Методичні рекомендації

Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів прий­мати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.

Ринок — це не просто сфера обміну, а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні. Тобто, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Далі необхідно визначити суб'єктів і об'єктів ринку.

Суб'єкти ринку — це фізичні та юридичні особи, що вступають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших — як виробники. Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, держава та ін.

Об'єкти ринку — це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок. Об'єктами рин­ку є товари, послуги, технології, інформація тощо.

Виробниками продукції виступають підприємства, вони виробляють товари і послуги, які мають задовольнити потреби споживачів — покупців.

Постачальниками ресурсів, таких як земля, праця, капітал і підприємницький хист, є власники цих ресурсів. Землю як виробничий ресурс, постачають землевласники, працю — її носії — робітники, інженерно-технічні працівники, менеджери, інші спеціалісти. Капітал постачають власники засобів виробництва, а підприємницькі здібності — підприємці.

Підприємства є основним компонентом приватного сектору. Підприємства — це основна ланка націо6нальної економіки, яка забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює комерційну діяльність з метою одержання прибутку

У змішаній ринковій економіці важливим суб'єктом ринкових відносин є держава (за визначенням західних економістів — уряд). Держава і ринкова система ділять між собою основні фундаментальні проблеми ринкової економіки

Основними об'єктами ринкових відносин є: товари і послуги, які наповнюють ринок або які можуть бути надані за певного рівня ціни.

До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва, а також робочу силу, землю та інші природні ресурси.

Більш повно сутність ринку розкривається через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, контролююча, розподільча, стимулююча, інтегруюча

Регулююча функція ринку полягає у регулюванні виробництва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного виробницт­ва. Ринок сам диктує, що і скільки виробляти.

Контролююча функція ринку визначає суспільну значущість виробленого продукту та витраченої на його виготовлення праці.

Розподільча функція ринку забезпечує збалансованість економі­ки, диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців та переможених.

Стимулююча функція ринку сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одер­жання найкращих остаточних результатів, спонукає зростання про­дуктивності праці, використовування нової техніки тощо. Тобто ринок повертає економіку обличчям до потреб людей, робить всіх Учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими у за­доволенні цих потреб.

Інтегруюча функція ринку об'єднує економіку в одне ціле, роз­криваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підпри­ємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.

Пізнання ринку неможливе без аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, тому що ринок є склад­ним і багатоманітним утворенням економічного життя.

Так, з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин, ринок можна класифікувати як:

- ринок предметів споживання та послуг;

- ринок засобів виробництва;

- ринок науково-технічних розробок та інформації;

- ринок "ноу-хау";

- ринок праці;

- ринок цінних паперів (фінансовий ринок);

- валютний ринок.

Структура ринку може бути охарактеризована за адміністратив­но-територіальною ознакою або за географічним положенням:

- місцевий ринок;

- ринок окремих територій;

- ринок окремих регіонів;

- загальнонаціональний (внутрішній) ринок;

- світовий;

- ринок коаліцій різних країн (ЄС, СНД тощо).

Ринок можна характеризувати залежно від ступеня розвиненості ринкових відносин:

- розвинутий ринок;

- ринок, що формується.

Залежно від ступеня обмеження конкуренції розрізняють:

- монополістичний ринок;

- олігополістичний ринок;

- ринок вільної конкуренції (вільний ринок);

- змішаний ринок.

Відповідно до чинного законодавства виділяють:

- легальний (офіційний) ринок;

- нелегальний (тіньовий) ринок;

За характером продажу розрізняють:

- оптовий ринок (ринок оптової торгівлі);

- роздрібний ринок (ринок роздрібної торгівлі).

Формування ринкової економіки в Україні треба розпочинати з відтворення ринкових інститутів, які перебувають зараз у зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховувала б економічні, політичні, історичні та психологічні чинники, характерні для нашої країни. Основними засадами ринку є: повна економічна самостійність суб'єктів господарювання; вільні ціни; економічна кон­куренція; розвинена ринкова інфраструктура; стала фінансово-гро­шова система; тісний зв'язок зі світовим ринком.

Головним інструментом створення моделі ринку має бути не стихійна гра сил, а активна й послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринкової економіки, яка включає такі основні елементи: ринковий механізм; методи державного ре­гулювання; рівень та ступінь громадської свідомості; дієвий ме­ханізм соціального захисту населення (особливо на перехідному етапі - рис. 5.1).

Рис. 5.1. Основні елементи ринкової економіки

Важливим елементом відтворення ринкового середовища є рин­кова інфраструктура.

Ринкова інфраструктура — це сукупність (система) підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо. До таких уста­нов належать: біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служ­ба зайнятості, оптові та постачально-збутові організації, інвестиційні компанії, страхові організації, аудиторські фірми тощо.

Класифікація продукції підприємства передбачає її групування за окремими ознаками, при цьому слід зазначити, що в основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях з номенклатури і асортименту.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент - це різновидність виробів у межах даної номенклатури. Звичайно натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо).

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень. Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Вартісними показниками виробничої про­грами є обсяги товарної, валової, реалізо­ваної, чистої, умовно чистої продукції, нор­мативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавер­шеного виробництва.

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обгрунтована наявними виробничими ресурсами (ви­робничими фондами, трудовими і матеріальними ресурса­ми), а також виробничою потужністю підприємства.

Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:

ОВ = ОП - З_п + З_к, (5.1)

де ОВ - обсяг виробництва продукції в натуральних оди­ницях;

ОП - обсяг поставок у натуральних одиницях.

Оцінюючи випуск продукції, необхідно враховувати, що вироблена в даному періоді продукція (ПВ) не ідентична реалізованій продукції (ПР).

Продукцію слід розрізняти за ступенем готовності з точки зору виробничого циклу даного підприємства та з точки зору потреб споживання. Вироби, які є закінченими з точки зору виробничого циклу даного підприємства, називають готовою продукцією (ГП) і призначаються для реалізації зовнішнім споживачам.

Готова продукція є часткою товарної продукцію підприємства (ТП), яка також включає вироби, навіть незакінчені з точки зору виробничого циклу даного підприємства, але призначені для кінцевого споживання даним підприємством та сторонніми організаціями.

Крім того, до складу товарної продукції включаються інструменти, приладдя, роботи та послуги, які реалізуються на сторону (ІПР). Таким чином, товарна продукція – це вироби підприємства, які призначені для продажу стороннім організаціям та внутрішнього споживання на самому підприємстві.

До обсягу товарної продукції включають готову продук­цію, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, ка­пітальне будівництво для непромислових господарств сво­го підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техні­ки, тару, що не входить в гуртову ціну виробу.

Якщо продукція, що виготовлена цехом, відділом або іншим підрозділом підприємства, призначена не для продажу, або споживання, а для подальшої переробки, вона відноситься до категорії напівфабрикатів (НФ).

Товарна продукція без врахування напівфабрикатів, відпущених на сторону, складає готову продукцію.

ТП=ГП+НФ+ІПР (5.2)

Продукція, яка на момент аналізу знаходиться в цехах підприємства на технологічному процесі і ще не готова для передачі в інші підрозділи підприємства, є внутрішньоцеховим незавершеним виробництвом(ЦНВ).

Внутрішньоцехове незавершене виробництво разом із напівфабрикатами складає повне незавершене виробництво, тобто

НВ= НФ+ЦНВ (5.3)

Валову продукцію (ВП) підприємства складають готова продукція, напівфабрикати, інструменти, прилади, роботи (послуги), що реалізовані на сторону, разом із змінами залишків незавершеного виробництва за звітний період. Розрізняють валову продукцію нето (внутрішньоцехове незавершене виробництво не включається) та валову продукцію бруто (ЦНВ включається). Формули розрахунку:

ВП_нето=ГП+(НФ₂-НФ₁)+ІПР (5.4)

ВП_бруто=ГП+(НВ₂-НВ₁)+ІПР, (5.5)

де індекси “2” та “1” означають величину залишків на кінець та початок періоду.

Із визначення товарної продукції як суми готової продукції та напівфабрикатів, реалізованих на сторону, випливає, що

ВП_нето=ТП+(НФ₂-НФ₁) (5.6)

Сумарний випуск всіх цехів підприємства разом з обсягами напівфабрикатів, перероблених цехами (НФП) за звітний період, складає валовий оборот(ВО). Розрізняють валовий оборот нето та валовий оборот бруто.

ВО_нето=ВП_нето+НФП (5.7)

ВО_бруто=ВП_бруто+НФП (5.8)

Аналіз різних категорій продукції здійснюють в розрізі відповідності досягнутих результатів їх запланованих рівнів. В ринковій економіці виконання плану аналізується для процедур внутрішнього контролю, на самому підприємстві, управлінського обліку та оцінки ефективності роботи виробничих менеджерів. Аналіз виробництва продукції за певний період здійснюється як в натуральному, так і в грошовому виразі. Зростання випуску продукції як в натуральному, так і в грошовому виразі (при незмінному рівні ціни), свідчить про успішну роботу підприємства та його гарні перспективи.

При аналізі виробленої продукції використовуються коефіцієнти, які характеризують виробничу діяльність як підприємства в цілому, так і його окремих підрозділів.

В якості характеристики довжини виробничого циклу використовують показник внутрішньозаводського обороту:

К_ВЗО=ВП/ВО (5.9)

Його величина дорівнює одиниці, якщо між різними підрозділами підприємства відсутній внутрішньозаводський оборот, тобто передача напівфабрикатів з одного технологічного процесу до іншого.

Показником частки товарної продукції в обсязі валової продукції є коефіцієнт товарності:

К_т= ТП/ВП (5.10)

Коли показник дорівнює одиниці, це свідчить або про відсутність у підприємства незавершеного внутрішньоцехового виробництва та напівфабрикатів або про те, що їх залишки на кінець періоду залишилися незмінними в порівнянні з його початком.

Для аналізу складу товарної продукції використовується коефіцієнт готовності:

К_г= ГП/ТП (5.11)

Якщо значення даного коефіцієнта знижується протягом декількох періодів, це свідчить про те, що частка напівфабрикатів та іншої неосновної продукції підприємства в загальному обсязі товарної продукції збільшується.

Показником, що характеризує випуск продукції, а точніше — ринкову активність підприємства, є коефіцієнт реалізації:

К_р=РП/ТП, (5.12)

де РП — реалізована продукція.

Реалізація продукції — необхідна та заключна стадія кругообігу коштів суб'єкта господарювання. На цій стадії їх товарна форма змінюється на грошову.

Від величини реалізації продукції залежать результати фінансово-господарської діяльності, показники оборотності коштів, прибуток та рентабельність.

Питання для самоконтролю студентів

1. Надайте визначення поняттю”ринок”

2. Назвіть та охарактеризуйте суб'єкти ринку

3. Назвіть та охарактеризуйте об'єкти ринку

4. Розкрийте сутність ринку через його функції

5. Покажіть класифікацію об'єктів ринкових відносин з точки зору економічного призначення.

6. Покажіть класифікацію об'єктів ринкових відносин відповідно до чинного законодавства виділяють

7. Охарактеризуйте структуру ринку за адміністративно-територіальною ознакою або за географічним положенням.

8. Охарактеризуйте ринок залежно від ступеня розвиненості ринкових відносин.

9. Охарактеризуйте ринок за характером продажу.

Дата добавления: 2015-05-26