Швейцарія

Державний устрiй	Конституцiйна монархiя з парламентською формою правлiння.Глава держави ‑ Король, за яким, згiдно із змінами до Конституції, внесеними в 1974 році, зберiгаються лише представницькi функцiї. З 19 вересня 1973 року королiвський престол посiдає Карл XVI Густав, 1946 року народження, з династiї Бернадотiв (Жан-Батист Бернадот, маршал Наполеона, у 1810 році став Королем Швеції). Королева ‑ Сiльвiя, 1943 року народження, дочка промисловця з Німеччини. З 1979 року шведський престол успадковується як по чоловiчiй, так i жiночiй лiнiї. Наступницею престолу є Кронпринцеса Вiкторiя, 1977 року народження.
Законодавча влада	В країнi належить однопалатному Парламентовi (Риксдагу). Заснований в 1435 році. Складається з 349 депутатiв, яких обирають на 4 роки на основi пропорцiйного представництва (черговi вибори вiдбулися 19 вересня 2010 року, наступні заплановані на 2014 рік). Загальне виборче право, що надається громадянам, якi досягли 18‑рiчного вiку, було запроваджене в 1921 році.   Пiдготовка законопроектiв здiйснюється шістнадцятьма постiйними комiтетами, в яких пропорцiйно представленi рiзнi полiтичнi партiї та угруповання. Голова шведського парламенту – Спікер (шведською мовою – „тальман”). Нині цю посаду обiймає Пер Вестерберг, який представляє Помірковану партію Швеції.
Виконавча влада	Належить Уряду на чолi з Прем'єр‑мiнiстром, кандидатуру якого, як i склад самого Уряду, затверджує Риксдаг. З жовтня 2006 року коаліційний правоцентристський Уряд, сформований партіями Альянсу, очолює Фредрік Райнфельдт (представник Поміркованої партії).

Звичайно, конституція, як основний

закон, має певну правову цінність, на чому власне і тримається національне право, але глибокий

зміст конституціоналізму дає зрозуміти, що внаслідок неповного правового регулювання саме

принципи права виступають компромісом між окремими соціальними прошарками суспільства.

Перш за все, поняття «конституціоналізм» означає доктрину, задіяну в політично-правовому

житті, де є необхідним обґрунтування конституційного ладу, системи політики, що безпосеред

-

ньо стримується основним законом — конституцією, що реалізується на практиці. Конституціо

-

налізм — це політико-правова теорія, що обґрунтовує необхідність встановлення конституційно

-

го ладу [8, с. 244].

Перш за все, для системи конституціоналізму характерна особливість обмежувати публічну

владу на користь громадян для реалізації ними своїх свобод. В свою чергу Т. Гоббс, пояснює об

-

меження особистої свободи на користь самозахисту принципом громадянського суспільства [2,

с. 5, 25].

Головним компонентом конституціоналізму в правовій державі є норма, що втілюється у прин

-

ципах права, тобто у вихідних ідеях його існування, що виражають найбільш важливі закономір

-

ності певного типу держави і права. Однією з характерних рис принципів права є їх універсальний

характер: для особи відкривається доступ до соціальних благ. Вища панівність або ж імператив

-

ність принципів права виявляється в їх прямій фіксації в конституціях, але ідеї конституціоналізму можуть бути закріплені і в інших джерелах права

Дата добавления: 2015-05-26