Етичні вчення Давньої Індії

Сучасні проблеми етики

Етика — (от др.-греч. —етос, «вдача, звичай») філософське дослідження суті, цілей і причин моралі і моральності
Основні проблеми етики:

* Проблема критеріїв добра і зла

* Проблема сенсу життя і призначення людини

* Проблема справедливості

* Проблема належного

Буття людини як істоти, що уявляє, радіє, страждає, зокрема й під впливом моральних ситуацій, істотно відрізняється від буття, яким його знає розум, теоретичне мислення. Та якщо почуття людини є байдужими до теоретичної картини буття як системи абстракцій, то розум не може собі цього дозволити. Людина все виносить на суд розуму. Його суд над моральною свідомістю породжує моральні конфлікти, трапляються випадки, коли мораль “не спрацьовує”. За таких обставин розум намагається з'ясувати причину неефективності моралі.
Однак значення етики для людства і знання етики для самовдосконалення моралі особистості не варто переоцінювати. Найдосконаліші знання моралі не можуть замінити людині мораль, бути мораллю, не мають безпосереднього впливу на неї. Мораль значно багатша від її теоретичної, абстрактної моделі, яку створює етика. Ця модель подає лише загальні й необхідні властивості, грані моралі. До того ж елементи моралі, які ще не знайшли мовного вираження, залишаються поза увагою етики. Враховуючи ці особливості, деякі автори прагнуть її удосконалити нетеоретичними засобами.
Історія етики свідчить про велике різноманіття етичних систем.

Залежно від її вмісту і обгрунтування етика є гетерономною (має зовнішній, чужий закон: етичний закон дається Богом) або автономною (має власний, внутрішній закон: людина створює собі етичний закон), формальною (що виставляє якийсь загальний принцип етичної поведінки; Імператив) або матеріальною (що встановлює етичні цінності; етика цінностей), абсолютною (якщо вона розглядає цінності як функцію відповідної цілеспрямованої діяльності людини).
Залежно від мети волі і поведінки етика є гедонізмом, утилітаристською, перфекционістською.
У сучасній філософії переважають три основні типи етичних систем:
*етика цінностей
*соціальна етика (Евдемонізм)
*християнська етика, що грунтується на положенні про незмінну суть і доцільний порядок що всього існує і що визнає божественну заповідь

Матеріальному світу давньоіндійська філософія приділяла значно менше уваги, вважаючи його предмети і явища мінливими, неістинними, своєрідним міражем. У центрі уваги етичних учень Давньої Індії була людина, її психіка, моральні аспекти буття.
В історії культури морального та духовного життя країни особливо важливими є ранній (ведичний) період, коли створювалися священні книги давньоіндійської (ведичної) релігії — Веди, а також період, упродовж якого сформувалися основні релігійно-філософські школи (розпочався у І тис. до н. е.) — санкх'я, веданта, йога, джайнізм, буддизм, чарвака, локаята.
Веданта — одна із ортодоксальних філософських шкіл. Мета пізнання, за ведантою, полягає у звільненні від хибних уявлень про світ і людину, осягнення істини, яку уособлює Брахман. Моральна мета — в очищенні, звільненні від пристрастей, хибних схильностей, насамперед від семи гріхів (пияцтва, сварливості, порушення прав власності та ін.) і в поверненні в лоно Брахмана.
Моральні критерії веданти сповідує і релігійно-філософська школа йоги. Йога — вчення і метод управління психікою і фізіологією людини, що має на меті досягнення стану "звільнення" свідомості від зовнішніх впливів, неспокою, страждань і досягнення нірвани, "блаженства самопізнання. Метою етики йоги є звільнення розуму від усіх хибних уявлень. Правила моральної поведінки йоги сформульовані відповідно до таких засобів, як приборкання (не заподіяння шкоди живому), правдивість у словах і думках, не злодійство, не користолюбство, стриманість почуттів, бажань.
Джайнізм — релігійно-філософське вчення, згідно з яким до тих пір, поки душа "засмічена" тонкою матерією, вона, за законами карми, повинна постійно мандрувати, набуваючи нових існувань, і лише звільнившись від матерії шляхом правильного пізнання й аскетизму, досягає спасіння. Суть правильної поведінки полягає у виконанні п'яти великих обітниць: незашкодження життю, утримання від брехливості, тримання від злодійства, утримання від потурання своїм слабостям, утримання від усіх прив'язаностей.
Локаята— давньоіндійська система матеріалізму, що пояснювала світ взаємодією чотирьох елементів (землі, води, вогню і повітря), Проголошувала матеріальний світ єдиною реальністю, а метою людського існування — насолоди. Оригінальним у цьому вченні є визнання індивідуальної природи кожної речі. Несумісні з природою речі спроби вплинути на неї є марними.
Різновидом локаяти було матеріалістичне вчення чарвака, яке заперечувало існування Бога і душі (брахмана й атмана), закон карми як основу моральної доцільності існуючого. Згідно з етичними принципами цього вчення реальними є лише страждання і насолода чуттєвим буттям. Визнаючи цінність земного життя людини, воно виправдовувало прагнення зробити його щасливим.

Дата добавления: 2015-05-26