Загальна характеристика Данії

НАТО

Північ

Данія в ЄС

Судова влада

Незалежні суди є частиною розподілу влад у Данії. Зазвичай справи розглядаються в першу чергу місцевим чи міським судом; апеляції на рішення міського суду розглядаються в одному з двох Високих Судів країни. Деякі важливі справи, що торкаються адміністративних проблем, розглядаються одним з високих судів в першу чергу. Найвищим органом судової влади є Верховний Суд. Суддей призначає Королева.

Данія, разом з Великобританією, Норвегією та Ірландією, подавали заявки на членство у Європейському Союзі (ЄС) у 1961 та 1967 роках. Однак, в обох випадках Президент Франції Шарль де Голль наклав вето на членство Великобританії у ЄС, і Данія, не бажаючи вступати до Союзу без Великобританії, також залишилася поза Європейським Союзом. Лише у січні 1973 року Данія разом з Великобританією та Ірландією стала членом ЄС.

Не зважаючи на невелику територію, Данія - зовсім незалежна країна, і це знаходить відображення в її іноді примхливих відносинах з ЄС. Найяскравішим прикладом такої поведінки може слугувати випадок, коли країна проголосовала проти Маастрихської Угоди, що сприйнялося як затримання просування на шляху до єдиної Європи, на референдумі у 1992 році (Угода була потім ратифікована внаслідок перемовин у наступному році). Нещодавно Данія проголосовала проти приєднання до європейської валюти, євро, на референдумі 2000 року.

Північ завжди була і залишається важливим ідеологічним партнером для співпраці, що можна спостерігати у роботі Північної Ради та нової Ради країн Балтійського регіону. Перетинання культурних інтересів, так як і північний паспортний союз та вільний внутрішній ринок праці, створили тісні зв ` язки між Данією та іншими північними країнами. Одним із завдань Данії стало сполучення поєднання північних інтересів з Європейською політикою. Після вступу до ЄС Швеції та Фінляндії Данія перестала бути єдиною північною країною, членом ЄС, однак, Норвегія, Ісландия, Гренландія та Фарерські острови залишаються за межами ЄС, а північне співробітництво насьогодні багато в чому засноване на вступі балтійських країн до Євро Союзу.

Данія багато зробила для того, щоб підтримати НАТО як основний інструмент досягнення політичної безпеки у Європі, і для Данії особливо важливо, що США є активним членом НАТО. В галузі політики безпеки Данія займає позиції близькі до позицій США. Данія також є членом Організації з безпеки та співробітництва у Європі.

Політичні партії. У Данії діє велика кількість політичних партій. Найважливіші з них:
«Партія Венстре» («Ліва») – ліберальна партія, заснована в 1870, традиційно спиралася на сільське населення, міські шари, пов'язані з сільським господарством, і ліберально настроєну інтелігенцію.
Соціал-демократична партія Данії (СДПД) створена в 1871, традиційно спирається на профспілки країни і користується їх підтримкою. На виборах 2001 СДПД вперше з 1945 втратила перше місце: за неї був поданий 29,1% голосів, і вона отримала 52 мандати у Фолькетингу. Після цієї поразки соціал-демократи пішли в опозицію.
Данська народна партія (ДНП) – украй права політична організація, створена в 1996. Виступає проти збільшення імміграції. Вперше взяла участь у виборах 1998, набравши 7% голосів. У 2001 ДНП стала третьою по силі партією Данії, отримавши 12% голосів і 22 місця у Фолькетингу. Вона підтримує ліберально-консервативний уряд А.Ф.Расмуссена ззовні. Лідер – Піа Кьеерсгаард.
Соціалістична народна партія (СНП) створена в лютому 1959 в результаті об'єднання груп, що вийшли з Комуністичної партії Данії (заснована в 1919) і Соціал-демократичної партії.Вона проголосила перехід до соціалізму шляхом створення і розвитку активних демократичних органів і народних організацій, вимагала «економічної демократії», справедливого розподілу доходів, податкової реформи на користь менш імущих верств населення, розвиток засобів масової інформації і т.д. У зовнішній політиці соціалісти добивалися виходу з НАТО і відмови від вступу в ЄС, нейтралітету країни.
д) Озброєні сили. У 1997 у складі данської армії налічувалося 19 тис. чоловік. Кожен чоловік у віці від 19 до 25 років, за винятком громадян Гренландії і Фарерськіх островів, зобов'язаний відслужити в армії від 9 до 12 місяців. Данія має ракети і звичайні озброєння. У військово-повітряних силах служать ок. 7,9 тис. чоловік і налічується 66 бойових літаків і 8 ескадрилей, у складі військово-морського флоту – біля 6 тис. чоловік, 3 фрегати, 6 міноносців, 4 криголами, 3 підводні човни, 5 мінних тральщиків, 6 торпедних човнів і інші допоміжні судна. Данські військові контингенти (включаючи жінок) служать в частинах НАТО і ООН.
е) Зовнішня політика. Данія подала сильну підтримку ООН і була однією з країн-організаторів НАТО. Суперечливе відношення до НАТО з 1990 змінилося активнішою позицією, включаючи присутність частин данської армії під час війни в Персидській затоці (1990–1991) і балканського конфлікту, підтримкою військової співпраці в Східній Європі і країнах Балтії. Займаючи лояльну позицію в Північній раді, Данія з 1990 виступає за розширення співпраці з балтійськими країнами. Хоча Данія приєдналася до ЄС в 1973, вона скептично відноситься до планів об'єднання Європи. Данія не підписала угоду Західноєвропейського союзу про оборону, але підтримує Організацію за співпрацю і безпеку в Європі, програму НАТО «Партнерство ради світу» і Організацію по міжнародній торгівлі. У 1995 Данія виділяла майже 1% валового національного продукту на гуманітарну допомогу.

Королівство Данія (>датск.KongerigetDanmark) — держава робить у Північної Європи на берегах Балтійського й Північного морів, займає півострів Ютландія північніше Німеччині, й кілька островів, головні у тому числі —Зеландия і Фюн.

Населення – 5,384 тис. людина (2003). Щільність – 122 особи на одне 1 кв. км. Міське населення – 85%, сільське – 15%.

Державне пристрій — конституційна монархія з урахуванням конституції від 5 червня 1953 року.

Адміністративний поділ Данії: до 1 січня 2007 року територія Данії було поділено на 14 адміністративних одиниць —амтов. По муніципальної реформі 2007 рокуамти були реорганізовані у 5 великих адміністративних областей: Столична область,Зеландия, Північна Ютландія, Центральна Ютландія, Південна Данія.

У дивовижній країні діє конституція, затверджена 1953 р.

Виконавча влада належить королю, і реалізовує її через кабінет міністрів у складі 21 члена на чолі з прем'єр-міністром. Уряд відповідає передпарламентом.[1]

Законодавча влада здійснюється спільно королем і однопалатним парламентом –Фолькетингом, до складу якої входять трохи більше 179 депутатів. 135 депутатів обираються з урахуванням пропорційного представництва від 23 виборчих округів.

40 членів парламенту обираються за партійними списками всій країні задля забезпечення представництва партій, що досить широко функціонують, але мають переважаючого впливу у окремі округи. З іншого боку, два члена обираються від Фарерськихо-вов і двоє – від Гренландії. З 1953 будь-який партії достатньо лише 2% голосів, щоб отримати місце у парламенті. Тим самим було забезпечується представництво представників усіх партій.

Депутати мали бути зацікавленими датськими громадянами старше 18 років, постійно які мешкають країні.Фолькетинг переобирається кожні 4 року, проте король (з 1972 – королеваМаргрете II) проти неї розпустити цей орган у час.Фолькетинг стверджує державний бюджет контролює виконання законів. Ці функції здійснюються через постійні комітети, у яких представлено все партії.

Міністри несуть відповідальність за діяльність своїх міністерств. Уряд не повинен розташовувати підтримкою більшості членівФолькетинга. Жодна партія уже багато років вони мали переважноФолькетинге, тому уряду формувалися на коаліційної основі. Міністри можуть брати участь у обговоренні законодавчих проблем, але, який був членамиФолькетинга, немає права голоси.

Кабінету міністрів разом із королевою утворюють Державна рада, у якому вирішуються всі питання управління та політики. У цьому особливо важливе значення мають міністрів закордонних справ і фінансів. Два спеціальних уповноваженихФолькетинга, чи омбудсмена (>ombudsman), контролюють діяльність цивільної та військової адміністрації, опікуються виконанням законів і розглядають скаргиграждан.[2]

Дата добавления: 2015-05-26