Протоколи прикладного рівня.

 Протоколи транспортного рівня.

 Протоколи мережного рівня.

Протоколи прикладного рівня

Це самий верхній рівень. Протоколи прикладного рівня є посередником між

програмою-клієнтом та мережею. Вони перетворюють інформацію, що передається по

мережі у форму, яка є зрозумілою для програми-клієнта.

Протокол HTTP (Hyper Text Transfer Protocol). Забезпечує передачу з віддаленого

веб-серверу до локального комп’ютера документів у форматі HTML і навпаки.

За допомогою протоколу HTTP організується відправлення запитів до веб-

серверу, обробка його відповіді і формування інформації у вікні браузера.

Протоколи для роботи з електронною поштою. Призначені для організації

доставки та передачі повідомлень через поштовий сервер.

Протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol). Відповідає за відправлення

листів від клієнта до поштового серверу. Дозволяє відправляти повідомлення на кілька

адрес, проміжні збереження, пересилання копій на інші адреси.

Протокол РОР3 (Post Office Protocol). Доставка листів від поштового серверу до

клієнта. Цей протокол має вбудовані механізми розпізнавання адрес електронної

пошти, а також модулі підвищення надійності отримання повідомлень.



Протоколи FTP, TelNet та інші. Призначені для постачання інформації до

програм-клієнтів відповідних служб.

З появою можливостей під’єднання до Інтернету мобільних пристроїв

(телефонів, смартфонів, КПК) застосовується WAP протокол, який надає доступ до

різних служб Інтернету.

Протоколи транспортного рівня

Керують передачею інформації. Основним завданням є контроль правильності

передачі даних, а також забезпечення надійної доставки даних до призначеного

комп’ютера.

Протокол отримує інформацію від протоколів прикладного рівня і розділяє її на

окремі частинки – пакети. Важливою частиною пакету є його заголовок, в якому

зазначається: номер пакету, інформація про комп’ютер-відправник та комп’ютер-

приймач, а також контрольна сума, що потрібна для перевірки цілісності пакету.

Для подальшої передачі пакет скеровується на наступний рівень (в межах цієї

лекції - мережний) і далі по мережі до комп’ютер-приймача і звідти має надійти

підтвердження про прийом пакету. Якщо пакет не дійшов, загубився або пошкодився,

його буде надіслано ще раз. Після надходження пакетів до місця призначення, протокол

транспортного рівня комп’ютера-приймача аналізує їх заголовки, об’єднує пакети до

єдиного цілого і відправляє інформацію до протоколів прикладного рівня.

Щоб запобігти спотворенню інформації при пакетуванні комп’ютер-відправник

обчислює і вписує у заголовок контрольну суму. Комп’ютер-приймач за тим же

алгоритмом обчислює свою контрольну суму для цього пакету і порівнює її з тою, що є

у заголовку і, якщо сума не збігається, пакет вважається спотвореним і надсилається

ще раз. Такий спосіб передачі інформації є доволі зручним і швидким.

Самим поширеним і відомим є протокол TCP (Transmission Control Protocol),

який має давню історію, є одним з найперших транспортних протоколів і постійно

вдосконалюється.

Протоколи мережного рівня

Здійснює взаємодію конкретних комп’ютерів мережі, тобто визначає маршрут

руху інформації всередині мережі. Такий процес називається маршрутизацією. На

шляху між комп’ютером-клієнтом та комп’ютером-сервером може знаходитися кілька

проміжних комп’ютерів, які називаються маршрутизаторами. Маршрутизатор визначає,

які на даний момент з’єднання існують і є менш завантаженими для передачі пакету.

Тому пакети не завжди передаються одним шляхом і за однаковий час.

На мережному рівні комп’ютера-приймача пакети накопичуються

(буферизуються), потім передаються до протоколу транспортного рівня.

Найпопулярнішим і відомим мережним протоколом є ІР-протокол (InterNet Protocol).

Ще одним призначенням ІР-протоколу є забезпечення адресації під час пересилання

інформації.

Базовий рівень. Цей рівень є найнижчим рівнем програмного забезпечення.

Відповідає за взаємодію з базовими апаратними засобами. Базове програмне

забезпечення міститься у складі базового апаратного забезпечення і зберігається у

спеціальних мікросхемах постійного запам’ятовуючого пристрою (ПЗП), утворюючи

базову систему введення-виведення BIOS. Програми та дані записуються у ПЗП на

етапі виробництва і перевстановити їх досить складно.

Системний рівень – є перехідним. Програми цього рівня забезпечують

взаємодію інших програм комп’ютера з програмами базового рівня і безпосередньо з

апаратним забезпеченням. Від програм цього рівня залежать експлуатаційні показники

всієї обчислювальної системи. При під’єднанні до комп’ютера нового обладнання, на

системному рівні повинна бути встановлена програма, що забезпечує для решти

програм взаємозв’язок із цим пристроєм. Конкретні програми, призначені для

взаємодії з конкретними пристроями, називають драйверами.

Інший клас програм системного рівня відповідає за взаємодію з користувачем.

Завдяки йому є можливість вводити дані у обчислювальну систему, керувати її

роботою й отримувати результат у зручній формі. Це засоби забезпечення

користувацького інтерфейсу, від них залежить зручність та продуктивність роботи з

комп’ютером.

Сукупність програмного забезпечення системного рівня утворює ядро

операційної системи комп’ютера. Наявність ядра операційної системи – є першою

умовою для можливості практичної роботи користувача з обчислювальною системою.

Ядро операційної системи виконує такі функції: керування пам’яттю, процесами

введення-виведення, файловою системою, організація взаємодії та диспетчеризація

процесів, облік використання ресурсів, оброблення команд і т.д.

Службовий рівень. Програми цього рівня взаємодіють як із програмами базового

рівня, так і з програмами системного рівня. Призначення службових програм (утиліт)

полягає у автоматизації робіт по перевірці та налаштуванню комп’ютерної системи, а

також для покращення функцій системних програм. Деякі службові програми

(програми обслуговування) відразу додають до складу операційної системи,

доповнюючи її ядро, але більшість є зовнішніми програмами і розширюють функції

операційної системи. Тобто, у розробці службових програм відслідковуються два

напрямки: інтеграція з операційною системою та автономне функціонування.

Класифікація службових програмних засобів:

1. Диспетчери файлів (файлові менеджери). За їх допомогою виконується

більшість операцій по обслуговуванню файлової структури копіювання, переміщення,

перейменування файлів, створення каталогів (папок), знищення об’єктів, пошук файлів

та навігація у файловій структурі. Базові програмні засоби містяться у складі програм

системного рівня і встановлюються разом з операційною системою

2. Засоби стиснення даних (архіватори). Призначені для створення архівів.

Архівні файли мають підвищену щільність запису інформації і відповідно,

ефективніше використовуються носії інформації.

3. Засоби діагностики. Призначені для автоматизації процесів діагностування

програмного та апаратного забезпечення. Їх використовують для виправлення помилок

і для оптимізації роботи комп’ютерної системи.

4. Програми інсталяції (встановлення). Призначені для контролю за додаванням

у поточну програмну конфігурацію нового програмного забезпечення. Вони слідкують

за станом і зміною оточуючого програмного середовища, відслідковують та

протоколюють утворення нових зв’язків, загублені під час знищення певних програм.

Прості засоби управління встановленням та знищенням програм містяться у складі

операційної системи, але можуть використовуватись і додаткові службові програми.

5. Засоби комунікації. Дозволяють встановлювати з’єднання з віддаленими

комп’ютерами, передають повідомлення електронної пошти, пересилають факсимільні

повідомлення тощо.

6. Засоби перегляду та відтворення. Переважно для роботи з файлами, їх

необхідно завантажити у "рідну" прикладну систему і внести необхідні виправлення.

Але, якщо редагування не потрібно, існують універсальні засоби для перегляду (у

випадку тексту) або відтворення (у випадку звука або відео) даних.

7. Засоби комп’ютерної безпеки. До них відносяться засоби пасивного та

активного захисту даних від пошкодження, несанкціонованого доступу, перегляду та

зміни даних. Засоби пасивного захисту – це службові програми, призначені для

резервного копіювання. Засоби активного захисту застосовують антивірусне програмне

забезпечення. Для захисту даних від несанкціонованого доступу, їх перегляду та зміни

використовують спеціальні системи, базовані на криптографії.

Прикладний рівень. Програмне забезпечення цього рівня являє собою комплекс

прикладних програм, за допомогою яких виконуються конкретні завдання (від

виробничих до творчих, розважальних та навчальних). Між прикладним та системним

програмним забезпеченням існує тісний взаємозв’язок. Універсальність

обчислювальної системи, доступність прикладних програм і широта функціональних

можливостей комп’ютера безпосередньо залежать від типу наявної операційної

системи, системних засобів, що містяться у її ядрі й взаємодії комплексу людина-





Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 123; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:




studopedia.su - Студопедия (2013 - 2018) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление ip: 54.161.77.30
Генерация страницы за: 0.009 сек.