Витрати обігу: особливості, види та джерела відшкодування

Торговельний прибуток: сутність, джерела та механізм утворення.

З появою капіталістичних відносин з’являється торговельний капітал.

Торговельний капітал – відокремлена частина пром. капіталу,яка застосовується виключно торговими підприємцями у сфері обігу з метою реалізації товарів і отримання прибутку.

Функції торгов капіталу:

*перетворення ггрошового капіталу в рух сукупно-суспільного капіталу.

*збільшує величину капіталу в зайнятому середовищі виробництва.

Форми торговельного капіталу:

-грошово-торговельний –обіг грошей при здійсненні ними торговельних операцій.

-товарно-торговельний – капітал,який авансується на обслуговування торговельно-посередницької діяльності.

Торговельний прибуток — являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення торговельної діяльності, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності

Джерело та механізм утворення прибутку:

*нееквівалентний обмін

*певний перерозподіл капіталістичних формацій.

Товарний капітал, функціональна форма і третя стадія кругообігу промислового капіталу. Функціонує у сфері звернення і обслуговує процес зміни форм вартості. По натуральній формі представлений певною масою товарів, вироблених на капіталістичних підприємствах і призначених для продажу. У вартісному вираженні складається з 3 елементів: з + v + m, де з — постійний капітал, v — змінний капітал, m — додаткова вартість. У міру укрупнення масштабів капіталістичного виробництва і поглиблення суспільного розподілу праці відбувається відособлення функцій реалізації Т. до. у формі торгівельного капіталу. Характерна особливість Т. до. полягає в тому, що його кругообіг відображає не лише процес самовозрастанія спочатку авансованої вартості, але і рух капітальної вартості, що містить додаткову вартість. В процесі руху Т. до. реалізується вартість авансованого капіталу і додаткова вартість.

Витрати обігу – це безповоротні затрати торгового капіталу. Вони поділяються на дві частини – на чисті і додаткові витрати обігу.

Чисті витрати обігу - це витрати, що обумовлені процесом обігу, тобто зміною форм вартості, перетворенням грошей у товари і товарів у гроші (безпосередня купівля-продаж)

Додаткові витрати – це витрати, пов’язані з продовженням процесу вир-ва в сфері обігу.

За джерелами фінансування витрати розподіляються так:

1) витрати, що відносяться на собівартість продукції (витрати обігу):

- знос МШП;

- вартість палива, енергії, води;

- втрати від нестачі товарів в межах норм природного вибуття;

- оплата робіт і послуг виробничого характеру, що виконуються сторонніми підприємствами;

- амортизаційні відрахування на повне відновлення ОЗ і нематеріальних активів;

- витрати на поточний ремонт ОЗ;

- витрати на оренду;

- витрати на страхування майна;

- витрати на оплату праці;

- відсотки за користування кредитом;

2) витрати, що фінансуються за рахунок чистого прибутку:

- оплата палива, енергії, води понад встановлені ліміти;

- втрати від зниження ціни товарів;

- витрати на придбання і модернізацію устаткування;

- додаткове матеріальне стимулювання робітників;

- дивіденди власникам підприємства;

- відсотки за прострочені кредити.

Такий поділ витрат обумовлений не їх економічною природою, а існуючим підходом до визначення фінансових результатів поточної діяльності підприємства та прийнятим порядком оподаткування прибутку.

Перелік витрат, що згідно із законодавчою регламентацією відносяться на собівартість продукції (витрати обігу) підприємства для розрахунку величини оподаткованого прибутку, характеризує бухгалтерський підхід.

Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи, а не з характеру та джерел відшкодування. При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включити всі витрати пов’язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі і непродуктивні витрати у зв’язку з порушеннями в торговельно-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо. Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов’язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає можливість визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства.

Дата добавления: 2015-05-26