Політичний устрій

Не зважаючи на невелику територію, Данія має незалежну позицію в стосунках з ЄС. Показовим прикладом такої поведінки може слугувати випадок, коли країна проголосувала проти Маастрихтської угоди, що сприйнялося як затримання просування на шляху до єдиної Європи, на референдумі у 1992 році (Угода була потім ратифікована внаслідок перемовин у наступному році). Данія проголосувала проти приєднання до європейської валюти євро, на референдумі 2000 року.

Данія, разом з Великобританією, Норвегією та Ірландією, подавали заявки на членство у Європейському Союзі (ЄС) у 1961 та 1967 роках. Однак, в обох випадках президент Франції Шарль де Голль наклав вето на членство Великобританії у ЄС, і Данія, не бажаючи вступати до Союзу без Великобританії, також залишилася поза Європейським Союзом. Лише у січні 1973 року Данія разом з Великобританією та Ірландією стала членом ЄС.

Данія в Європейському Союзі

В 1979 р. Гренландія отримала автономію.

Королева Маргарита ІІ в 1972 стала першою королевою приблизно за 600 років.

Країна була окупована Німеччиною в 1940. У 1945 визнала незалежність Ісландії і дала право на самоврядування Фарерським островам у 1948.

У 1729 р. Гренландія стала колонією Данії.

Впродовж XVIII ст. у зовнішній політиці данський уряд дотримується принципу невтручання. Для уникнення вторгнення Наполеона, Данія змушена продовжувати війну з Англією і Швецією. Згідно з мирними угодами територія Данії була обмежена Данським півостровом, герцогством Лауенбург і Голштинією.

Р. — Кальмарська унія Данії, Швеції і Норвегії (з Ісландією) за Маргарити Данської, згідно з якою Скандинавія опинилася під пануванням данської корони.

Рр. — відновлення і зміцнення монархії за короля Вальдемара ІV.

У 1320 р. — поразка королівських військ, ліквідація королівської влади.

В 1219 р. — завоювання Північної Естонії.

В період правління короля Вальдемара I (1157–1182) відбувається розквіт Данії і зміцнення її військово-політичної могутності.

У 1018–1035 рр. королем Канутом Великим було об'єднано під своєю короною Данію, Англію і Норвегію.

У XIV–XVII ст. Данія виступала як панівна сила на Балтійському морі.[3]

5 червня 1849 р. була затверджена конституція.

Член-засновник НАТО в 1949, член Європейської асоціації вільної торгівлі з 1960, приєдналася до Європейського співтовариства в 1973. Данія стала першою країною Північної Європи, яка вступила до ЄЕС.[13]

Традиційними заняттями населення Данії були мореплавство і рибальство. Сьогодні Данія належить до країн з розвиненим морським флотом.[3] Країна є великим виробником і експортером високоякісних продовольчих товарів.[3]

Данія — конституційна монархія (на підставі конституції від 5 червня 1953 р., королівське успадкування; форма устрою — унітарна держава), де Королева виконує роль голови держави, а уряд формується з парламенту — «фолькетингу». Законодавча влад здійснюється спільно королевою та парламентом. Парламент у Данії однопалатний; депутати обираються шляхом пропорційного представництва, хоча кожен член парламенту також представляє виборчий округ. У складі парламенту 179 депутатів, з яких чотири з обираються від Гренландії та Фарерських островів. Загалом, Уряд Данії є урядом меншості (що не містить парламентської більшості), що означає, що політика Данії заснована на компромісах різноманітних політичних партій. У випадку, якщо Фолкетинг висловлює недовіру уряду, уряд повинен піти у відставку чи провести вибори.

Дата добавления: 2015-05-26